ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІАГНОСТИКИ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ……………………………………
1.1. Поняття готовності до шкільного навчання ………………………………
1.2. Структура психологічної готовності дітей до школи ……………………..
1.3. Основні причини непідготовленості дітей до шкільного навчання…….
1.4. Психологічна допомога дітям з недостатньою готовністю до шкільного
навчання………………………………………………………………………
РОЗДІЛ П. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ
ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ ……………………………………………
2.1. Методики діагностики ………………………………………………………
2.2. Психологічний аналіз сформованості емоційної та соціальної готовності до шкільного навчання у дітей старшого дошкільного віку
2.3. Методики корекції психологічної готовності дітей до школи
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………..
ВСТУП
Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психологічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми за певних умов навчання. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання – це один з найважливіших підсумків психологічного розвитку в період дошкільного дитинства.
Ми живемо в XXI столітті і сьогодні вимоги життя до організації вихо-вання і навчання дуже високі й змушують шукати нові, більш ефективні пси-холого-педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у від¬повідність до таких вимог. У цьому світлі проблема готовності дошкільнят до навчання в школі набуває особливого значення.
З вирішенням цієї проблеми пов’язане визначення цілей і принципів орга¬нізації навчання і виховання в дошкільних установах. У той же час від її вирі¬шення залежить успішність наступного навчання дітей у школі. Основною метою визначення психологічної готовності до шкільного навчання є профі¬лактика шкільної дезадаптації.
Для успішної реалізації цієї мети останнім часом створюються різні класи, у задачу яких входить здійснення індивідуального підходу в навчанні стосо¬вно дітей, як готових, так і не готових до школи.
У різний час психологи займалися проблемою готовності до школи, вже роз¬роблено значну кількість методик та програм (Гудкіна Н. П., Овчарова Р. В., Безруких М. І. та ін.) діагностики шкільної готовності дітей і психологічної до¬помоги у формуванні компонентів шкільної зрілості. Але на практиці психологу важко вибрати з цієї кількості ту, котра допоможе комплексно визначити готов¬ність дитини до навчання, допомогти підготуватися дитині до школи. Постійна актуальність цієї проблеми визначає і тему курсової роботи “Психолого-педаго-гічна діагностика готовності дітей до навчання в школі”.
Перехід до систематичного навчання у школі передбачає високі вимоги до розумової працездатності дітей, яка у молодших школярів іще не стійка, супротив організму втомі низький. Хоча протягом віку ці параметри підвищуються, в цілому продуктивність та якість роботи молодших школярів приблизно наполовину нижче, ніж відповідні показники старшокласників. Нервова система дітей шостого року життя дуже вразлива, і тому для подальшого встановлення та закріплення врівноваженої взаємодії процесів збудження й гальмування необхідно дбати про раціональну зміну навантажень і спокою, напруження і розрядки в процесі організації життєдіяльності старших дошкільників. Нормальний фізичний розвиток дитини має велике значення для формування особистості, але він тісно пов’язаний із психічним розвитком. Найбільш суттєві зміни, що охоплюють психічні сфери дітей старшого дошкільного віку -пізнавальну, вольову, емоційну, – свідчать про те, що цей вік є переломним, багатим на такі новоутворення, що забезпечують перехід дитини до систематичного шкільного навчання. На 6-му році життя дитини формується „внутрішня позиція”, усвідомлюється образ свого „Я”, що дає можливість діяти довільно, тобто відповідно до поставленої мети обмежувати бажання, усвідомлювати завдання, що стоять перед нею, правильно їх вирішувати.
6-річна дитина сприймає світ і себе у ньому як істинний суб’єкт діяльності, наділений почуттям власної гідності, що переживає різноманітні емоції, свідомо виконує норми і правила поведінки у суспільстві. Вона вже засвоїла світ предметів, пізнала деякі соціальні взаємини, сформувала певні уявлення про себе, власні індивідуальні якості, усвідомила переживання, відчула невідповідність між попереднім способом життя і новими можливостями, які почали домінувати над характерними для дошкільника видами діяльності, насамперед грою. Дитину вже не влаштовує, коли до неї ставляться, як до маленької, вона хоче бути дорослою, а не грати в дорослих; прагне стати школярем, людиною, зайнятою серйозною справою — навчанням, до якого дорослі ставляться, як до справжньої роботи. Так виникає криза 6-ти — 7-ми років, основними симптомами якої є (Л. Обухова):
а) втрата безпосередності (між бажанням і дією з’являється переживання того, яке значення ця дія матиме для самої дитини);
б) маніження (дитина щось удає із себе, щось приховує — вона вже закрита для спілкування);
в) симптом «гіркої цукерки» (дитині погано, але вона намагається цього не показати).
У цей період дитина замикається і стає некерованою, у неї виникає нове внутрішнє життя, нові переживання, які прямо і безпосередньо не позначаються на зовнішньому житті. Однак її внутрішнє життя є надзвичайно важливим фактором, який орієнтуватиме її поведінку. Вона прагне до більш важливої, значущої з точки зору суспільства, соціально схваленої і оціненої діяльності. Раніше актуальні для неї види діяльності втрачають свою привабливість. Дитина усвідомлює себе дошкільником і хоче стати школярем.
Об’єктом дослідження є малі дитячі групи у дитсадках чи школі (класи), а більш вузьким вираженням – предметом – вивчення психологічної готовності окремих особистостей у цих групах до навчання у школі.
Мета роботи: розглянути теоретичні засади психологічної готовності ді¬тей до навчання в школі, існуючі методики діагностики та корекції, визначи¬ти програму психологічної допомоги дитині в період підготовки до школи.
Задачі курсової роботи:
1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу по темі дослідження і визначити зміст поняття “шкільна зрілість”.
2. Охарактеризувати психолого-педагогічні аспекти проблеми готовності дитини до навчання в школі;
3. Провести діагностику готовності дітей до школи.
4. Проаналізувати діагностичні прийоми і програми психологічної допо¬моги дитині на етапі підготовки до школи
5. Визначити типову програму занять, спрямовану на надання психологіч¬ної допомоги дітям, не підготовленим до шкільного навчання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Авраменко Н. К. Підготовка дитини до школи. – М., 1992. – 48 с.
2. Агафонова И. Н. Психологічна готовність до школи в контексті проблеми адаптації/Початкова школа, 1999, № 1.- 61-63 с.
3. Амонашвили Ш. А. Здрастуйте дети. – М., 1993. – 180с.
4. Бугрименко Е. А., Цукерман Г. А. Шкільні труднощі благополучних ді¬тей. – М., 1994.- 189с.
5. Бура Р.С. Готуємо дітей до школи. – М., 1997. – 93с.
6. Венгер Л. А., Домашня школа. – М., 1994. – 189 с.
7. Венгер Л. А. Венгер Л. А. Чи готова ваша дитина до школи? – М., 1994. -189 с.
8. Венгер Л. А. Психологічні питання підготовки дітей до навчання в школі/ Дошкільне виховання, 1990. – 289 с.
9. Готовність до школи/за ред. Дубровиної. – М., 1995. – 289 с.
10. Гуткина Н. Н. Діагностична програма по визначенню психологічної готовності дітей 6-7 років до шкільного навчання “Психологічне утворення, 1997. – 235 с.
11. Дьяченко О. М. Веракса Н.Е. Чого на світі не буває М. 1994 – 189 с.
12. Єфімова С. П. Як готувати дитини до школи. Ради лікаря М. 1992. -16с.
13. Запорожець А.В. Підготовка дітей до школи. Основи дошкільної педаго¬гіки /За редакцією А.В. Запорожця, Г.А. Маркової. -М., 1990. – с. 250-257
14. Кравцова Е. Е. Психологічні проблеми, готовності дітей до навчання в школі.-М., 1991.-145с.
15. Кравцов Г.Г. Шестирічна дитина. Психологічна готовність до школи / / Г.Г. Кравцов, О.Є. Кравцова. – М., МГУ, 2005. – 84 с.
16. Марлова Г. А. Підготовка дітей до школи в родині. – М., 1996. – 190 с.
17. Мухина В. С. Психология детства и отрочества. – М., 1998 – 488 с.
18. Мухіна В. С. Дитяча психологія. – М. 1985 – 315 с.
19. Особливості психологічного розвитку дітей 6 – 7 літнього віку/під ред. Д. П. Ельконіна, А. Л. Вангера. – М., 1998. – 189 с.
20. Петроченко Г. Г. Розвиток дітей 6 – 7 літнього віку і підготовка їх до школи.-М.,1978.-291с.
21. Лісіна М.І. Проблеми онтогенезу спілкування. – М., МГУ, 2001. – 94 с.
22.Рибіна Е. Чи готовий дитина до шкільного навчання? / / Дошкільне виховання,2001,№8.-С.25-28.
23.Смірнова Б.О. Про комунікативної готовності шестирічних дітей до шкільного навчання / / Результати психологічних досліджень – у практику навчання і виховання. – М., МГУ, 2000. – 97 с.
24. Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков: Психологическая природа и возрастная динамика. – М., 2000.
25. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М., 1989.
26. Ставицька С.О. Взаємозв’язок успішності та шкільної тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Наукові записки аспірантів. (Академія наук вищої школи, Волинський Академічний дім). Випуск 4. – Луцьк, 1997. – с.78-85.
27. Ставицька С.О. Вивчення особистісної тривоги у дітей молодшого шкільного віку проективними методами. // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Методи підготовки фахівців до професійного спілкування”. Книга І. – Черкаси – 1997. – с.109-119.
28. Урунтаева Г.А., Афонькина Ю.А. Практикум по детской психологии. – М., 1995.
