Особливості нестандартних уроків з іноземної мови

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ I. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ У СЕРЕДНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ………………………….5
I.1. Класифікація організаційних форм навчання………………………………….5
I.2. Сутність уроку як педагогічного феномену…………………………………..7
I.3. Типи та структура уроку……………………………………………………….9
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I…………………………………………..………………13
РОЗДІЛ II. НЕСТАНДАРТНИЙ УРОК – ОДИН ЗІ ШЛЯХІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ……………………………………14
II..1 Поняття про нестандартний урок……………………………………………14
II.2. Система нестандартних уроків………………………………………………17
II.3. Класифікація нестандартних уроків…………………………………………19
II.4. Дидактична взаємодія вчителя й учня під час нестандартного уроку…….22
II.5. Передумови широкого використання нестандартних уроків………………25
II.6. Експериментальна робота по вивченню ефективності проведення нестандартних уроків………………………………………………………………26
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II…………………………………………………….…..31
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………..……………………………….32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………33
ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. На порозі розквіту нового століття українське суспільство стало свідком розвитку нової системи освіти в Європі. Такі тенденції розвитку передбачають розширення сфери знань і вмінь учнів, розкриття творчого потенціалу особистості, розвитку гуманістичних ідей у сучасної молоді. Для цього представники педагогічної діяльності створюють та використовують новітні технології проведення уроків задля вдосконалення педагогічного процесу в країні і поліпшення освітнього становища нації. Одним з нових відкриттів в галузі педагогіки є розробка нестандартних уроків у навчальних закладах, які вже набули популярності серед українських учнів. Психологами було доведено, що сприймаючи навчальний матеріал без інтересу, дитина не відчуває до нього емоційно позитивного ставлення, і як висновок – тема не запам’ятовується, а стає «мертвим вантажем». Пасивне сприйняття і засвоєння інформації не можуть стати міцною опорою знань. У результаті – пропущені заняття та повна антипатія до предмету. Оригінальність та цікавість може бути задана несподіваною для дітей постановкою та формулюванням питання, створенням проблемної ситуації, щоб можна було колективно вирішити цю задачу. Діти чекають від викладачів нестандартного підходу до вивчення матеріалу, цікавого викладення думок та динамічності у викладанні. Адже, якщо вихователь не відчуває сам любові до свого предмету, йому в жодному разі не вдасться заволодіти увагою і повагою учнів.
Таким чином, я вважаю, що новизна та стрімкий розвиток цієї нової системи викладання визначає її актуальність та заслуговує на всебічний розгляд з боку учасників навчального процесу, а особливо, майбутніх учителів. Саме тому я вирішила присвятити цій темі свою курсову роботу. Це може бути викликано двома причинами: з одного боку, велика зайнятість дітей різними навчальними програмами призводить до того, що їм залишається все менше часу на ігри та спілкування зі своїми однолітками. З іншого боку, невірне розуміння педагогами способів керівництва нестандартними уроками викликає жорстку регламентацію дитячої ініціативи, фантазії і творчості.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дослідження виконано згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” та в межах проекту «Педагогічна освіта: європейський вимір» (Державний реєстраційний № 0104U000529).
Об’єктом мого дослідження є нестандартні уроки.
Предмет дослідження – особливості нестандартних уроків на ІІ-ому ступені загальноосвітньої школи (на прикладі предметів гуманітарного циклу).
Мета курсової роботи полягає в аналізі процесу організації нестандартних уроків на ІІ-ому ступені загальноосвітньої школи (на прикладі предметів гуманітарного циклу), які сприяють актуалізації пізнавальної діяльності школярів.
Для реалізації мети дослідження передбачається вирішення наступних завдань:
– визначити особливості нестандартного уроку, з’ясувавши сутність феномену «нестандартний урок»;
– довести необхідність застосування нестандартних уроків у навчально-виховному процесі;
– експериментально підтвердити позитивний вплив нестандартних уроків на пізнавальну активність школярів.
Гіпотеза дослідження полягає у тому, що впровадження нестандартних уроків у навчальний процес загальноосвітніх шкіл буде сприяти покращенню результатів навчання школярів.
Теоретична значущість дослідження полягає в узагальненні різноманіття організаційних форм навчання, розкритті сутності уроку як педагогічного феномену; систематизації типів та структури уроку; висвітленні сутності поняття «нестандартний урок»; характеристиці підходів до класифікації нестандартних уроків; визначенні дидактичних основ взаємодії вчителя й учня під час нестандартного уроку та виділенні передумов широкого використання нестандартних уроків.
Практична значущість дослідження полягає у тому, що здійснена робота може стати у нагоді майбутнім педагогам, оскільки її матеріал можна застосовувати в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя у вигляді спецсемінарів, практикумів, «круглих столів» тощо та під час педагогічної практики у загальноосвітній школі.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що було визначено особливості нестандартного уроку через з’ясування сутності феномену «нестандартний урок»; доведено необхідність застосування нестандартних уроків у навчально-виховному процесі для активізації пізнавальної діяльності школярів; експериментально підтверджено позитивний вплив нестандартних уроків на пізнавальну активність школярів.
В процесі роботи були застосовані наступні методи науково-педагогічних досліджень: теоретичні – для узагальнення і систематизації теоретичного матеріалу дослідження та визначення його теоретичних засад; емпіричні – спостереження та бесіда з учителем під час педагогічної практики для подальшого аналізу проведеного нестандартного уроку для підбиття підсумків стосовно успішності його проведення.
Структура роботи складається зі вступу, двох розділів з 9 підрозділами, висновків до кожного розділу, загальних висновків, чотирьох додатків, списку використаних джерел з двадцять трьох найменувань.