Характеристика фразеологізмів з компонентами-назвами природного явища

Досить поширені в англійській мові фразеологічні одиниці -словосполучення, головним словом яких є дієслово. Залежним у них найчастіше виступають іменники в різних формах з пояснювальними словами і без них. Залежне слово може бути виражене прикметником у ролі іменника, займенником, неозначеною формою дієслова, прислівником. Досить багата мова на фразеологізм типу порівняльних зворотів – різновиду приказок.
ФО, що мають форму речення, можуть являти собою повідомлення, що й виступає реченням, або називати певне явище і входити до складу речення як його член. Самостійними повідомленнями є прислів’я, приказки, крилаті вислови та ін. Фразеологічні одиниці типу речення, що входять до складу речення, виконуючи функцію певного члена.
1.2 Основні типи ФО
За семантичними критеріями виділяють три основних типи ФО:
1. Фразеологічні зрощення або ідіоми — невмотивовані одиниці, які виступають як еквіваленти слів. То put the cart before the horse “починати не з того кінця”, up shit creek “попасти в халепу”, keep up with the Joneses “намагатися жити не гірше за інших”, you want catch so-and-so dead “нізащо в світі”.
2. Фразеологічні єдності — мотивовані одиниці мови з єдиним цілісним значенням, яке виникає від злиття значень лексичних компонентів. Фразеологічні єдності допускають розходження компонентів за рахунок підмінного матеріалу і виступають як потенційні еквіваленти слів. До складу фразеологічних єдностей В.В.Виноградов також включає словесні групи, які с термінами. То raise hell “зчинити скандал”, to catch someone red-handed “спіймати на гарячому”, to get your fingers burnt “обпектися”, to have your fingers crossed for someone “тримати пальці схрещеними за когось”, to look for a needle in a haystack “шукати голку в сіні”. Це переважно ідіоми, що утворилися з вільних синтаксичних словосполучень унаслідок образного переосмислення.
3. Фразеологічні сполучення — це ФО звороти, в яких поєднано значення, яке проявляється лише у зв’язку зі строго визначеним рядом понять та їх словесних значень. При цьому для такого обмеження, підкреслював В.В.Виноградов: “..нема підстав у логічній чи матеріальній природі самих предметів, дій, явищ, ці обмеження створюються наявними у даній мові законів сполучення словесних значень” [34, 36]. Подібні сполучення не є еквівалентами слів, так як у кожного їхнього компонента різне значення. То take part “брати участь “, a delicate problem “делікатна проблема”, bronchial pneumonia “бронхіальна пневмонія”, a slight frown of concentration “насупити брови при зосередженості”.
До трьох типів ФО виділених В.В.Виноградовим Н.М.Шахський додав ще один – фразеологічні вислови, під якими розумів стійкі у своєму складі та вживанню звороти, які не лише є семантичне розчленованими, але і складаються повністю зі слів із вільним значенням.
Фразеологічні вислови – це стійкі звороти мови, які семантично не діляться і не складаються зі слів із вільним значенням, але в процесі мовлення відновлюються як сталі мовні одиниці. До них належать фразеологічні вислови комунікативного типу речення, прислів’я, приказки, крилаті вислови, народні порівняння тощо.
Б.А.Ларін також поставив питання про фразеологію як лінгвістичну дисципліну. Він писав: “Фразеологія як лінгвістична дисципліна знаходиться на стадії розвитку . тому вона ще не оформилась як зрілий плід підготовчих праць” [34, 13].