Міжкультурні особливості невербальних засобів спілкування

ЗМІСТ
ЗМІСТ………………………………………………………………………. 2
ВСТУП……………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ I. НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ ЯК ОБ’ЄКТ МОВОЗНАВЧИХ СТУДІЙ………………………………………………….7
1.1 Невербальне спілкування та його роль в міжкультурній
комунікації………………………………………………………………….7
1.2 Система невербальних засобів спілкування………………………..10
РОЗДІЛ II. МІЖКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ НЕВЕРБАЛЬНИХ
ЗАСОБІВ СПІЛКУВАННЯ………………………………………………..19
2.1 Жести та їх когнітивне значення…………………………………….19
2.2 Інтерпретація невербальної поведінки різних народів………………24
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… .33

ВСТУП
Спілкування як особливого роду діяльність – це творча гра інтелектуальних та емоційних сил співбесідників, це взаємне навчання партнерів, досягнення ними нових знань під час обговорення предмета розмови, це, нарешті, досягнення встановлених кожною стороною мети переговорів (обмін думками, враженнями).
Люди можуть обмінюватись різними типами інформації на різних рівнях. Відомо, що спілкування не вичерпується усними або письмовими повідомленнями. В цьому процесі важливу роль грають емоції, манери партнерів, жести. Психологами встановлено, що в процесі взаємодії людей від 60 до 80% комунікацій здійснюється за рахунок невербальних засобів вираження і лише 20-40% інформації передається за допомогою вербальних. Ці дані спонукають нас замислитись над значенням невербального спілкування для взаєморозуміння людей, звернути особливу увагу на значення жестів і міміки людини, а також породжують бажання оволодіти мистецтвом тлумачення цієї особливої мови, якою ми усі розмовляємо, навіть не усвідомлюючи цього.
Особливістю невербальної мови є те, що її виявлення обумовлене імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості підробити ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайному вербальному каналу спілкування.
Успіх будь-якого контакту значною мірою залежить від уміння встановлювати довірливий контакт зі співбесідником, а такий контакт залежить не стільки від того, що говориться, скільки від того, як людина тримається. Саме тому особливу увагу слід звертати на манеру, позу і міміку співбесідника, а також на те, як він жестикулює.
Розуміння мови міміки та жестів дозволяє більш точно визначити позицію співбесідника. Читаючи жести, ми здійснюємо зворотну дію, котра грає визначну роль в цілісному процесі ділової взаємодії, а сукупність жестів є важливою складовою такого зв’язку. Можна зрозуміти, як сприйнято те, що говориться, – зі схваленням чи вороже, розкутий співбесідник чи ні, зайнятий самоконтролем чи нудьгує…
Знання мови жестів і рухів дозволяє не лише краще розуміти співбесідника, а й (що найважливіше) передбачити, яке враження справило на нього почуте ще до того, як він висловиться з цього приводу. Іншими словами, така безслівна мова може попередити про те, чи слід змінити свою поведінку чи зробити щось інше, щоб досягти потрібного результату.
Невербальні засоби комунікації вивчає паралінгвістика. Це досить нова мовознавча дисципліна, що займається вивченням факторів, які супроводжують мовне спілкування та які беруть участь у передачі інформації. Паралінгвістика розвинулась у 50-і роки ХХ століття. На сьогодні назва “паралінгвістика” міцно утвердилася у мовознавстві для позначення галузі науки, яка займається загалом сферою несловесної комунікації.
Коло питань, які обговорюються у межах паралінгвістики, охоплюють всі види кінесики (від жестів до пантоміми), всі види фонації (від мовлення до вокального мистецтва) і всі види спілкування за участі так званого ситуативного тексту.
Актуальність обраної теми курсової роботи пояснюється її спрямуванням на поповнення знань про невербальну взаємодію людей, особливо тих комунікантів, які належать до різних націй та культур. Нестача таких знань виникла через недостатнє увагу, присвячену цій проблемі. Крім того, для професії перекладача такі знання надзвичайно важливі, оскільки необхідно не лише здійснювати переклад з іноземної мови, але також важливо розуміти почуття та емоції людей, щоб правильно та повною мірою перекласти їхні слова.
Мета роботи полягає у тому, щоб розглянути найбільш поширені несловесні знаки деяких підсистем, значення та функціонування яких національно або культурно обумовлено, оскільки культурні відмінності, як і семантичні бар’єри, при обміні невербальною інформацією можуть створювати значні перешкоди для взаєморозуміння.
Для реалізації поставленої мети курсової роботи було передбачене виконання наступних завдань:
1) визначити поняття невербальної комунікації та розкрити її особливості;
2) встановити основні категорії невербального спілкування та охарактеризувати кожну з них;
3) висвітлити найбільш поширені ідіоетнічні особливості невербальних символів.
Під час написання курсової роботи використовувалися наступні методи: описового, лінгвокультурологічного, та лінгвокраїнознавчого аналізу.
Предметом дослідження курсової роботи є особливості невербальних засобів комунікації у національно – культурному невербальному аспекті.
Об’єктом вивчення слугують невербальні елементи спілкування, що відображають невербальну поведінку.
Новизна даної роботи полягає у тому, що зроблено спробу систематизувати всі види невербальної діяльності та пояснити відмінності у вживанні тих чи інших невербальних засобів спілкування відповідно до національних особливостей мовців.
Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, висновків, двох розділів, кожен з яких поділяється на підрозділи, та списку використаної літератури.
У вступі визначено мету, об’єкт та предмет роботи, сформульовано актуальність обраної теми дослідження.
У першому розділі визначено суть невербального спілкування та його роль у міжкультурній комунікації, виявлено основні категорії невербальних символів і охарактеризовано кожну з них. виявлено основні міжкультурні відмінності невербальних знаків.
Другий розділ висвітлює значення певних жестів та відмінності міжкультурного використання системи жестів.
У висновках подано підсумки дослідження процесу невербального спілкування, його ролі у міжкультурних взаємостосунках людей.