Православя за часів польсько-литовського панування

Зміст

Вступ 3
Розділ І. Утворення Польсько-Литовської держави та
українське православ’я 5
1.1 Початок колонізації українських земель
Польсько-Литовською державою 5
1.2 Православ’я від Люблінської до Берестецької унії 9
Розділ ІІ Православ’я за часів Польсько-Литовського панування 12
2.1 Православ’я в XVII ст. 12
2.2 Відновлення православ’я у XVIII ст. 18
Висновки 22
Список використаних джерел 24

Вступ

Стан феодальної роздробленості Русі не міг тривати вічно. Навіть в умовах економічної і політичної відокремленості князівств відбувався, хоч і поступовий, але неухильний розвиток феодального способу виробництва. В його основі лежали такі фактори, як подальший розвиток продуктивних сил, поглиблення суспільного розподілу праці, розширення економічних зв’язків між окремими регіонами і областями. Припинялося дроблення окремих земель, з’являлися умови для їх об’єднання.
Люблінська унія 1569 р. об’єднала Польське королівство і Велике князівство Литовське в “одне, нерозрізнюване, неподільне тіло”, утворивши єдину державу – Річ Посполиту із спільними органами влади і управління, єдиною грошовою системою.
Вхід українських земель до складу польсько-литовської держави, змінив становище Православної Церкви. Православ’я ставало віросповіданням другорядним, меншинним, до нього стосувалися різні юридичні обмеження. Проте парафіяльна мережа Православної Церкви не зменшувалась, а, навпаки, навіть розвивалася: будовано нові церкви і монастирі, що засвідчувало про живучість місцевої православної громадськості, незважаючи на несприятливі політичні умови.
Саме у дослідженні становища українського православ’я в ці часи і полягає актуальність нашої роботи.
Історія православ’я в Речі Посполитій віддавна викликала інтерес як у російських та українських, так і у польських істориків. Для досліджуваного періоду основне значення мають праці російських істориків – митрополита Макарія і Стефана Голубєва. Заслуга цих істориків полягає у нагромадженні багатого фактографічного матеріалу. З іншої позиції розглядав історію Православної Церкви український історик Михайло Грушевський, котрий аналізував її в поєднанні з історією козацтва та політично-суспільними змінами на українських землях, які входили до складу Речі Посполитої.
Об’єктом дослідження є історичні процеси XVI-XVIII столітть.
Предметом дослідження є православ’я за часів польсько-литовського панування.
Мета дослідження полягає в характеристиці українського православ’я за часів польсько-литовського панування.. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати передумови та причини приєднання українських земель до складу польсько-литовської держави;
2. Визначити роль двох уній для українського православ’я;
3. Проаналізувати становище православ’я в XVI-XVIII століття.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичні: аналіз та узагальнення історичної документації.
2. Статистичні
3. Синтез та узагальнення матеріалу;
4. Метод порівняльного аналізу;
5. Метод ретроспективного аналізу.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про православ’я за часів польсько-литовського панування.
Характер проблеми і поставлені завдання передбачають структуру роботи, яка складається зі вступу, де обґрунтовані актуальність проблеми, поставлені мета і завдання роботи, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.