Лексико-стилістичні засоби вираження імліцитної інформації в художньому тексті (на основі роману Дж. Стейнбека Грона гніву)

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1 ТЕКСТ ЯК ОБ’ЄКТ СТИЛІСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ…………………7
1.1 СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ……………………………………….7
1.1.1 СТАТУС ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ У СИСТЕМІ МОВИ……………………………….8
1.1.2 КАТЕГОРІАЛЬНІ ОЗНАКИ ТЕКСТІВ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………9
1.2 РОЛЬ ІНФОРМАТИВНОСТІ В РОЗКРИТТІ ЗМІСТУ ТА ІДЕЇ……………………………..16
1.3 ФУНКЦІОНУВАННЯ СТИЛІСТИЧНО-ЗАБАРВЛЕНОЇ ЛЕКСИКИ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ………………………………….……………………………………………21
1.4 ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ЯК МАРКЕРИ ІМПЛІКАЦІЇ………………………….25
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ…………………………31
2.1 ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТИЛІСТИЧНО ЗАБАРВЛЕНОЇ ЛЕКСИКИ………………………………………………………………………………………………..31
2.1.1 ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ТЕРМІНІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ………………………………………………………………………………32
2.1.2 ПРАГМАТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ СЛЕНГІЗМІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ……………………………………………………………………………..34
2.1.3 МОВНІ ВІДХИЛЕННЯ ЯК ІЛЮСТРАЦІЯ РОЗМОВНОГО ВАРІАНТА…………37
2.1.4 ПРАГМАТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОКАЗІОНАЛІЗМІВ У ЛІТЕРАТУРНОМУ ТВОРІ……………………………………………………………………………….42
2.2 ФУНКЦІОНАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ ФІГУР ЗАМІЩЕННЯ ТА КОМБІНАЦІЇ ………45
2.2.1 СЕМАНТИЧНА РОЛЬ ФІГУР ЗАМІЩЕННЯ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ……….45
2.2.2 ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИКОРИСТАННЯ ФІГУР ПРОТИСТАВЛЕННЯ ТА НЕРІВНОСТІ…………………………………………………………………………………………….54
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………………….59
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………………………….62

ВСТУП
Мова як найголовніша властивість людини, що виділяє її серед усіх інших живих істот, постійно знаходиться в центрі уваги науковців і не лише лінгвістів, а й психологів, соціологів тощо. Текст – наочна, матеріальна репрезентація мови – опинився у фокусі лінгвістичних досліджень лише близько 40 років тому. Довгий час він слугував джерельною базою для аналізу мовних явищ нижчого рівня.
Наразі дослідження тексту, його структурних, стилістичних та функціональних особливостей становить окрему галузь лінгвістики – лінгвістику тексту.
Тексти художньої літератури стоять осторонь у стилістичній класифікації текстів. Вони характеризуються обов’язковою концептуальністю.
Художній твір є комплексним художньо-ідейним цілим, всі складові якого діють взаємопов’язано та єдиноспрямовано на розкриття головної ідеї твору. Однак цінність художніх творів полягає не в ідеї, яку відстоює автор, для цього достатньо одного речення, а в тому як він це робить, вводячи читача в систему своїх доказів, спрямовуючи його інтелектуально-емоційну увагу згідно зі своїм задумом. В результаті читач сам приходить до розуміння і сприйняття цієї ідеї.
Саме неповторне поєднання смислових та чуттєво-експресивних перетворень на усіх текстових рівнях, які народжуються для одної ситуації, для одного контексту, діють в одній системі, створює художню неповторність кожного окремого твору [21,54]. Велика роль в цьому процесі належить імпліцитній інформації.
Серед дослідників тексту імена багатьох відомих науковців, що створили підґрунття для подальшого розвитку цієї галузі. Так, О.М.Мороховський визначив основні текстові категорії та їх стилістичне значення. Питанням художніх текстів та проблемами їх інтерпретації займалася В.А.Кухаренко. Вона, зокрема, встановила характерні ознаки літературних текстів та відзначила великий вклад імпліцитної інформації в розкриття головної ідеї твору. І.В.Арнольд та І.Р.Гальперін досліджували способи створення текстової імплікації.
На сучасному етапі це питання продовжує активно досліджуватися. Нове покоління науковців зосереджується на конкретніших, вужчих темах та розглядає текст та явище імплікації на різних мовних рівнях та з різними підходами: когнітивним, комунікативним, функціональним тощо. Одним з основних завдань, що ставлять перед собою лінгвісти, є дослідження механізму утворення імпліцитної інформації та її впливу на читача.
Серед найцікавіших досліджень потрібно відзначити праці В.Л.Співака, А.П.Загнітка, Є.А.Ільєвої, В.Вукулової, спроби описаного аналізу робили С.Я.Литвак, Т.П.Мацюцька, А.Шкаровецька, що вивчали імпліцитний потенціал іронії та стилістичних прийомів загалом, сама наявність яких сприймалася як маркер імплікації. У працях О.І. Глазунової, М. Блека та Д. Девідсона знаходимо ґрунтовні дослідження функціонування метафоричних переносів та їх значення в розкритті авторського задуму.
Відкритим залишається питання імпліциту на лексико-стилістичному рівні, засоби його створення та прагматична роль, яку він виконує. Глибокий аналіз цього явища потрібен для вдосконалення процесу інтерпретації текстів, що є важливою складовою роботи філолога, а також перекладача і літературознавця та надзвичайно важливою в інформаційному суспільстві.
В даній роботі ми вивчали лексико-стилістичні засоби художнього твору з точки зору їх комунікативної спрямованості, їх вклад в створення імпліциту, чому досі не приділялось належної уваги. В цьому, на нашу думку, виявляється актуальність даного дослідження.
Метою нашої роботи є вивчення механізму створення імпліцитної інформації за допомогою включення в художній текст іншостильових елементів та використання лексико-стилістичних прийомів.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення наступних завдань:
– визначити особливості художніх текстів;
– розкрити зміст поняття імпліцитна інформація;
– проаналізувати роль іншостильових лексичних одиниць, зокрема термінів та сленгу в романі;
– дослідити вклад оказіоналізмів в ідейно-художню будову тексту та особливості їх функціонування;
– висвітлити механізм досягнення прагматичного ефекту за допомогою метафоричних переносів;
– визначити додаткові значеннєві пласти, що виникають разом з іншими стилістичними засобами.
Об’єктом даного дослідження є способи формування і прагматичний ефект імпліцитної інформації в художньому тексті.
Предметом дослідження є імпліцитний потенціал лексико-стилістичних засобів у романі Джона Стейнбека „Грона гніву”.
Під час роботи застосовувалися різні методи. Перш за все був проведений контент-аналіз тексту для формування картотеки лексико-стилістичних явищ, що стали об’єктом подальшого дослідження. На етапі обробки даних та аналізу зібраних матеріалів застосовувався метод семантизації та контекстуального аналізу, визначалося співвідношення між денотативним і конотативним значенням.
У відповідності до поставленої мети та завдань дослідження визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів: теоретичного, де узагальнюються та аналізуються теоретичні підходи різних науковців, та практичного, що містить дослідження різних лексико-стилістичних засобів з погляду їх ролі в розкритті прихованих значень, висновків та списку використаної літератури.
Практична цінність нашого дослідження полягає у визначенні певних процедур, що сприяють успішному декодуванню імпліцитної інформації та інтерпретації художнього твору загалом. Це стане в нагоді студентам-філологам та літературознавцям.