Порівняння лінгвістичних особливостей політичних промов лідерів США та Великобританії 2

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИЧНА ЛІНГВІСТИКА: ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ 8
1.1 Поняття політичної лінгвістики та її розвиток 8
1.2 Особливості дослідження політичної комунікації 12

РОЗДІЛ 2. ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ТЕКСТІВ НА ПРИКЛАДІ ПРОМОВ ДЖ. БУША МОЛОДШОГО ТА ТОНІ БЛЕРА 21
2.1 Політичні промови президентів США як складова частина управління країною 21
2.2 Лінгвістичні особливості промови Дж. Буша Молодшого 12 вересня 2002 року 29
2.3 Промова Тоні Блера від 20 березня 2003 року та її психолінгвістичні особливості 38

ВИСНОВКИ 45
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 48
ДОДАТКИ 53

ВСТУП

Інтенсивний розвиток політичних технологій, зростаюча роль засобів масової інформації, дедалі більша театралізація політичної діяльності сприяють підвищенню уваги суспільства до теорії та практиці політичної комунікації. У зв’язку з цим в Україні та за її межами стрімко зростає кількість досліджень, присвячених політичній лінгвістиці.
Поява нових досліджень в сфері політичної лінгвістики, звернення дослідників до нових аспектів вивчення політичної мови – все це вимагає всебічного осмислення історії названого наукового напрямку, його сучасного стану, закономірностей еволюції і взаємодії з іншими науковими напрямками. Абсолютна більшість сучасних досліджень з політичної лінгвістиці створено в трьох мегарегіонах – в Північній Америці, в Центральній і Західній Європі та в пострадянських державах.
Ораторське мистецтво завжди цікавило людей, викликало захват і повагу. В ораторі бачили наявність особливої сили, яка може за допомогою слів підпорядкувати собі, змусити робити те, що пропонує оратор. В ораторі вбачали таємничі якості, яких немає в звичайній людині. Ось чому оратори ставали державними лідерами, великими вченими і мудрецями, героями.
Велика людина залишає після себе великі справи – і ці справи завжди втілені нею самою у текстах: як письмових, так і усних. Так, для того, щоб стати державним діячем, треба неодмінно діяти Словом, тобто надихати своїх прихильників, знищувати супротивників і переконувати весь народ у правоті своїх ідей. Будь-яка професійна кар’єра пов’язана з мовними діями – і так можна перерахувати політиків, підприємців (ділових людей), суддів, викладачів, священиків, воєначальників, чия діяльність неодмінно виражається в усному або письмовому Слові.
Ораторське мистецтво – це вміння вимовляти публічні промови переконливо і дієво. Ораторика – це область риторики, що вивчає мистецтво і майстерність публічних виступів. Кожна людина потрапляє в такі ситуації, коли їй потрібно щось публічно розповісти, вимовити коротке привітання, пояснити будь-яке явище, одним словом, побудувати розгорнуту промову. У таких ситуаціях перевіряються знання, освіченість, внутрішня енергія, воля, ініціативність, вміння знайти потрібні слова і висловити їх у привабливій формі.
Вимова публічних промов – справа відповідальна, що вимагає чесності, хорошої освіти, вишколу і досвіду. Всякій справі можна навчитися, але ораторське мистецтво, як і будь-яке мистецтво, пов’язане з талантом людини. Кожній людині важливо зрозуміти, який у неї талант, у чому вона може себе проявити, а такий прояв завжди пов’язаний і з певними видами мовлення.
Актуальність дослідження. Для того, щоб отримати підтримку більшості послідовників чи електорату та здобути перемогу на виборах або отримати підтримку в певних питаннях, політичний діяч повинен володіти набором якостей, серед яких розум, цілеспрямованість, вміння знаходити рішення складних проблем і ряд інших. Однак, для того, щоб завоювати популярність він повинен досконало володіти навичками публічного виступу. Одне з головних завдань політика – переконати населення в правоті власних поглядів, певної політичної концепції і т. п. Майстерний оратор здатний захопити слухачів, змусити їх відчувати, а деколи і робити те, про що він говорить. Саме тому володіння мистецтвом публічного виступу настільки важливе для політичного діяча.
Сучасні засоби переконання і навіювання досягли дуже високого рівня. Кожній освіченій людині, необхідно якщо не вміти використовувати всі їх переваги, то хоча б бути знайомою із способами маніпуляції людською свідомістю, вміти вчасно їх помітити і не піддатися їхньому впливу.
Для нашого дослідження ми обрали промови двох відомих політиків США та Великобританії: Дж. Буша Молодшого та Тоні Блера, адже саме їхні промови свого часу мали на меті переконати весь світ в необхідності розпочати війну в Іраку проти Саддама Хусейна, що було надзвичайно важким завданням.
Питання аналізу політичного дискурсу з точки зору лінгвістики досліджувало багато вчених-лінгвістів. Особливої уваги заслуговують деякі з них. Так, Блакар Р. Опублікував книгу «Мова як інструмент соціальної влади» [7], в якій розкрив силу мови та її впливу на людей. В свою чергу, Бадрак В.В. захистила кандидатську роботу на тему «Фактори ефективності впливу ЗМІ на електорат» [3], в якій розкрила особливості впливу засобів масової інформації на виборців під час виборчих перегонів. Цікавим є дослідження метафори в політичному дискурсів автора Будаєв Е.В. в книзі «Метафора в політичному інтердискурсі» [9], а також підручник Романова О.А. «Політична лінгвістика. Функціональний підхід» [43].
В нашому дослідженні також використані наукові доробики про памятки американської риторики Бушева О.Б [13] та про мову політики Вольфсона І.В. [17]. Нами було розглянута та проаналізована праця «Медіа у виборах: між політикою та культурою (контент-аналіз політичної преси)» під ред. Н.Костенко [33]. Цікаве та ґрунтовне дослідження.
В той же час, загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі та потребує подальшого вивчення.
Мета дослідження полягає в характеристиці лінгвістичних особливостей промов Дж. Буша Молодшого від 12 вересня 2002 року та Тоні Блера від 18 березня 2003 року. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати поняття політичної лінгвістики та її розвиток;
2. Дослідити особливості дослідження політичної комунікації;
3. Охарактеризувати політичні промови президентів США як складова частина управління країною
4. Проаналізувати промови Дж. Буша Молодшого від 12 вересня 2002 року та Тоні Блера від 18 березня 2003 року з точки зору лінгвістики.
Об’єктом дослідження виступають промови Дж. Буша Молодшого від 12 вересня 2002 року та Тоні Блера від 18 березня 2003 року.
Предметом дослідження є психолінгвістичні засоби вираження позиції політиків, а саме лексичні та стилістичні засоби і прийоми.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Діалектичний метод використовувався з метою пояснення виникнення та розвитку певних поглядів і теорій.
3. Порівняльний метод був використаний з метою порівняння поглядів різних науковців на поняття, що аналізуються в дослідженні.
4. Методи контент-аналізу та лексико-семантичного аналізу для дослідження промов політиків.
5. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про лінгвістичні особливості політичних промов Дж. Буша Молодшого від 12 вересня 2002 року та Тоні Блера від 18 березня 2003 року. Дослідження може використовуватися в якості методичного матеріалу та посібника в навчанні
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
У вступі дається визначення теми, розкриваються актуальність, об’єкт, ставляться мета та завдання роботи.
У першому розділі розглядається політична лінгвістика: поняття та особливості дослідження.
У другому розділі аналізуються лінгвістичні особливості політичних текстів на прикладі промов Дж. Буша молодшого та Тоні Блера
У висновках підводиться підсумок проведеного дослідження.
У списку використаної літератури подаються джерела, на основі яких було здійснене дослідження.
В додатках наведено текстові версії політичних промов Дж. Буша молодшого та Тоні Блера, на основі яких проведене дослідження.