Основні етапи розвитку протестантизму в Україні (XVI – перша половина XX ст.)

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПРОТЕСТАНТИЗМ ЯК РЕЛІГІЙНА ТЕЧІЯ 8
1.1 Віровчення протестантизму 8
1.2 Класичний протестантизм 13
РОЗДІЛ 2. ПРОТЕСТАНТИЗМ ХХ СТОЛІТТЯ. 18
2.1 Баптизм та Євангелізм 18
2.2 Церква Євангельських християн-баптистів 21
2.3 Особливості п’ятидесятництва 23
2.4 Адвентизм та Єговізм 27
РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ПРОТЕСТАНТИЗМУ В УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ЕТАПИ 37
3.1 Лютеранство та його особливості 37
3.2 Кальвінізм як етап розвитку протестантизму 41
ВИСНОВКИ 44
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 47

ВСТУП

Протестантизм (від лат. protestanis – той, хто заперечує, не погоджується) виник в епоху ранніх буржуазних революцій у країнах Західної Європи у XVI ст., коли поширились антифеодальні й антикатолицькі рухи.
Причиною виникнення протестантизму були соціально-економічні та ідеологічні суперечності феодалізму. В надрах феодалізму складалися нові, капіталістичні суспільні відносини. Здійснювалося первісне нагромадження капіталу, зростала торгівля, виникала капіталістична мануфактура. Нові продуктивні сили вступили у суперечність з феодальними суспільними відносинами.
Католицька церква сама була великим феодалом, католицизм панував у всіх сферах духовного життя, церква освячувала феодальні порядки, користувалася необмеженою владою. Всюди, де назрівав протест проти старих порядків, з’являлися папські булли, виникали постаті у темних сутанах, палали вогнища інквізиції. Все це зумовило зростання активності виступів опозиції до католицької церкви, що набула характеру масового суспільного руху з широкою соціальною базою. Князі й королі домагалися політичної незалежності від Риму, промисловці й торговці – вимагали вільного підприємництва, ліквідації різних податків і феодальної роздрібненості, збідніле дворянство та лицарство намагалося звільнити своїх підданих від пограбування церквою й усунути її як свого конкурента, діячі культури і науки прагнули звільнитися від впливу омертвілої церковної догми, селяни та міські низи – позбутися нестерпного гніту всієї суспільної піраміди.
Антифеодальний, антикатолицький рух дістав назву Реформації. Його безпосереднім напрямом було виникнення нової течії у християнстві – протестантизму. Ця течія об’єднала різні напрями християнства, що відокремилися від католицизму. Спочатку протестантизм був представлений лютеранством, кальвінізмом і англіканством. Продуктом пізнішого розвитку протестантизму став баптизм, адвентизм, методизм, євангелізм тощо. Нині протестантизм найбільш поширений у країнах Європи й Америки, в багатьох країнах Азії і Африки. У світі налічується близько 345 млн. його послідовників.
Протестантські напрями різняться один від одного, проте усім їм властиві спільні риси. Головним є створення національної, простої та дешевої церкви. Звідси заперечення ролі церкви як посередника у спасінні, верховенства влади римського папи, а також ролі духовенства і чернецтва як посередника між Богом і людьми, ряду церковних обрядів, постів, пожертвувань, Театралізованого богослужіння, пишних прикрас церкви і багатої одежі священиків. Заперечується віра у догмат про чистилище, відкидається культ ангелів, святих, поклоніння мощам, іконам. Число таїнств скорочено в основному до двох – хрещення і причастя. Богослужіння проводиться національною мовою і складається зазвичай із проповіді, колективної молитви і псалмоспівів. Основою віровчення є Біблія, особливо Новий Завіт. Наголос робиться на особистій глибокій вірі як засобу спасіння душі. Церква визнає зверхність державної влади.
Протестантські течії по-різному реформували католицизм. Глибина перебудови залежала від історичних і соціальних умов країни, в якій складалася нова віра, від характеру віровчення антикатолицького руху, де відбувалася Реформація.
Виступаючи проти католицької церкви як невід’ємного інституту феодалізму, ідеологи протестантизму заперечували її посередницьку роль між людиною і Богом, культову практику, догматичні положення. Свої ж реформи протестанти обґрунтовували «справжнім прочитанням». Біблії, яку вони оголосили єдиним джерелом одкровення, авторитетом у питаннях віри.
Актуальність дослідження. Не дивлячись на те, що протестантизм виник давно, сьогодні нагальність його дослідження очевидна, адже наприкінці XX – на початку XXI ст. українська релігійна палітра зазнала значних трансформацій Її межі та строкатість, обумовлені в основному дробленням православ’я і поступовим зміцненням католицького ареалу, на сучасному етапі корегуються через утвердження та подальше урізноманітнення протестантизму. Особливо це стосується його пізніх відгалужень, що на вітчизняних теренах, як і в цілому на світовій арені, стають дедалі чисельнішими та впливовішими
З падінням тоталітарного режиму та здобуттям Україною державної незалежності, пізньопротестантські течи разом з іншими релігійними осередками опинилися в нових для себе соціокультурних і суспільно-політичних умовах Реакція на них з боку духовних центрів пізнього протестантизму, становить наукову проблему, пов’язану, зокрема, із динамічним зростанням ролі релігійних інституцій у розвитку громадянського суспільства У надрах існуючих протестантських спільнот розпочалася внутрішня перебудова, покликана, з одного боку, адекватно відповісти на нові реали, з другого – підкреслити специфіки кожної з течій, значно знівельовану в радянську добу В протестантському середовищі почали активно витворюватися нові церкви й об’єднання, демонструючи його внутрішню роздрібненість і конфесійне розмаїття Соціально значущою є суспільно-політична активність пізніх протестантів, що посилює необхідність дослідження
Проблему розвитку протестантизму в Україні в XVI – першій половині XX ст. досліджували такі вчені, як Ю.Калінін, Є.Харьковщенко, І.Крівєлєв, Г.Курбатов, Н.Рябушкін, Г.Царегородцев та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Мета дослідження є аналіз основних етапів розвитку протестантизму в Україні в XVI – першій половині XX ст. та визначенні його особливостей. Для досягнення мети передбачається виконання таких дослідницьких завдань:
1. Охарактеризувати протестантизм як релігійну течію;
2. Проаналізувати основні етапи розвитку протестантизму в Україні;
3. Дати характеристику протестантизму ХХ ст.
Об’єктом дослідження є історико-релігійні процеси в Україні в XVI – першій половині XX ст.
Предметом дослідження є розвиток протестантизму в Україні в XVI – першій половині XX ст.
Теоретична цінність роботи полягає в узагальнені знань про розвиток протестантизму в Україні в XVI – першій половині XX ст. та можливості використання їх у навчальній діяльності.
Практична цінність: дослідження може використовуватися в навчальних цілях.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
3. Метод ретроспективного аналізу.
4. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.
Стан наукової розробки досліджуваної проблеми. Дослідження, що стосуються розвитку протестантизму в Україні, можна знайти у працях А Москаленка, Є Дулумана, О Кпібанова, А Колодного Москаленко. Відзначаємо системність, поглиблений аналіз, об’єктивність при розгляді релігійних явищ, що було скоріше виключенням у тих умовах. На початку 90-х рр. у вітчизняній історіографи чітко означилося панування ліберальної школи, в межах якої дослідники демонструють прагнення до поміркованості, рівнобіжності в аналізі релігійних процесів та явищ Звертають на себе увагу колективні монографій, видані Відділенням релігієзнавства Інституту філософи HAH України, які характеризують загальноконфесійну ситуацію в країні. З середини 90-х рр. розгорнулося видавництво підручників з релігієзнавства, в яких систематизовані дані про історію, характер і становище в Україні різноманітних християнських конфесій
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.