Словники-конкорданси як особливий вид лексикографічного джерела

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..……3
РОЗДІЛ 1 ЛЕКСИКОГРАФІЯ ЯК НАУКА СТВОРЕННЯ СЛОВНИКІВ………..6
1.1 Визначення поняття „словник” на основних засадах лексикографії…………….6
1.2 Загальна характеристика та класифікація словників………………………………….8
РОЗДІЛ 2 СЛОВНИК-КОНКОРДАНС В УКРАЇНСЬКОМУ ТА ІНОЗЕМНОМУ ВЖИТКУ ……………………………………………………………………………20
2.1 Суть функціїі словника конкорданса. ………………………………………………………20
2.2 Структурна організація конкордансу……………………………………………………….22
2.3 Приклади використання конкордансу для літературних робіт в сучасних умовах……………………………………………………………………………….25
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………………………32
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………..34

ВСТУП
Важко навіть уявити собі освідчену людину в наш час, якій би не доводилось звертатися до словників як до авторитетних порадників у багатьох питаннях мовної практики. Словники найрізноманітніших типів і призначення мають одну спільну рису: вони є тим важливим знаряддям, що допомагає людині вдосконалити знання мови, а з цим – підносить її загальну культуру і культуру володіння словом зокрема.
Саме тому словник та словникарська справа дуже міцно пов`язані з повсякденно здійснюваними культурно-освітніми заходами і тією ланкою мовознавчої науки, яка досить виразно відбиває зв`язок науки з практичними потребами.
Лексикографічні праці можна розглядати у двох аспектах: у плані висвітлення наукових засад самих лексикографічних праць та розкриття того, як вони здійсненні їх упорядниками, і в аспекті практично-прикладному, який передбачає огляд тих найголовніших моментів, що перетворюють словник, за висловом Л.А. Булаховського, в «конче необхідний інструмент насамперед оволодіння потрібними мовами як основним засобом удосконалення культури». Звичайно розривати ці два аспекти майже неможливо, бо лише той словник служитиме справжнім інструментом для пізнання слова, який виконано на рівні вимог сучасної науки, з використанням досягнень і кращих надбань всієї попередньої лексикографічної практики.
Укладання словників є не легкою справою. Доказом того можемо побачити багато не доведених до кінця праць. Адже, лексиці притаманна риса змінюватися з кожним поколінням і тому, інколи просто не можливо здійснити упорядкування та систематизацію всіх бажаних мовних одиниць.
Великі досягнення сучасної лексикографії є наслідком визначних загальних досягнень філологічної науки. Створено вже багато праць словникового типу, які мають не тільки лінгвістичне, а й загальнофілологічне значення. Тепер уже в нашому розпорядженні є як суто фахові словники з різних галузей знання, так і енциклопедичні, різні довідники, покажчики тощо. Все це не може не позначитись на тих вимогах, які тепер ми повинні поставити до словників мови окремих письменників, до їх обсягу та побудови. Так звані словники-конкорданси є особливим джерелом лексикографічної науки. У цих словниках зареєстровано всі слова, які використав письменник у своїх творах, наводяться значення, в яких ці слова вжиті, фіксуються всі форми кожного слова, скільки разів яка форма вжита і де. Такі словники називають конкордансами (від лат. Concordans” той, що узгоджується”). Уже створені словники мови Еврипіда, Платона, Цицерона, Шекспіра, Шеллі, Пушкіна, Міцкевича. В Україні вийшов “Словникмови Шевченка” в 2-х томах (К., 1964) і “Словник мови творів Г.Квітки-Основ’яненка” у 3-х томах (Харків, 1978— 1979). Нажаль, розвиток даного виду словників є недооцінненим внаслідок чого цей вид словників не розвивається належним чином. Хоча саме словники-конкорданси роблять значний вклад у дослідження творчості письменників.
Актуальність даної наукової роботи полягає у тому, що конкорданс є корисною, але недооціненою лексикографічною формою, в той час як в зарубіжній літературі, зокрема англійській та американській літературі, конкорданс став ведучим та загальноприйнятим жанром письменницьких словників. Впродовж XX – XI століття, форма кокнкорданса до певних праць, а то й до самої творчості письменника, не тільки утвердилась, але й удосконалилась. Широке використання словників-конкордансів полегшує дослідження структур найвидатніших творів як української так і зарубіжної літератури.
Об`єктом курсової роботи є словники-конкорданси.
Предметом наукової роботи є дослідження виникнення та закономірності організації словників конкордансів.
Мета дослідження – вивчити й описати структуру словників конкордансів, які використовуються в письменницькій лексикографії. Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких завдань:
•визначення поняття лексикографії та її завдань;
•визначити поняття словника та описати типи словників;
•описати структурні особливості словника конкорданса.
Новизною наукової роботи є новий погляд на визначення організації словників-конкордансів та їхнє значення у системі лексикографії.
Основними методами, які дають можливість аналізувати структурну специфіку словникових функцій, є описовий метод та метод структурного аналізу.
Практичне значення досліджуваної роботи полягає у її подальшому використанні під час проведення досліджень лексикографів, а також використання даного матеріалу при створенні конкордансів або наукових робіт лексикографічної тематики у вищих навчальних закладах, а також, під час проведення лексикографічних дискусій у різних письменницьких осередках.
Теоретичне значення роботи полягає у її застосуванні, як теоретичного матеріалу у підручниках для навчальних закладів, у подальших публікаціях у наукових журналах, в подальшому опрацюванні загальних проблем лексикографії, прогнозуванні актуальних, перспективних шляхів розвитку словникової науки.
Структура дослідження: курсова робота складається зі вступу, двох основних розділів, які містять підрозділи, висновків та списку використаної літератури. Перший розділ складється з двох підрозділів, перший з яких містить інформацію про поняття та розвиток словника у лексикографічній науці; в другому детальніше роглядається структура та класифікація словників. Другий розділ складається також з двох підрозділів, в яких розглянуто функціонування конкордансу в різних літературних та практични працях.