Релігія як чинник духовного виховання

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЛІГІЇ ТА ДУХОВНОГО ВИХОВАННЯ 6
1.1 Поняття та значення духовності 6
1.2 Значення духовного розвитку в соціалізації людини 8
1.3 Взаєморозвиток духовності і моральності людини 11
РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ РЕЛІГІЇ В ДУХОВНОМУ ВИХОВАННІ ЛЮДИНИ 14
2.1 Роль релігії та Церкви в духовному житті людини 14
2.2 Християнські канони в сучасній освіті України 21
ВИСНОВКИ 26
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Підростаюче покоління нашої держави іноді жахає від своїх вчинків та світосприйняття. Відсутність моралі та духовності у молоді породжує невичерпне бажання щось змінити в сучасні системі освіти та виховання, проте з чого почати та де шукати істинні причини такого стану речей – малозрозуміло. Проте на всі питання може дати відповідь релігія, яка, якщо покладена в основу духовного виховання людини, може допомогти виховати підростаюче покоління у відповідності з духовними канонами та суспільною моральністю.
Маючи багатий досвід роботи у суспільному середовищі, Церква намагається виконувати не тільки віроповчальні, але й значно ширші навчально-виховні функції. Унікальною за значенням, змістом і формами діяльності вважається система релігійної освіти в Україні. Теоретичні та практичні освітні напрацювання релігійних інституцій переконливо доводять їхнє незаперечне значення в історії українського народу та сучасності, формуванні ідеалів суспільної моралі.
В нашій державі поступово розв’язується проблема відведення Церкві належної ролі у вихованні дітей, що викликана самим життям. Освіта України все більше викристалізовується як цілісна система, що розвивається згідно з потребами державотворення. У пошуках моделі освіти, де релігії та Церкві надаватиметься належне місце, слід рухатись шляхом творчого відтворення власного культурно-історичного досвіду в його органічному поєднанні з найновішими досягненнями сучасної науки, культури і соціальної практики. Така модель освіти має базуватись на українській національній культурно-історичній традиції, теоретичних надбаннях української педагогіки, досвіді поколінь у найширшому його розумінні. Вона повинна враховувати як ментальні риси нації, так і народні традиції та звичаї, відповідати характеру української людини, її світовідчуттю.
Проблему релігії як чинника духовного виховання досліджували такі вчені, як Винницький О., Калінін Ю., Харьковщенко Є., Каутский К., Кочан Н., Мюллер М., Огірко О., Рупнік М.І. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Мета дослідження полягає в характеристиці релігії як чинника духовного виховання. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати поняття та значення духовності;
2. Визначити значення духовного розвитку в соціалізації людини;
3. Проаналізувати взаєморозвиток духовності і моральності людини;
4. Дослідити роль релігії та Церкви в духовному житті людини;
5. Коротко охарактеризувати християнські канони в сучасній освіті України.
Об’єктом дослідження є релігійно-моральні особливості сучасного суспільства.
Предметом дослідження є духовне виховання й розвиток людини та вплив релігії на них.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
3. Історичний метод: для оцінки розвитку явищ в хронологічному порядку.
4. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про роль релігії як чинника духовного виховання. Дослідження може використовуватися в навчальних цілях.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.