Психологічні особливості навчання діалогічної взаємодії підлітків

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАВЧАННЯ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ 6
1.1 Особливості розвитку діалогічного мовлення на заняттях іноземної мови 6
1.2 Особливості пізнавального розвитку представників юнацького
віку 11

РОЗДІЛ 2. ДІАЛОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ ПІДЛІТКІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ НАВЧАНННЯ 16
2.1 Задачі на оволодіння діалогічним мовленням 16
2.2 Особливості навчання діалогічного мовлення учнів з різним ступенем підготовки 21
2.3 Типи вправ для навчання діалогічного мовлення в 6-8 класах 27

ВИСНОВКИ 36
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 38

ВСТУП

Говоріння як вид мовленнєвої діяльності функціонує у двох формах – діалогічній і монологічній. При раціональній організації навчального процесу необхідно враховувати їх фактичну взаємозалежність.
Відомо, що обидві форми мовлення мають не однакове поширення. Питома вага діалогічного мовлення значно переважає, адже на рівні побутового і громадського повсякденного спілкування (у сім’ї, на роботі, в магазині, на вулиці тощо) люди користуються діалогом.
Так, зазначимо, що діалогічне мовлення характеризується також різною взаємоперехідністю: розпочатий монолог рідко набуває форми діалогу, зате діалог досить часто включає розгорнуті висловлювання і переходить у монологічне мовлення.
В реальних мовленнєвих ситуаціях, діалог є основною, домінуючою формою мовлення, й у практиці навчання він повинен посідати належне місце. Процес навчання говоріння варто, також, будувати в напрямі від нього до монологу, а не навпаки.
Актуальність дослідження. Діалогічне мовлення для того, хто навчається, є важчим, ніж монологічне. Воно формується в процесі розмови двох партнерів, його не планують наперед, бо невідомо, в якому напрямі піде розмова.
Найпоширенішою на уроці структурною схемою діалогу є сполучення двох реплік: запитання і відповіді. Проте ця діалогічна єдність не тільки не вичерпує різноманітності будови діалогу, а й не є головною з його форм. Структура природного повсякденного діалогічного мовлення дуже різноманітна і включає широку палітру логічних зв’язків між парами реплік.
Навчання іноземної мови у масовій середній школі не ставить за мету засвоєння всіх можливих у діалогічному мовленні логічних зв’язків. У центрі уваги тут повинні бути хоча б найхарактерніші з них.
Особливістю діалогічного мовлення є також те, що воно тісно пов’язане з ситуацією. Саме це й зумовлює специфіку лінгвістичної будови діалогу. Тут часто зустрічаються згорнуті (редуковані) форми, скорочені речення тощо. Поза ситуацією вони не завжди зрозумілі.
Діалогічне мовлення є більш реактивним, ніж монологічне, і ґрунтується на двох системах зв’язків – на зв’язку з ситуацією і на логічному зв’язку з попередньою фразою. Воно також характеризується порівняно високою модальністю. Таке спілкування містить у собі не лише зміст висловлювання, а й певні оцінні характеристики того, про що говориться. Кожний із партнерів діалогу висловлює своє ставлення до предмета розмови, до позиції другого партнера. Через це діалогічне мовлення є завжди більш насиченим позамовними засобами спілкування (міміка, інтонація, сила голосу, жести тощо), за допомогою яких мовець виражає свої бажання, сумніви, припущення, обурення, жаль тощо. Немає більш промовистого органа, ніж обличчя людини – стан мускулів, вираз очей, брів, губ тощо. Навчання комунікації передбачає оволодіння позамовними засобами спілкування в єдності з мовою.
Проблему психологічних особливостей навчання діалогічної взаємодії підлітків досліджували такі вчені, як Бігич О. Б., Близнюк О. І., Панова Л. С., Вишневський О. І., Ніколаєва С. Ю., Плахотник В. М., Савчин М.В., Скляренко Н. К. та ін.
Мета дослідження полягає в характеристиці психологічних особливостей навчання діалогічної взаємодії підлітків. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати особливості розвитку діалогічного мовлення на заняттях іноземної мови;
2. Узагальнити інформацію про особливості пізнавального розвитку представників юнацького віку;
3. Визначити особливості навчання діалогічного мовлення учнів з різним ступенем підготовки;
4. Проаналізувати задачі на оволодіння діалогічним мовленням;
5. Розробити різні типи вправ для навчання діалогічного мовлення в 6-8 класах.
Об’єктом дослідження є процес навчання іноземних мов в школі.
Предметом дослідження є діалогічне мовлення та особливості його навчання в 6-8 класах.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Порівняльний метод був використаний з метою порівняння поглядів різних науковців на поняття, що аналізуються в дослідженні.
3. Табличний: для створення таблиць в роботі.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про психологічні особливості навчання діалогічної взаємодії підлітків. Дослідження може використовуватися в навчальних цілях.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.