Права людини і релігійна свобода з позицій східного християн

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………. 3
Розділ 1.
1.1 Право і релігія ………………………………………………… 6
1.2 Релігійні права, визначення поняття та з’ясування змісту
відповідно до національного законодавства і міжнародно-
правових актів ………………………………………………….
Розділ 2.
2.1 Форми взаємодії норм права і релігії …………………………..
2.2 Співвідношення норм права і релігії …………………………
2.3 Межі здійснення релігійних прав. Взаємовідносини держави
і церкви ………………………………………………………………….
2.4 Юридичні гарантії реалізації релігійних прав ..…………….
Розділ 3.
3.1 Релігійна свобода і релігійні права в контексті відносин між
державою і церквою ……………………………………..…….
3.2 Права і релігійні норми в РФ …..……………………………..
3.3 Релігійні права дитини: теоретичні і практичні аспекти ……
Висновки …………………………………………………………………..
Список використаної літератури …………………………………………

Вступ
Наявність взаємозв’язку між релігією і політикою очевидна. Релігія ніколи не зводилася лише до віри в Бога і в потойбічне життя, до здійснення релігійних обрядів. Саме соціальні учення дозволяли монотеїстським релігіям оволодівати масами і тим самим впливати на розстановку сил в суспільстві. Релігія по-своєму пояснює реально існуючий світ і регулює не уявні, а реальні відносини між людьми. Без релігійної інтерпретації чисто земних відносин між людьми релігія не змогла б виконувати складні соціальні функції, у тому числі і інтегруючу, втратила б свою привабливість, перестала б існувати. Самі причини виникнення нових релігійних рухів, як правило, носили соціально-політичний характер. Такі рухи з’являлися у відповідь на назрілі потреби суспільного життя. Фактично кожна новоутворена релігійна секта виступає як соціально-політичний осередок, а система її переконань – це нова соціально-політична доктрина, що з’являється в релігійній формі. Така, по суті, історія виникнення християнства, ісламу, буддизму, інших релігій.
Якісно новим етапом в посиленні суспільно-політичної ролі релігії стало виникнення церкви – релігійної організації, яка виступає як засіб впорядкування відносин усередині релігійного об’єднання і його зв’язків зі світськими общинами і організаціями. Відмітимо, що церква як організація характеризується всіма основними атрибутами, властивими соціальному інституту. Її елементами є: загальне віровчення (ідеологія), релігійна діяльність (культова і позакультова), церковна структура (система управління життям, діяльністю, поведінкою віруючих). У церкві діє певна система регулятивних норм і правил (релігійна мораль, кононічне право і ін.).
У міру розвитку церкви посилювалися і її політичні функції. Поступово влада церкви частково набула політичного характеру, оскільки вона почала претендувати на роль вищого авторитету в зміцненні не тільки сім’ї, але і суспільної моралі, в дотриманні норм і правил, в яких зацікавлено все суспільство. Церква почала відігравати величезну роль і в зміцненні авторитету державної влади. Багато авторів, аналізуючи нинішню діяльність церкви, розглядають її як один з впливових компонентів політичної системи суспільства. Здійснюючи цю діяльність, церква виходить з того, що людям потрібні не тільки духовність і віра, але і релігійне обгрунтування їх прагнення до нормального задоволення суто земних потреб.
Виконання вказаних суспільних функцій, як відомо, неможливе без відповідної ідеології. Тому в діяльності будь-якої церкви, особливо це характерно для католицизму, значне місце відводиться розробці її соціально-політичної доктрини. При цьому релігійні ідеологи спираються на священні книги і учення отців церкви. Соціальне учення кожної церкви по-своєму формулює кінцеву “земну” мету для мільйонів віруючих, рух до якої стає сенсом їх повсякденного життя. Тим самим обумовлюється участь віруючих у всіх сферах життя світського суспільства, у тому числі і у сфері політики.
Актуальність даної тематики полягає в більш чіткому дослідженні проблеми поєднання норм права і релігії в східному християнстві.
Мета курсової роботи полягає в тому, щоб прослідкувати наявність впливу норм права на релігію і навпаки в православ’ї; дослідженні взаємозв’язку між станом забезпечення релігійної свободи і релігійних прав громадян та характером і особливостями відносин між державою і церквою.
У відповідності до мети визначено такі завдання:
– вивчення стану реалізації релігійних прав на різних етапах розвитку людства;
– зрозуміти природу відносин між такими суспільними інститутами, як держава і церква;
– вивчення особливостей українського історичного досвіду у сфері державно-церковних відносин.
Об’єктом дослідження.
Предметом дослідження виступають особливості.
Методи дослідження. У дослідницькій роботі використано загальні методи гуманітарних досліджень, а саме порівняльно – історичний, аналізу, синтезу та узагальнення. У нашому досліджені ми керувалися принципами, які притаманні сучасному релігієзнавстві, зокрема позаконфесійності, об’єктивності, історизму, толерантності, світоглядного плюралізму.
При написанні даної праці ми зверталися до різноманітних джерел інформації. В контексті проблем наукової галузі державного управління дана проблема розглядалася в роботах В.Бондаренка [12]. Філософські, політологічні і релігієзнавчі особливості досліджуваної проблеми висвітлювались у роботах М.Бабія, С.Бублика, О.Бучми, М.Зоновича, В.Клімова. Проблемам функціонування і розвитку системних суспільно-релігійних відносин, розв’язання яких визначає стратегію гуманітарної політики і демократичних реформ в Україні, присвячене велике дослідження С.Здіорука [8]. Узагальнені новітні дані з досліджуваної проблеми містить десятитомне видання “Історія релігії в Україні” провідних вітчизняних учених А.Колодного (голова редколегії), В.Кременя, П.Яроцького та інших [11].
Структура курсової роботи побудована у відповідності до поставленої мети і обраних завдань і складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.