Мовні засоби маніпуляції у політичному дискурсі

ЗМІСТ
ЗМІСТ 2
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 8
МАНІПУЛЯЦІЯ ЯК СОЦІОПСИХОЛІНГВІСТИЧНЕ ЯВИЩЕ 8
1.1 Поняття “маніпуляції” та “маніпулювання особистістю” 8
1.2 Прийоми інформаційно-психологічного впливу 10
1.3 PR-маніпуляційний вплив 14
1.4 Політичні ярлики (на прикладі США та Канади) 23
РОЗДІЛ 2 29
РИТОРИЧНА ДОМІНАНТНІСТЬ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ 29
2.1 Типологічні вияви й особливості синтаксису політичного дискурсу 29
2.2 Особливості мови ідеології в засобах масової інформації 32
2.3 Взаємозв’язок вербальних та паралінгвістичних засобів впливу на свідомість 38
2.4 «Мова політики» у відповіді на запитання 40
РОЗДІЛ 3 46
СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ МОВНОЇ МАНІПУЛЯЦІЇ МАСОВОЮ СВІДОМІСТЮ В АНГЛОМОВНИХ ЗМІ 46
3.1 Мовні засоби переконання 46
3.2 Метафора та метонімія 49
3.3 Аналогія 52
3.4 Сатира та іронія 55
ВИСНОВКИ 62
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 65

ВСТУП

Наприкінці ХХ століття виключно важлива роль мови як засобу комунікації, що стрімко та невпинно зростає, стала очевидною не лише для лінгвістів, а й для фахівців, які працюють в інших галузях. Головною причиною цього став інформаційний бум, зумовлений становленням та розвитком найновітніших технологій та їх зрощенням з бізнесом, що у свою чергу зумовило необхідність доступу до інформації та максимально швидкого обміну нею, а також викликало удосконалення старих та створення нових засобів зв’язку, у тому числі й електронних, а також сприяло розвитку ЗМІ. Інформаційний бум став поштовхом до розвитку мов, які його обслуговують, і насамперед міжнародних, і в першу чергу до розвитку лексичних систем цих мов. Надання і пошук релевантної інформації в умовах глобального мультикультурного та мультимовного простору загострили проблему ефективності комунікації. Це безпосередньо стосується політиків, що професійно займаються забезпеченням взаєморозуміння, неприпусти-містю та врегулюванням конфліктів у глобальному просторі, використовуючи у якості засобу комунікації природні мови.
Відносно світу політики усвідомлення важливої ролі мови сформувалося у філософські та лінгвістичні проблеми співвідношення мови та влади, агітації, пропаганди і політичної реклами, інформативності та переконливості у політичній комунікації, вивчення мови як інструменту соціальної влади, мовної упаковки соціальних процесів у демократичному та тоталітарному суспільствах, використання мови з метою впливу на свідомість широких мас, ролі мови у створенні іміджу політика, індивідуального стилю політика як мовної особистості. У лінгвістиці ця тематика фактично відповідає проблемі політичного дискурсу, що став протягом останнього часу популярним об’єктом досліджень на матеріалі різних мов. Інтерес до політичного дискурсу зумовлений не лише роллю політики та політиків у світі, що посилюється, та їхнім перебуванням у центрі уваги ЗМІ, тісною співпрацею політичних структур та ЗМІ, а й виникненням і розвитком низки нових дисциплін – політології, конфліктології, іміджелогії тощо.
Основи теорії політичного дискурсу були закладені представниками кембріджської та оксфордської філософських шкіл у 50-ті рр. ХХ ст., які здійснили аналіз лінгвістичного контексту суспільної думки. Серед класичних робіт з даної проблематики можна назвати праці Т.А. ван Дейка, Р.Барта, М.Фуко, Ю.Хабермаса, а також дослідження вітчизняних авторів: М.В.Ільїна, Є.І.Шейгала, О.М.Баранова, Г.Г.Почепцова. Під час виконання даного дослідження було враховано думки як вітчизняних, так і англомовних шкіл; співвідношення опрацьованої літератури не надає вагомої переваги жодній із них. Серед англомовних дослідників варто відмітити роботи Аткінсона, Біерда, Кокрофта, Ґіббса та Лейкоффа, в яких основна увага зосереджена саме на взаємозв’язку та взаємодії мови та політики. Водночас, праці вітчизняних дослідників (Арутюнова, Власов, Кубрякова, Пароятникова, Рубакин) дозволили поглянути на політичний дискурс як систему ідей та взаємозв’язків поміж такими науками як лінгвістика, політологія, психологія, соціолінгвістика та соціологія.
Об’єктом дослідження виступають одиниці лексичного рівня мови, синтаксичні конструкції, стилістичні та риторичні прийоми, що забезпечують ефективність політичної комунікації, інформування та переконування адресата.
Предметом дослідження став сучасний англомовний політичний дискурс, який являє собою єдність вербального та невербального, що формується під впливом цілого спектру екстралінгвістичних факторів, передусім, соціальних.
Актуальність роботи зумовлена інтересом у лінгвістиці до:
– моделювання комунікативного процесу з урахуванням фактору адресата, культурних, етнічних та соціальних особливостей аудиторії;
– правил кодування інформації мовними засобами з метою забезпечення максимальної ефективності комунікації та корекції ментального простору адресата у бажаному напрямку;
– позамовних факторів, що безпосередньо чи опосередковано впливають на комунікацію.
Наукова новизна даного дослідження полягає у тому, що в ньому
– здійснюється комплексне лінгвістичне вивчення сучасної політичної комунікації у так-званому «англомовному світі» (США, Канада, Велика Британія), а також наводиться її співставлення з ситуацією в Україні;
– досліджуються основні принципи формування політичного дискурсу, його складові та характерні особливості;
– вивчається індивідуальний стиль професійних та мовні результати їхньої діяльності в суспільстві;
– розкривається аргументативний потенціал сучасної англійської мови, що використовується у політиці для впливу на свідомість широких масс;
– уточнюється спектр соціальних факторів та їхній вплив на функціонування мови у політичній комунікації у сучасному англо- та україномовному суспільстві.
Теоретична новизна дослідження полягає у тому, що у ньому вперше на матеріалі англомовних текстів:
– узагальнюються та розвиваються положення теорії дискурсу;
– досліджуються риторичні прийоми та принципи, що використовуються у публічних виступах сучасних політиків;
– уточнюються позамовні фактори, що детермінують вибір мовних одиниць та організацію повідомлення;
– пояснюється поняття «мова політики».
Мета даної роботи – комплексне дослідження принципів організації політичного дискурсу.
Для досягнення мети необхідно виконати наступні конкретні завдання:
– визначити характерні риси сучасного політичного дискурсу у США, Канаді та Великій Британії;
– вивчити мовне оформлення понять, що детермінують організацію політичного дискурсу;
– уточнити вплив філософських, політичних та економічних теорій, культурних концептів на вербальну частину політичної комунікації у сучасному політичному суспільстві.
У роботі використані такі методи та прийоми лінгвістичного аналізу: контекстуальний аналіз, дескриптивний, семантико-синтаксичний.
Матеріалом дослідження стали тексти промов політиків Великої Британій, Канади, США та України (15 промов) і тексти з сучасних періодичних видань, політичної та суспільно-політичної літератури загальним обсягом близько 300 сторінок.
Практична цінність роботи полягає у можливості використання результатів дослідження у курсах з лексикології, словотвору, соціолінгвістики, теорії комунікації, риторики, когнітивної лінгвістики, теорії дискурсу. Охоплені проблеми дають можливість використовувати дані дипломного дослідження в інших гуманітарних науках, зокрема, у політології, психології, соціології.
Дане дослідження складається з трьох розділів. У першому розділі роботи „Маніпуляція як соціопсихолінгвістичне явище” викладено теоретичні засади дослідження, зокрема визначено поняття маніпуляції, досліджено питання впровадження та удосконалення маніпулятивних стратегій і тактик, подано огляд наукових праць, у яких розглядаються окремі аспекти маніпулятивного впливу, а також з’ясовано роль технічних можливостей сучасних ЗМІ в маніпулюванні суспільною думкою. У другому розділі “Риторична домінантність політичного дискурсу” аналізуються особливості риторичної домінантності в політичному дискурсі, а також аналізується важливість синтаксичних конструкцій при передачі інформації. У третьому розділі „Стратегії і тактики мовної маніпуляції масовою свідомістю в англомовних ЗМІ” розглянуто та систематизовано стратегії і тактики маніпуляції свідомістю адресата за допомогою вербального оформлення інформації.