Символіка тваринних образів у різдвяно-новорічному фольклорі

План роботи:

Вступ ………………………………………………………………………………3
Розділ 1. Аналіз тваринних символів, присутніх у календарно-обрядових піснях зимового циклу:
1.1. Тваринні образи у колядках та щедрівках господарю та його родині ……8
1.2. Тваринні образи у колядках та щедрівках господині ………………………….15
1.3. Тваринні образи у колядках та щедрівках молодим дівчині та парубку..16
Розділ 2. Аналіз обрядів водіння кози та оранки звірами:
2.1. Семантичне навантаження тваринних образів у новорічних обрядах……21
2.2. Зооморфна маска як невід’ємний елемент різдвяно-новорічних свят……24
Висновок………………………………………………………………………………………………….28
Список використаної літератури……………………………………………………………….30

Вступ
Тема зумовлена відновленням українських звичаїв і традицій та зверненням сучасних дослідників до традиційних уявлень українців, які значне місце у календарному фольклорі відводили багатому і різноманітному світу тварин. Календарно-обрядові пісні нерозривно пов’язані з певною порою року, відповідними звичаями і сільськогосподарськими роботами. Упродовж віків у них втілювались мудрість і досвід народу, його духовне багатство, морально-етичні та естетичні ідеали. З поетичного боку календарно-обрядові пісні мають віками відточену символіку з властивою їм ідеалізацією природи, людини праці та гіперболізацією її характерних рис, метафоричним відображенням дійсності. Образи звірів, птахів, плазунів, земноводних були присутні в народних обрядах та іграх, у системі прикмет і ворожінь тощо. Є всі підстави вбачати рудименти давнього культу тварин у поєднанні з пізнішим нашаруванням християнських світоглядних елементів. Тварин наділяли надприродними якостями, вважали їх представниками богів, їм поклонялися, приносили жертви, задобрювали, оскільки боялися накликати на себе біду і нещастя. На змісті вірувань позначився також вплив реальних властивостей тих чи інших представників тваринного світу – безкорисливих помічників чи злих ворогів людини. Важко переоцінити роль свійських тварин, безпосередньо причетних до людського побуту.
Актуальність теми полягає у тому, що на етапі сучасного розвитку Україна як молода незалежна держава перебуває у процесі відродження, яке неможливе без звернення до прадавніх традицій, звичаїв та обрядів українського народу. Сьогодні проблеми краєзнавства, народознавства, українознавства є не подувом моди, а органічною культурною й політичною потребою відродження української нації. Тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна й чіткіше зрозуміти сьогодення і уявити майбутнє. Зараз все частіше вчені намагаються розглядати календарну обрядовість в аспекті її взаємозв’язку із сучасністю: проводять порівняльний аналіз, шукають пояснення, встановлюють причини використання тих чи інших пісенних образів тощо. Адже традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від дідів до батьків, від батьків до дітей. Потяг до неї є першоосновою патріотизму. Прикро, коли люди забувають духовні традиції, народні звичаї, моральні засади. Драматичність цього явища полягає не стільки у збідненні ритуалізованої сфери життєдіяльності, скільки у тому, що воно зачіпає систему міжпоколінних зв’язків, яка є основою збереженя нації та всього національного життя.
Об’єктом дослідження є календарна обрядовість різдвяно-новорічного циклу українського народу, яка є одним із найглибших шарів української народної поезії і витоки якої сягають праслов’янської доби; та фольклорні тексти, які формувалися протягом багатьох століть. Календарно-обрядова поезія у тому вигляді, в якому вона дійшла до наших днів, – це в основному ритуалізовані пісні, сакральне значення яких нині починає втрачатися.
Предметом дослідження є тваринні образи, які присутні у календарно-обрядових піснях усього календарного циклу життя українців. Тварини виступають тут антропоморфними образами, зображеними гіперболізовано і метафорично. Присутність фауни у народних обрядах, іграх, у системі прикмет і ворожінь є закономірністю, спричиненою рядом обставин і факторів, які супроводжували повсякденне життя давніх українців.
Мета дослідження – встановити семантичне навантаження тваринних образів зимової календарно-обрядової поезії українців і на основі цих образів простежити взаємозв’язок між давніми віруванням праукраїнців.
Завдання дослідження:
• Простежити семантику тваринних образів у обрядових піснях зимового календарного циклу на основі колядок та щедрівок господарю, господині, парубку та дівчині.
• Проаналізувати обряд водіння кози і встановити значення твариннх образів, використаних у цьому дійстві.
• Визначити семантичне навантаження тваринних образів на основі праць вчених-дослідників українського фольклору
• Пояснити вживання зооморфної маски на прикладі обрядів водіння кози та оранки звірами.
Методи дослідження включають аналіз пісенних збірників, аналіз теоретичної та дослідницької бази, виявлення найбільш вживаних тваринних образів, проведення порівняння мети їх використання та семантичного навантаження.
Джерельно-теоретичною базою дослідження є насамперед збірки календарно-обрядових пісень, праці дослідників української народної культури, теоретичні посібники. Зокрема, в роботі використано як джерельну базу збірки календарно-обрядових пісень “Календарго-обрядові пісні”, упорядником якої є О.Ю Чебанюк; “Калинова сопілка” упорядники О.Ю.Бріцина, Г.В.Довженок, С.В.Мишанич; “Веснянки”, “Закувала зозуленька”, упорядник Н.С.Шумада; “Український фольклор”, упорядники О.Ю.Бріцина, Г.В.Довженок, Н.С.Шумада; “Пісні родинного життя”, упорядник Г.В Довженок; “Гуцульщина” В.Шухевича; “Колядки і щедрівки”, “Поетика української народної пісні”, упорядник О.І.Дей та інші. У цих збірниках скомпоновано та вміщено найбільш популярні та найвживаніші пісні календарної обрядовості, які були зібрані відомими дослідниками та збирачами українського фольклору: Михайлом Максимовичем (“Дни и месяцы украинского селянина”), Павлом Чубинським (“Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край”), Яковом Головацьким (“Народные песни Галицкой и Угорской Руси”), Борисом Грінченком (”Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях”), Михайлом Драгомановим, Володимиром Антоновичем, Олександром Потебнею, Тадеєм Рильським, Олександром Колессою, Миколою Сумцовим, Агатангелом Кримським. Як теоретична база використані 2-томна праця Олекси Воропая “Звичаї нашого народу”, а також 4-томна (у 2-х книгах) праця Степана Килимника “Український рік у народних звичаях в історичному освітленні”, культорологічна оповідь Ксенофонта Сосенка “Різдво – Коляда і Щедрий вечір”, а також “Мудрість віків” Чубинського П.П., “Українознавство” Таланчук О.М., посібник “ Українська усна народна творчість” Лановик М.Б., Лановик З.Б, “Словник символів культури України” за редакцією В.П.Коцура, О.І.Потапенка, М.К.Дмитренка. У передмовах до цих видань висловлено чимало зауважень щодо походження, специфіки побутування та художніх особливостей календарно-обрядових пісень, проведено аналіз праць відомих вчених, які не збереглися або одиничні екземпляри яких зберігаються як раритетні видання.
Новизна дослідження полягає у тому, що конкретно тема семантичного навантаження тваринних образів у календарно-обрядових піснях не виділена у жодному із теоретичних досліджень, а лише містяться поодинокі згадки, тлумачення. Наприклад, у праці К.Сосенка можна побачити пояснення окремих тваринних образів, вжитих у колядках, веснянках та інших піснях; у посібнику Лановик М.Б. та Лановик З.Б. подано аналіз обрядів та пісень, які супроводжують життя українців та тлумаченя семантики найбільш вживаних образів тварин тощо. Тому, на мою думку, ця наукова робота – своєрідний аналіз, синтез тлумачення семантики тваринних образів зимової календарної обрядовості.
Структура роботи являє собою Вступ, три розділи, Висновок та Список використаної літератури. У Вступі визначено тему, актуальність, об’єкт та предмет, мету і завдання, джерельно-теоретичну базу і новизну даного дослідження. У першому розділі “Аналіз тваринних символів, присутніх у календарно-обрядових піснях зимового циклу” розкрито семантику тваринних образів у колядках та щедрівках, присвячених господарю, господині, дівчині та парубку. У другому розділі “Аналіз обрядів водіння кози та оранки звірами” представлено історію виникнкння, використання та призначення ритуальної маски, описано семантичне навантаження тваринних образів у ритуалізованих формах зимових обрядів. Висновок – це підведення підсумків усієї роботи.