Комунікативно-ситуативний підхід у навчанні іноземної мови

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ КОМУНІКАТИВНО-СИТУАТИВНОГО ПІДХОДУ ПРИ НАВЧАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ 7
1.1 Знання іноземних мов як одна з основних характеристик загальноосвітньої підготовки сучасної людини 7
1.2 Комунікативно-мовленнєва ситуація як динамічна система взаємодіючих факторів 9
1.3 Компонентний склад навчальної комунікативної ситуації 17
РОЗДІЛ 2 КОМУНІКАТИВНО-СИТУАТИВНИЙ ПІДХІД ПРИ НАВЧАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ 25
2.1 Комунікативно-ситуативний підхід при навчанні лексики 25
2.2 Комунікативно-ситуативний підхід при навчанні діалогічного мовлення 30
РОЗДІЛ 3 ВИКОРИСТАННЯ ІГОР ПРИ КОМУНІКАТИВНО-СИТУАТИВНОМУ ПІДХОДІ 37
3.1 Загальна класифікація ігрових вправ для навчання іноземної мови 37
3.2 Рольові ігри 46
3.3 Лексичні ігри 53
3.4 Фонетичні ігри 57
ВИСНОВКИ 61
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 66

ВСТУП

В теперішній час розширення і якісна зміна характеру міжнародних зв’язків нашої держави, інтернаціоналізація усіх сфер суспільного життя призводять до того, що іноземна мова реально стає необхідною в практичній і інтелектуальній діяльності людини. Саме тому підготовка висококваліфікованих спеціалістів, які добре володіють іноземною мовою, є соціальним замовленням суспільства. Це ставить нас перед необхідністю розробки раціональної моделі організації процесу навчання учнів у школі.
Підвищена увага до оволодіння іноземними мовами викликала зміни і в характері навчання мовам. Відбувся перехід від попередньої орієнтації на засвоєння граматичних структур до комунікативної, яка направлена на оволодіння навиками живого мовлення. Комунікативно-ситуативний метод, який дуже широко використовується при навчанні, характеризується диференційованістю, що виявляється в тому, що кожен метод служить засобом досягнення певної мети. Такою метою може бути будь-який вид мовної діяльності, точніше, вміння здійснювати цей вид діяльності, наприклад говоріння. Також, незалежність методу від умов навчання. Метод визначає стратегію навчання, а не його тактику, і тому вибір його не може залежати від мови, ступеня навчання, аудиторії.
Варто вказати, що спроможність методу охоплює всі сторони навчання даному виду мовної діяльності, це досягається за рахунок сукупності принципів, що входять до методу, за рахунок повноти їх номенклатури, а також за рахунок об`єму змісту кожного з них. В той же час, наявність у методі основного стрижня чи, користуючись словами М.В.Ляховицького, «домінуючої ідеї, вирішення головної методичної задачі». Ця основна ідея цементує всі принципи, що входять до методу, інтегрує їх.
На основі цього ми визначаємо метод як систему функціонально-взаємообумовлених частково методичних принципів, об`єднаних єдиною стратегічною ідеєю, спрямованою на навчання будь якому виду мовної діяльності.
Для комунікативно-ситуативного методу такою ідеєю є комунікативність навчання. Отже побудова процесу навчання вимагає розкриття поняття «комунікативність».
Науковим дослідженням комунікативно – ситуативного підходу займалося багато науковців, серед них Близнюк О.І., Панова Л.С., Пассов Ю.І., Скалкін В.Л., Шубін Е.П., Китайгородская Г.А., Бухбиндер В.А. та інші. Немалий внесок у розвиток цього дослідження внесли зарубіжні науковці, а саме Curry Dean, Dobson Julia M. та ін.
Постійне практичне використання мови допомагає учням побороти нелюбов до лінгвістичних маніпуляцій, робить навчання привабливим, бо узгоджується з кінцевою метою, і тим самим забезпечує засвоєння мовлення як засобу спілкування.
Мовна спрямованість навчального процесу виявиться можливою лише при наявності мовно-розумової активності учнів, яка головним чином характеризує їх діяльність. Мовно-розумова активність – серцевина комунікативного процесу навчання.
Мовна спрямованість передбачає мовленнєвість вправ, тобто ступінь, міру їх уподібнення мовленню. Це перш за все стосується вправ для формування навичок і означає використання з цією метою умовно-мовленнєвих, а не мовних вправ, а також виключення псевдомовних вправ в процесі розвитку мовного вміння. Іншими словами всі вправи повинні бути вправами не на промовляння а на мовлення, коли у мовника є певна мовна задача і коли ним здійснюється мовний вплив на співрозмовника. Проблема, таким чином, зводиться до організації мовного партнерства в навчальному спілкуванні.
Мовне партнерство залежить в значній мірі від комунікативної поведінки вчителя, що, зрештою, також входить в аспект мовної спрямованості навчання і зумовлене дієвим характером спілкування. Якщо прийняти до уваги, що тільки дотримання мовної спрямованості дозволяє навчити говорінню як засобу спілкуванню, то ми можемо зарахувати її до закономірностей навчання мовній діяльності. Саме тому, наше дослідження виявляється досить актуальним, адже, по-перше, на сьогоднішній день знання іноземних мов є однією з основних характеристик загальноосвітньої підготовки сучасної людини; по-друге, у необхідності застосування комунікативно – ситуативного підходу при вивченні іноземної мови як одного з найефективніших підходів.
Метою дослідження є шляхи застосування комунікативно-ситуативного підходу на основі навчального підручника з англійської мови, автором якого є Алла Несвіт, а також характеристика різних типів вправ при застосуванні комунікативного та ситуативного підходу до вивчення іноземної мови. Для того, щоб досягнути поставленої мети ми поставили перед собою наступні завдання:
– застосувати комунікативно-ситуативний підхід при засвоєнні лексики та діалогічного мовлення;
– застосувати комунікативно-ситуативний підхід при вивченні інтонації;
– змалювати ігрові ситуації при вивченні іноземної мови;
– проаналізувати ситуативний підхід при навчанні діалогічного мовлення;
– дослідити роль ігор при комунікативно-ситуативному підході.
Об’єктом дослідження є форми і підходи в навчанні іноземної мови.
Предметом дослідження є комунікативно-ситуативний підхід у навчанні іноземної мови.
Основні методи дослідження: теоретичний аналіз літератури; аналіз і синтез; системний підхід.
Матеріалом дослідження слугують вправи, підібрані з навчального підручника з англійської мови, автором якого є Алла Несвіт.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що дослідження комунікативно-ситуативного підходу базується на вправах, підібраних із навчального підручника з англійської мови, автором якого є Алла Несвіт.
Результати дослідження можуть бути використані студентами факультету іноземних мов при вивченні практики англійської мови, прикладної лінгвістики та основ педагогіки. Знання шляхів застосування комунікативно-ситуативного підходу значно полегшує процес розвитку комунікативних здібностей та навичок в учнів. Це надає практичної цінності проведеному дослідженню.
Структура роботи підпорядкована меті та завданням дослідження і передбачає вступ, в якому обґрунтовується актуальність проблеми, формулюється мета, об’єкт і предмет дослідження. У першому розділі розглядаються теоретичні засади використання комунікативно-ситуативного підходу до вивчення іноземної мови. У другому розділі досліджуються шляхи застосування комунікативно-ситуативного підходу. В третьому розділі аналізується роль ігор при комунікативно-ситуативному підході.
У висновках інтерпретуються результати дослідження.
У списку використаної літератури перелічуються базові теоретичні джерела, що використовувались при проведенні даного дослідження.