Основні етапи розвитку протестантизму в Україні XVI – перша половина XX ст.

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПРОТЕСТАНТИЗМ ЯК РЕЛІГІЙНА ТЕЧІЯ 7
1.1 Віровчення протестантизму 7
1.2 Класичний протестантизм 12
РОЗДІЛ 2. ПРОТЕСТАНТИЗМ ХХ СТОЛІТТЯ. 17
2.1 Баптизм та Євангелізм 17
2.2 Церква Євангельських християн-баптистів 20
2.3 Особливості п’ятидесятництва 22
2.4 Адвентизм та Єговізм 26
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПРОТЕСТАНТИЗМУ В УКРАЇНІ 36
3.1 Лютеранство та його особливості 36
3.2 Кальвінізм як етап розвитку протестантизму 40
ВИСНОВКИ 43
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 46

ВСТУП

Протестантизм (від лат. protestanis – той, хто заперечує, не погоджується) виник в епоху ранніх буржуазних революцій у країнах Західної Європи в XVI ст., коли поширились антифеодальні й антикатолицькі рухи.
Причиною виникнення протестантизму були соціально-економічні та ідеологічні суперечності феодалізму. В надрах феодалізму складалися нові, капіталістичні суспільні відносини. Здійснювалося первісне нагромадження капіталу, зростала торгівля, виникала капіталістична мануфактура. Нові продуктивні сили вступили у суперечність з феодальними суспільними відносинами.
Католицька церква сама була великим феодалом, католицизм панував у всіх сферах духовного життя, церква освячувала феодальні порядки, користувалася необмеженою владою. Всюди, де назрівав протест проти старих порядків, з’являлися папські булли, виникали постаті в темних сутанах, палали вогнища інквізиції. Все це зумовило зростання активності виступів опозиції до католицької церкви, що набула характеру масового суспільного руху з широкою соціальною базою. Князі й королі домагалися політичної незалежності від Риму, промисловці й торговці – вимагали вільного підприємництва, ліквідації різних податків і феодальної роздрібненості, збідніле дворянство та лицарство намагалося звільнити своїх підданих від пограбування церквою й усунути її як свого конкурента, діячі культури і науки прагнули звільнитися від впливу омертвілої церковної догми, селяни та міські низи – позбутися нестерпного гніту всієї суспільної піраміди.
Антифеодальний, антикатолицький рух дістав назву Реформації. Його безпосереднім напрямом було виникнення нової течії у християнстві – протестантизму. Ця течія об’єднала різні напрями християнства, що відокремилися від католицизму. Спочатку протестантизм .був представлений лютеранством, кальвінізмом і англіканством. Продуктом пізнішого розвитку протестантизму є баптизм, адвентизм, методизм, євангелізм тощо. Нині протестантизм найбільш поширений у країнах Європи й Америки, в багатьох країнах Азії і Африки. У світі налічується близько 345 млн. його послідовників.
Протестантські напрями різняться один від одного, проте усім їм властиві спільні риси. Головним є створення національної, простої та дешевої церкви. Звідси заперечення ролі церкви як посередника у спасінні, верховенства влади римського пани, а також ролі духовенства і чернецтва як посередника між Богом і людьми, ряду церковних обрядів, постів, пожертвувань, Театралізованого богослужіння, пишних прикрас церкви і багатої одежі священиків. Заперечується віра в догмат про чистилище, відкидається культ ангелів, святих, поклоніння мощам, іконам. Число таїнств скорочено в основному до двох – хрещення і причастя. Богослужіння проводиться національною мовою і складається в основному з проповіді, колективної молитви і псалмоспівів. Основою віровчення є Біблія, особливо Новий Завіт. Допускається довільне тлумачення віруючими Біблії. Наголос робиться на особистій глибокій вірі як засобу спасіння душі. Церква визнає зверхність державної влади.
Протестантські течії по-різному реформували католицизм. Глибина перебудови залежала від історичних і соціальних умов країни, в якій складалася нова віра, від характеру віровчення антикатолицького руху, де відбувалася Реформація.
Виступаючи проти католицької церкви як невід’ємного інституту феодалізму, ідеологи протестантизму заперечували її посередницьку роль між людиною і Богом, культову практику, догматичні положення. Свої ж реформи протестанти обґрунтовували «справжнім прочитанням». Біблії, яку вони оголосили єдиним джерелом одкровення, авторитетом у питаннях віри.
Актуальність дослідження. Людина для протестантизму – уже не є ланкою над-особистісної спільноти, як вважало середньовічне християнство. Індивідуалізація, властива буржуазній епосі, висуває таку перебудову релігійних уявлень, за якої людина зі своєю індивідуальною своєрідністю змогла б включитись у релігійне переживання, а її особиста віра – єдиний шлях спасіння. Наприклад, якщо православ’я і католицизм регламентують систему постів, то протестантизм пропонує кожному вирішувати це питання, виходячи з власних пристрастей, звичок.
У середині XIX ст. протестантизм проникає в Україну, Росію (баптизм, адвентизм, євангелізм). У 30–40-х роках XX ст. v зв’язку приєднанням західних українських і Г Шорських земель, Буковини, балтійських держав до складу колишнього Радянського Союзу, виникло ще кілька видів протестантизму (лютеранство, реформаторство, єговізм, п’ятдесятництва та ін.), що стали проникати далі на схід.
Проблему розвитку протестантизму в Україні в XVI – першій половині XX століття досліджували такі вчені, як Калінін Ю., Харьковщенко Є., Крівєлєв. І.А., Курбатов Г.Л., Рябушкін Н.В., Царегородцев Г.И. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є історико-релігійні процеси в Україні в XVI – першій половині XX століття.
Предметом дослідження є розвиток протестантизму в Україні в XVI – першій половині XX століття.
Мета дослідження полягає в характеристиці основних етапів розвитку протестантизму в Україні в XVI – першій половині XX століття. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати протестантизм як релігійну течію;
2. Проаналізувати основні етапи розвитку протестантизму в Україні;
3. Дати характеристику протестантизму ХХ століття;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
3. Метод ретроспективного аналізу.
4. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.