Система фразеологічних одиниць у творах

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………3
Розділ I Класифікація фразеологізмів І. Нечуя-Левицького.
І.І Семантична класифікація…………………………………………………….5
І.ІІ Класифікація за частиномовною співвіднесеністю……………………….7
Розділ II Стилістичні функції фразеологізмів І. Нечуя-Левицького………………11
Висновки……………………………………………………………………………….18
Додатки………………………………………………………………………………..19
Список використаної літератури…………………………………………………..23

Вступ

Актуальність дослідження полягає у вивченні основного тенденційного в лінгвістичній науці останніх років принципу системності, визначення функціонального статусу мовної одиниці в системі, зокрема вивчення її в межах тематичних та фразеологічно-семантичних груп.
Кожна розвинена мова, як відомо, має у своєму складі значну кількість стійких словосполук – фразеологізмів, що вживаються носіями мови завжди у звичному, усталеному оформленні. Саме вони найвиразніше передають дух і нев’янучу красу мови, яку витворив народ упродовж віків для потреб спілкування в усній та писемній формах. Оскільки мова, як і кожне суспільне явище, безперервно розвивається, разом із нею в постійному русі перебуває і її фразеологічний фонд. Фразеологія національної мови збагачується та вдосконалюється, убираючи в себе безцінні скарби із приказок і прислів’їв, афоризмів і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенцій і парадоксів, літературних цитат і реміністенцій, професіоналізмів, мовних штампів і кліше – з усього, що впродовж багатьох сторіч плекає і зберігає у своїй пам’яті носій мови – народ.
У фразеології найяскравіше виявляється національна специфіка мови. Фразеологія є окрасою художнього стилю літературної мови. Фразеологізми І. Нечуя-Левицького – іскрометні скарби мовної образності – передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлене в національний колорит.
Серед різних спроб класифікувати фразеологічний склад мови помітне місце посідає семантико-граматичний розподіл фразем, намагання вписати їх у різні граматичні класи, що співвідносяться з певними частинами мови (Л. Авксентьєв, В. Архангельський, М. Демський, В. Жуков, О. Кунін, І. Лепешев, О. Молотков, О. Федоров та ін.). М. Шанський вважає фразеологізми еквівалентними граматичними розрядами слів (тій чи іншій частині мови) [18; 131].
Щодо семантичної класифікації фразеологічних одиниць, то чи не найбільше прибічників здобула концепція В. Виноградова. Різною мірою її розробляли й українські лінгвісти, зокрема Г. Удовиченко, М. Жовтобрюх, В. Русанівський, Д. Баранник, Н. Москаленко, Ф. Медведєв, М. Алефіренко, Л. Скрипник та ін.
Мета роботи полягає зібранні, систематизації та класифікації фразеологічних одиниць творів І. Нечуя-Левицького. Для цього необхідно виконати такі завдання:
– опрацювати фразеологічний матеріал вибраних творів письменника;
– дослідити функції фразеологічних одиниць та їх авторське варіювання;
– вивчити джерела використаних сталих словосполучень;
– класифікувати фразеологізми за семантикою, частиномовною приналежністю та номінативним значенням, щоб показати їх значення у творчості прозаїка;
– з’ясувати номінацію вжитих у дослідженні сталих висловів.
Об’єкт дослідження – вивчення мови художніх творів І. Нечуя-Левицького.
Предметом дослідження є фразеологічні одиниці таких творів І. Нечуя-Левицького: “Кайдашева сім’я”, “Микола Джеря”, “Старосвітські батюшки та матушки”, “Баба Параска та баба Палажка”, “Хмари”.
Теоретична і практична цінність. Наукове дослідження можна буде використати на уроках, присвячених вивченню творчості І. Нечуя-Левицького в школі, у вузі, при написанні наукових статей, при складанні посібників, підручників; при розробці мовознавчих курсів присвячених вивченню фразеології, як розділу мовознавства, при складанні тестів письмового контролю з української мови.
Структура роботи: курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновку, словника фразеологізмів та списку бібліографії, який налічує 20 позицій.