Лексико-стилістичні засоби в політичних текстах

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ 6
1.1 Політичний дискурс та його диференційні ознаки 6
1.2 Дослідження політичних текстів у працях вітчизняних та зарубіжних вчених 16
РОЗДІЛ 2 ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ В ПОЛІТИЧНИХ ТЕКСТАХ 21
2.1 Метафора як невід’ємна складова політичних текстів 21
2.2 Епітети в політичних
текстах 23
2.3 Гіпербола, порівняння та риторичні запитання в політичних
текстах 25
ВИСНОВКИ 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 30
Додатки 32

ВСТУП

Останнім часом у лінгвістичній науці широко вживається термін „дискурс”. За своєю природою дискурс є реальним процесом комунікації в сукупності з різними екстралінгвістичними чинниками результатом такої комунікації, як правило, є текст (усний чи писемний).
Науковим поняттям “дискурс” послуговуються різні гуманітарні науки в дослідженнях комунікативних процесів, зокрема філософія, логіка, риторика, соціологія, психолінгвістика, соціолінгвістика, семіотика, лінгвістика тексту, семасіологія, прагмастилістика тощо. Кожна наука, маючи свій предмет дослідження й притаманні їй методи, акцентує увагу на різних особливостях дискурсу, що зумовлює полісемію цього терміна. Зважатимемо насамперед на лінгвістичний зміст поняття “дискурс”. Найчастіше ключовими словами відповідних дефініцій є текст, зв’язний текст, зв’язне мовлення, промова, мовлення, процес, явище.
Політичний дискурс трактується як інституційне спілкування, яке, на відміну від особово-орієнтованого дискурсу, використовує певну систему професійно-орієнтованих знаків, тобто володіє власною підмовою. В період кардинальних політичних змін як в нашій країні, так і в деяких країнах світу, саме політичний дискурс становить інтерес для науковців. Аналіз лексико-стилістичних особливостей політичних текстів (як журналістських оглядів, так і промов відомих політиків) дає змогу критично оцінити висловлювання політиків, та виявити спроби маніпулювання свідомістю громадян.
Мова політики це особлива знакова система, призначена для політичного діалогу; для відпрацювання суспільного консенсусу, моделювання політичної поведінки. Без професійно складених текстів промов політикам було б неможливо досконало здійснювати вплив на свідомість. Саме тому вивчати теорію і практику політичної комунікації є надзвичайно важливим для українських політиків. Адже невміння логічно і вміло виражати свої думки, відверто незграбні спроби маніпулювати свідомістю мас. А часто недостатня освіченість призвели до престижу багатьох політиків. Найгіршим є те. що в Україні не має відповідної мови політики. Старі політико-лінгвістичні поняття відійшли в минуле, а нові ще не повністю сформувалися. Тому сучасним дослідникам особливо важливо шукати шлях взаємодії між мовою і політикою.
Проблему лексико-стилістичних засобів в політичних текстах досліджували такі вчені, як Теплов Б.М., Ушакова Т.Н., Русалов В.М., Новіков А.І., Міхайлова Н.Б. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є критичні відгуки закордонних ЗМІ стосовно виборів Президента України 2010.
Предметом дослідження є мовні засоби вираження позиції політиків, а саме стилістичні та синтаксичні засоби та прийоми (метафори, гіперболи, епітети, порівняння, синоніми, повтори, риторичні запитання та ін.)
Мета дослідження полягає в характеристиці лексико-стилістичних засобів в політичних текстах. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати політичний дискурс та його диференційні ознаки;
2. Проаналізувати дослідження політичних текстів у працях вітчизняних та зарубіжних вчених;
3. Дати характеристику метафорі як невід’ємній складовій політичних текстів;
4. Коротко охарактеризувати епітети в політичних текстах;
5. Визначити роль гіперболи, порівняння та риторичних запитань в політичних текстах.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Вибірковий метод: для визначення та характеристики лексико-стилістичних засобі;
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
4. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.