Явище інтертекстуальності в літературознавчому дискурсі

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………………….. ……..3
РОЗДІЛ 1. ЯВИЩЕ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ В ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОМУ ДИСКУРСІ…………………………………………………………………………………………………61.1. Різні підходи до вивчення явища інтертекстуальності……………………..6
1.2. Типи взаємодії текстів: види, форми і функції інтертекстуальності…….17
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………………………..31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………………34

ВСТУП
Результатом сучасного етапу розвитку лінгвістики тексту є закономірне звернення до феномену інтертекстуальності, який визнається умовою існування будь-якого тексту, та критичне осмислення існуючих підходів до вивчення цього явища. Теоретичні та філософські положення постмодернізму знаходять свою рефлексію в рамках лінгвістики тексту, а вироблена методика оцінки постмодерністських текстів застосовується при аналізі художніх текстів найрізноманітніших епох і полягає у виявленні в них алогізму, непомічених практик минулого, закріплених у мові у формі неусвідомлюваних розумових стереотипів.
Проблема інтертекстуальності у літературному процесі стала об’єктом наукового інтересу багатьох дослідників завдяки її актуалізації символістами, модерністами та постмодерністами. Серед учених, які займалися та продовжують і до сьогодні розробляти цю теорію, слід відмітити М. М. Бахтіна, Ю. Крістеву, Р. Барта, Ж. Женетта, М. Ріффатера, Ю. М. Лотмана, І. В. Арнольд, О. К. Жолковського, Ж. Є. Фомічьову, В. П. Москвіна, І. Р. Гальперіна, Н. О. Фатєєву, Г. В. Денисову, Н. А. Кузьміну, І. П. Смірнова, П. Х. Торопа, М. Зубрицьку та ін. На жаль, у вітчизняному літературознавстві ще дуже мало робіт із зазначеної теми. Зокрема, кілька робіт присвячено поетикальним особливостям модернізму та постмодернізму. Це роботи Т. Н. Денисової, Б. Я. Бігуна, Л. І. Біловус, М. О. Самсонової, П. В. Рихло та ін.
Незважаючи на різні концепції та підходи до вивчення цього філологічного феномена усі теоретики інтертекстуальності одностайні у тому, що значення концепції інтертекстуальності вийшло далеко за межі чисто теоретичного осмислення сучасного культурного процесу, оскільки вона відповідала на глибинний запит світової культури з його свідомим чи несвідомим прагненням до духовної інтеграції.
Актуальність теми дослідження. Проблема інтертекстуальності – ключового поняття постмодернізму – незважаючи на уявну вивченість, до цього часу залишається відкритою. Не вирішене зокрема принципове питання відмінності літературної традиції, літературного синтезу і власне інтертекстуальності.
Таким чином, актуальність вивчення способів реалізації інтертекстуальних зв’язків одиницями тексту визначається необхідністю аналізу ще недосліджених аспектів лінгвістики тексту; інтересом до виявлення проявів інтертекстуальності в художніх текстах, а також значущістю категорії інтертекстуальності для розуміння будь-якого тексту; необхідністю подальшої розробки теорії інтертекстуальності як у плані методологічних питань (розширення набору інтертекстуальних елементів, перелік їх функцій тощо), так і в плані практичного аналізу (визначення ролі і специфіки інтертекстуальних елементів у певному художньому тексті).
Метою дослідження є осмислення природи інтертекстуальності. Реалізація цієї мети передбачила розв’язання таких наукових завдань:
• дослідити різні підходи до визначення явища інтертекстуальності;
• розглянути ступінь дослідженості проблеми “інтертекстуальності” в сучасній науці;
• визначити природу, форми й функції інтертекстуальності.
Об’єктом дослідження є явище інтертекстуальності в сучасному літературному дискурсі.
Предметом дослідження є природа інтертекстуальності, її форми та функції.
Методологічною базою дослідження є фундаментальні роботи з історії та теорії літератури (М. Бахтін, Ю. Кристева, Ю. Лотман, Ю. Тинянов).
Теоретичну базу дослідження складають дослідження, присвячені інтертекстуальності, аналізу західної прози постмодернізму, поетиці постмодернізму (У. Еко, Д. Фоккема, О. Ронен, О. Хансен-Леве, М. Липовецький, І. Ільїн, Н. Фатєєва, І. Скоропанова, Г. Нефагіна, М. Ямпольський, О. Калашникова, О. Геніс, Б. Гройс, Л. Шевченко, Г. Мережинська, Н. Маньковська, О. Вайнштейн, М. Епштейн, М. Слащєва, Д. Затонський, В. Руднєв, М. Каневська, В. Силантьєва, В. Курицин, Н. Ліхіна, та ін).
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній комплексно розглядається явище інтертекстуальності, її види, форми та функції.
Науково-практичне значення роботи. Результати магістерської роботи можуть використовуватися у підготовці лекцій і практичних занять із теорії літератури, історії літератури ХХ століття, спецкурсів з актуальних проблем розвитку літератури постмодернізму.
Апробація роботи провадилася під час її обговорення на кафедрі теорії та історії світової літератури університету.
Структура курсової роботи зумовлена предметом дослідження. Робота складається зі вступу, одного розділу, двох підрозділів, висновку та списку використаної літератури, який налічує 30 найменувань.