Ономастика як особливий розділ лексикології

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
РОЗДІЛ 1. ОНОМАСТИКА ЯК КОМПЛЕКСНА НАУКА . . . . . . . . . . . . . . 6
1.1. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ОНОМАСТИКИ. . . . . . . .6
1.2. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ У ВИВЧЕННІ ВЛАСНИХ НАЗВ . . . . . . . . .13
РОЗДІЛ 2. ОНІМІЯ ТВОРІВ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . 24
2.1. ОНОМАТОПОЕТИКА ЯК НАЙПРОДУКТИВНІША ГАЛУЗЬ СУЧАСНИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .24
2.2. ОНОМАСТИЧНІ ЛЕКСИЧНІ ОДИНИЦІ У РОМАНІ ДЖЕЙМСА ДЖОЙСА «УЛІСС» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .37
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сьогодні ономастика існує не лише як частина лексикології, а і як сукупність різноманітних галузей знань. Є дуже багато ґрунтовних приватних спостережень та досліджень із антропоніміки, топоніміки та літературної ономастики. Зростає інтерес до тих аспектів онімізації, які нещодавно були під забороною або під підозрою (релігійні, національні, соціальні тощо). Сучасна ономастика розвивається у тісному взаємозв’язку з іншими науками, зокрема з історією, географією, археологією, етнографією, міфологією та навіть психологією. Спостереження за функціонуванням власних назв, викладені в багатьох вітчизняних і зарубіжних публікаціях, давно потребують теоретичного осмислення. Разом з тим гостро не вистачає нового і притому узагальнюючого підходу. Подальше наукове вивчення ономастики у різних її аспектах вимагає вдосконалення теоретичної основи таких досліджень, створення для них загальнотеоретичної бази, що дала б можливість опиратися на систематизовані відомості. Прийшов час пошуку загальних закономірностей та концептуальних рішень, які стосуються сутності використання власних назв та особливостей функціонування науки, яка займається їх вивченням. А поява нових ідей, розвиток нетрадиційних методів вивчення онімії стимулює прагнення проникнути у розмаїтий світ поглядів, думок, доказів та аргументів, збагнути й усвідомити сутність феномена ономастики. Сьогодні існує і починає розвиватися як окрема галузь поетична ономастика. Власні назви, вжиті у художніх творах — надзвичайно широке поле для досліджень. Поетоніми, використані або створені письменниками, вміщують у собі і досвід попередніх поколінь, і характеризують індивідуальну креативність авторів. Тому спроба практичного дослідження поетонімів та теоретичного узагальнення відомостей про ономастику загалом і підбиття деяких підсумків уявляється своєчасною, доцільною і конче необхідною для подальшого розвитку відповідної галузі знань.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є пошук і систематизація основоположних загальнотеоретичних принципів і тверджень, спираючись на які вивчення власних назв як лексичних одиниць набуде форм дисципліни, що має власний теоретичний каркас та опирається на конкретні мовні явища, серед яких чільне місце посідають власні назви літературного твору — поетоніми.
Для реалізації поставленої мети встановлено наступні завдання:
― з’ясувати роль ономастики у сфері лексикології;
― встановити зв’язок науки про власні назви з іншими дисциплінами;
― виявити об’єкт та предмет вивчення ономастики;
― окреслити коло проблем, дослідженням яких займається наука;
― вивчити категоріальний апарат ономастики;
― дослідити особливості процесів номінації та онімізації та їх мотиваційні ознаки;
― описати ономастику як системну науку;
― з’ясувати значення ономастики і її місце в сучасному мовознавчому процесі;
― охарактеризувати поетичну ономастику як один із найпродуктивніших розділів ономастики взагалі;
― проаналізувати власні назви у романі Дж. Джойса «Улісс» із точки зору ономатопоетики;
― виявити особливості функціонування поетонімів у художньому тексті та дослідити їх природу і значення.
Об’єктом дослідження є ономастика як особливий розділ лексикології.
Предмет дослідження. Сукупність теоретичних відомостей про ономастику як особливий розділ лексикології та окремі її підрозділи, а також поетоніми роману Дж. Джойса «Улісс».
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та завдань у роботі використано такі методи: описовий, порівняльний, аналізу, систематизації та узагальнення.
Наукова новизна дослідження. Це одна із перших спроб систематизувати сукупність відомостей про ономастику, охарактеризувати її і як окрему галузь лексикології, і як самостійну науку зі своїми власними здобутками, проблемами та методами, зробити цілісний виклад теоретичних засад цього вчення. Крім того в роботі чи не вперше здійснюється аналіз власних назв, вжитих у конкретному літературному творі — романі Дж. Джойса «Улісс», з’ясовуються особливості їх семантики та функціонування.
Теоретичною основою дослідження є праці А.В. Суперанської, В.М. Калінкіна, Ю.А. Карпенка, В.А. Жучкевича та інших, що присвячені вивченню особливостей ономастики як лінгвістичної дисципліни та її сучасних напрямків.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, який нараховує 59 джерел.