Вплив документів II Ватиканського Собору на діяльність УГКЦ після її легалізації

Вступ
Актуальність теми дослідження обумовлена активними змінами, що склалися в Католицькій Церкві після проголошення революційного II Ватиканського Собору(1962-1965рр.). Соборові документи, а саме: конституції, декларації, документи містили велику кількість нових ідей, які визначали період нового існування Церкви у нових обставинах життя.У цей знаковий для всіх католиків час, УГКЦ на теренах СРСР існувала нелегально, все ж існуючи у підпіллі вона намагалася зберегти себе як інституцію, незважаючи на важкі умови функціонування. Таким чином, в умовах підпільного існування УГКЦ не могла вповні застосувати набутки II Ватиканського Собору та їх реалізовувати, а зважаючи на заборону Церкви мало хто з українських ієрархів був ознайомлений з документами, хіба що враховуючи тих, хто був присутній на Соборі і розумів його перспективне значення для Церкви. Самі обставини підпільного існування УГКЦ змушували її зосереджувати більше уваги на практичних сторонах духовного життя, відкинувши теоретичні міркування та богословські диспути. Лише згодом, коли в релігійному житті УГКЦ та загалом і України склалися нові можливості та умови вона змогла опрацювати документи Собору. Вже перші роки легального життя Церкви засвідчують її прагнення активізувати духовне життя, використовуючи здобутки католицької соціальної доктрини. Тому від часу свого виходу з підпільного існування УГКЦ прагне якнайкраще реалізувати свої завдання як релігійної суспільної інституції. Організувавши свій устрій та частково вирішивши проблеми свого буття в Україні в нових суспільно-релігійних обставинах, УГКЦ змогла виконувати не лише функції забезпечення релігійних потреб своїх вірних, головним чином, проведення літургії, релігійного виховання дітей та шкільної молоді, але й активно включитися у суспільне та культурне життя українців. Важливим етапом для розгляду УГКЦ свого завдання і праці в українському суспільно-релігійному соціумі був переклад василіанами документів II Ватиканського Собору та визначення їх реалізації в українському соціумі відповідно до напрямку “Нової Євангелізації”, як Першої Сесії Патріаршого Собору УГКЦ у 1996 році, що звернула свою увагу на можливість реалізації католицького аджорнаменто в умовах України, як власне греко-католицьке аджорнаменто, причому виходячи з тих суспільно-релігійних обставин у яких УГКЦ перебувала. Таким чином, зважаючи на зосередженість своїх громад, УГКЦ спричинилася активізовувати, поширювати свою соціально-просвітницьку діяльність, насамперед, у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, а згодом й інших територіях України. Перед УГКЦ, як і перед усіма християнськими церквами постали нові завдання в нових суспільних обставинах. Поштовхом для активної суспільної діяльності УГКЦ послужили опрацювання власної системи етичного вчення, джерелами для якого служать Святе Письмо, твори Отців Церкви, греко-католицьких богословів, а також у великій мірі, зокрема протягом останнього часу, опрацювання та вжиття у дію документів II Ватиканського Собору, які відкрили так звану епоху католицького аджорнаменто.
Як свідчить докладне ознайомлення з науковими працями, матеріалами конференцій, соціально-зорієнтованих документів УГКЦ, християнських релігійних та суспільних ЗМІ та інтернет-ресурсів, у наш час УГКЦ прагне активно застосовувати здобутки задекларовані соціальною доктриною католицької церкви, головним чином II Ватиканського Собору, а також має власні, традиційні надбання.
Вітчизняні дослідники, особливо представники Західної України, вивчають окремі вияви сьогоднішнього греко-католицького буття як на теренах України, так і в діаспорі; під різним кутом зору аналізується суспільно значуща робота УГКЦ. Однак серед напрацювань поки що бракує комплексних досліджень, особливо це стосується і сфери опрацювань документів II Ватиканського Собору, зокрема їх ґрунтовного аналізу, виходячи із вагомого значення соборових документів не лише для Римо-Католицької чи Греко-Католицької Церков, але з врахування цінності II Ватиканського Собору, як такого, що спрямовує діяльність Церкви у різноманітних сферах життєдіяльності та функціонування суспільного буття на рівні особистому, сімейному, громадському, церковному, державному, міжконфесійному, міжнародному і міжрелігійному, для узнайомлення з документом широких верств української громадськості та згідно тих викликів, які він ставить перед людиною, суспільством, громадою, враховуючи сучасні потреби українського суспільства. Так досить вагомим у цьому сенсі постає необхідність визначення пріоритетних відповідно до сучасних проблем та потреб українського суспільно-духовного життя та розгляду декретів, декларацій, конституцій II Ватиканського Собору на яких ґрунтується соціальна доктрина католицької Церкви. Важливим у аспекті теми, що розглядається є вияв пріоритетних напрямків діяльності УГКЦ після підпілля і в наш час у духовному просторі України та виявлення сучасної греко-католицької дійсності в тому ж таки українському середовищі. Адже саме аналіз відгуків Церкви на актуальні виклики сьогодення дозволяє найбільш адекватно оцінити її здобутки, проблеми й потенції з огляду на фундаментальні інтереси й цінності українців. Відсутність грунтовної розробки проблеми саме під таким кутом зору й обумовила вибір теми магістерської роботи.
Метою магістерської роботи є дослідити вплив документів II Ватиканського Собору на діяльність УГКЦ після її легалізації.
Завдання роботи:
1.Дослідити історію проведення II Ватиканського Собору.
2.Здійснити їх аналіз та розглянути їх значення, котрі виявляють вітчизняні та зарубіжні дослідники.
3.Виокреслити напрямки діяльності УГКЦ після легалізації в контексті рефлексій II Ватиканського Собору в нових обставинах суспільного життя України:
3.1 Дослідити діяльність УГКЦ після легалізації в організації та оновленні церковних структур(1989-1996рр.).
3.2 Розглянути новий етап діяльності УГКЦ у контексті власних традицій та рефлексій II Ватиканського Собору.
3.3.Дослідити реальний стан участі монашества УГКЦ у служінні потребуючим.
Об’єкт роботи – буття католицьких церков після II Ватиканського Собору.
Предмет роботи – розгляд діяльності УГКЦ у контексті реалізації завдань задекларованих документами II Ватиканського Собору в нових суспільних обставинах, що виникли після проголошення легалізації УГКЦ та настанням незалежності України.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період із грудня 1989 р. по травень 2010 р. Нижня межа датування(1989р.), обумовлена настанням нових суспільних умов для функціонування УГКЦ після її легалізації. Верхня межа датування (травень 2010 р.) зумовлена сучасним періодом у діяльності УГКЦ.
Географічні межі дослідження охоплюють територію України, з особливим акцентуванням на західні області країни, що обумовлено значним поширенням на цих теренах греко-католицизму.
Методи дослідження. Об’єкт і предмет дослідження обумовили вибір теоретико-методологічних засад і методів його проведення. В основу методології дослідження було покладено концептуальний аналіз джерельної бази, теоретичних надбань, засобів та результатів вивчення цієї проблеми. На основі методів аналізу та синтезу, дедукції та індукції, абстрагування та узагальнення висвітлююся наукові погляди і підходи щодо з’ясування впливу II Ватиканського Собору на діяльність УГКЦ. Аналіз цього питання ґрунтується, насамперед, на зверненні до опрацювань вітчизняних та зарубіжних дослідників-релігієзнавців, християнських теологів, суспільствознавців та детальному опрацюванні документів II Ватиканського Собору, церковних документів УГКЦ, матеріалів конференцій, соборів, з’їздів, форумів, аналізу релігійних та суспільних ЗМІ. В основу дослідження покладено метод структурно-функціонального аналізу. Пріоритетні напрямки діяльності УГКЦ розглядаються і з погляду їх значення і ролі у контекті документів, декларацій та конституцій II Ватиканського Собору та, головним чином, з погляду функцій, які вони здійснюють в українському соціуму та характеру їхнього спрямування на різні соціальні верстви населення.
Метод комплексного аналізу напрямків діяльності УГКЦ в контексті рефлексій II Ватиканського Собору дав можливість розглянути особливості фунціонування системи соціального вчення УГКЦ, його практичного застосуваннями у сучасних обставинах українського суспільного життя.
Магістерська робота спирається на праці таких вітчизняних дослідників як С.Кияка, О.Недавньої, Ю.Щербяка, О.Волинець, Л. Филипович, П.Яроцького, А.Колодного.
Наукова новизна отриманих результатів магістерської роботи полягає в тому, що у ній здійснено спробу комплексного дослідження конституцій, декларацій, декретів II Ватиканського Собору та їх вплив на діяльність УГКЦ, зроблено спробу дослідити напрямки діяльності УГКЦ в контексті сучасного українського суспільного буття. Такий розгляд дозволяє виявити особливості практичного втілення соціального вчення Церкви, базованого, головним чином, на здобутках II Ватиканського Собору.
У магістерській роботі висловлені твердження, що містять наукову
новизну:
– обґрунтовано, що протягом свого функціонування в духовному просторі України, зокрема зразу ж після виходу з підпілля УГКЦ відновила деякі свої благодійні заклади, почала активізацію освітньо-культурної діяльності(діяльність радіо “Воскресіння”, лічниці А. Шептицького та ін. закладів), а з приїздом М.І. Любачівського почали все більше розвиватися ідеї щодо проголошення патріархату УГКЦ;
– настання незалежності України посило діяльність УГКЦ, дозволило їй спрямувати свою увагу на удосконалення церковної структури упорядкування душпастирської системи на місцях(окрім законодавчої влади (Синоду Єпископів, було утворено виконавчу – Патріаршу Курію);
– Перша сесія Патріаршого Собору УГКЦ “Нова євангелізація”, 1996 року ознаменувала собою початок нового періоду, що звернув особливу увагу УГКЦ на важливість рішень II Ватиканського Собору як таких на яких повинна базуватися соціальна докрина Церкви, сучасне богослов’я;
– діяльність УГКЦ після легалізації і у наш час підтверджує те, що декрети, конституції та декларації II Ватиканського Собору знайшли своє практичне втілення в українському суспільно-релігійному бутті, що виявляється у піклуванні Церки про справи сім’ї, молоді, освіти, виховання, її харитативна(благодійницька) діяльність, душпастирство, мирянські ініціативи, активне використання ЗМІ, екуменічна діяльність, діяльність у сферах подолання негативних явищ українського суспільного буття.
Практичне значення. Результати дослідження сприятимуть налагодженню більш тісного діалогу між християнськими конфесіями з метою подолання проблем українського суспільства: розробки спільних проектів, співпраці, досвіду та практики застосування моральних норм на суспільний загал, їх регламентацію та використання. Фактичний матеріал та висновки даної магістерської роботи можуть бути використані при розробці лекційних курсів, підготовці до практичних занять. Окремі питання дослідження були предметом обговорення на студентських диспутах, круглих столах, дискусійних клубах.