Поняття тексту. Основні типи тексту

План

1. Вступ
2. Особливості визначення поняття «текст» та його тлумачення з погляду різних наук.
3. Загальні характеристики типів тексту:
а) визначення «тип тексту»;
б) проблема поділу текстів на типи:
• художній та нехудожній тип тексту та їх характеристика
• текст монологічний і діалогічний
• поняття креолізованного тексту
• тексти офіційні, науково-популярні, публіцистичні, художні, довідкові, інструктивні.
• стилі текстів та їх основні характеристики
4. Висновки
5. Список використаної літератури

Вступ
Функціональний аспект у вивченні мови, орієнтація на комунікативний процес неминуче привели до виявлення комунікативної одиниці вищого порядку за допомогою якої здійснюється мовне спілкування. Такою одиницею є текст, який мислиться перш за все як одиниця динамічна, організована в умовах реальної комунікації та володіє екстра- та інтролінгвістичними параметрами.
Комунікативні умови, або конкретні мовні ситуації, піддаються типологізації, таким чином, і тексти, орієнтовані на певні комунікативні умови, також повинні володіти типологічними ознаками. Встановленням цих ознак і займається перш за все теорія тексту – наукова дисципліна, що отримала вихід в соціолінгвістику, психолінгвістику, інформатику, функціональну стилістику, теорію перекладу і інші дисципліни, пов’язані з вивченням мовної діяльності як процесу і мовного твору як результату цієї діяльності.
Теорія тексту склалася як наукова дисципліна в другій половині XX ст. на перетині ряду наук – інформатики, психології, лінгвістики, риторики, прагматики, семіотики, герменевтики, книгознавства та соціології.
Одне те, що теорія тексту склалася як дисципліна проміжного типу, на базі ряду як фундаментальних, так і прикладних наук, говорить про багатовимірність самого об’єкту (тексту) і багатоаспектності його вивчення. Предметом даної науки є ознаки і характеристики (як структурні, так і функціональні) тексту як комунікативної одиниці вищого рівня, як цілісного мовного твору. Комунікативність тексту розуміється як ступінь його зверненості до читача. Інтерес до тексту як мовного твору виявився у лінгвістів, починаючи ще з 20–30-х років XX ст., посилився він в 50-і роки XX ст. у зв’язку із зверненням до вивчення мови у функціональному аспекті, коли мова почала розглядатися не як статична система знаків, а як система динамічна. Тоді і з’явився термін-поняття «мовна діяльність» в практиці спілкування.
У тексті вміщена мовномисленнєва діяльність суб’єкта, що пише (що говорить), розрахована на відповідну діяльність читача (слухача) та на його сприйняття. Так народжується взаємозв’язана тріада: автор (виробник тексту) – текст (матеріальне втілення мовномисленнєвої діяльності) – читач (інтерпретатор). Таким чином, текст виявляється одночасно і результатом діяльності (автора) і матеріалом для діяльності (читача-інтерпретатора).
Визнаючи об’єктивну необхідність багатоаспектного вивчення тексту, можна все-таки виділити основні аспекти, пов’язані з характеристикою тексту як цілісного літературного твору, як динамічної комунікативної одиниці вищого рівня. Розуміння тексту як «тексту у дії» приводить до висунення на перший план його функціонального аспекту, а орієнтація тексту на комунікативний процес, до того ж, акцентує увагу на прагматику тексту.
Функціональний аналіз припускає облік попередньої обумовленості авторського вибору тих або інших засобів виразу смислової структури тексту його видовою і жанровою цілеспрямованістю. При цьому сам вибір вигляду і жанру тексту диктується умовами реальної комунікації (комунікатори, предмет комунікації, засоби комунікації, і тому подібне). Таким чином, функціональний аналіз враховує екстра- та інтротекстові ознаки.
Функціональний аналіз полягає ще і в тому, що окремі компоненти тексту розглядаються з погляду їх ролі в організації цілого тексту. Отже, функціональний аналіз допомагає розкрити власне змістові якості тексту.
Прагматичний аналіз тексту витікає з функціонального, логічно продовжує і розвиває його. Від грецького pragmatos (справа, дія) – область науки (семіотики, мовознавства), в якій вивчається функціонування мовних знаків у мові. У прагматику лінгвістично включаються питання, пов’язані з суб’єктом (автором тексту), адресатом (читачем) і, – головне – з їх взаємодією в акті комунікації.
Текст має свою мікро- і макросемантику, мікро- і макроструктуру. Семантика тексту обумовлена комунікативним завданням передачі інформації (текст – інформаційне ціле); структура тексту визначається особливостями внутрішньої організації одиниць тексту і закономірностями взаємозв’язку цих одиниць в рамках цілісного повідомлення (тексту) (текст – структурне ціле).