Києво-Могилянська академія як феномен української культури у XVII – XVIII ст.

План
Вступ……………………………………………………………………………………………….2
Розділ І Виникнення Києво – Могилянської академії як вищого навчального закладу України в XVII – XVIII ст…………………………………………..5
Розділ ІІ Роль Києво – Могилянської академії у развитку освіти науки і культури в XVII – XVIII ст……………………………………………………………………..18
Роділ ІІІ Мінародні культурні зв’язки Академії………………………………32
Висновки………………………………………………………………………………………..41
Список використаної літератури…………………………………………………..43

ВСТУП
Актуальність теми дослідження.
В духовному житті українського суспільства важливу роль відіграва Києво – Могилянська академія.
Назважаючи на всі перешкоди, вона впевнено розвивалась як вищий навчальний заклад і невдовзі стала відомою у всіх Європейських країнах. Зберегти традиції укаїнських братських шкіл, вона в той же час своєю структурою, обсягом і змістом навчальних програм відповідала вимогам, що ставились перед Європейською вищою школою.
Академія проїснувала майже два століття і була центром освіти, науки, культури. З приєднанням України до Росії царський уряд проводить ворожу політику щодо України, спрямовану на знищення її автономії.
Було ліквідовано політико – адміністративний устрій, Запорізька Січ, а в 1817 році указом Сеноду була закрита Києво – Могилянська академія.
З встановленням радянської влади в 1920 році було ліквідовано і духовну академію. І лише з розпадом колишнього Радянського Союзу, на вимогу громадськості при Академії наук України, за висновками спеціально створеної комісії, було прийнято рішення про відновлення Києво-Могилянської академії як вищого навчального закладу європейського рівня.
Звернення уваги до вивчення діяльності Академії у XVII – XVIII ст. – сьогодні, в епоху національно-культурного відродження, зумовлене актуальністю дослідження духовно-естетичних цінностей українського народу .

Ступінь розробки проблеми. Початки дослідження проблеми Києво-Могилянської академії можна віднести до ХVII – XVIII ст., яке характеризувалося загальним посиленням інтересу до минулого українського народу, в тому числі і до освіти, культури, духовності, мистецтва ХVІІ-ХVІІІ ст., що виявилося у створенні наукових товариств, роботі конференцій.
Для дослідження проблеми, дійсно неоціненними можна вважати наукові праці М.І. Петрова. Вихованець Києво-Могилянської академії, він став учителем словесності Волинської семінарії, а потім професором теорії словесності, російської і зарубіжної літератур Київської духовної академії, членом-кореспондентом Петроградської Академії наук (з 1914р.), першим академіком України ( з 1918 р.) Він був дослідником давньої і нової української літератури, істориком, славістом, етнографом, археографом, автором великої кількості наукових праць, й передусім з історії Києво-Могилянської академії, в яких намагався неупереджено і об’єктивно дослідити як злети рідного вузу, так і поступове його падіння за “освіченого деспотизму” Катерини ІІ.
Історія розвитку освіти і організації навчання в Академії знайшли своє відображення в працях учених і дослідників XIX-XX століть. Серед них насамперед треба назвати В.І.Аскоченського, М.Ф. Мухіна, С.Т.Голубєва, Ф.І. Титова, Д. Вишневського та інших. Ці автори, викладачі Київської духовної академії, яка продовжила історію Могилянської академії, були добре обізнані з архівними документами, що відображали історію Академії і були зібрані в академічній бібліотеці та в археологічному музеї. [3. 6]
Серед сучасників у дослідженні даної проблеми можна виділити працю Хижняк З.І. “Києво-Могилянська академія”.
Вказані джерела та матеріали дозволяють більш детально вирішувати дослідницьке завдання, поглибити знання та інформацію про значення Києво-Могилянської академії ХVІІ-ХVІІІ ст.

Об’єктом дослідження є діяльність Києво-Могилянської академії в XVII – VXIII ст.
Предметом дослідження – Києво-Могилянська академія як феномен української культури у ХVІІ-ХVІІІ ст.
Мета курсової роботи полягає у детальному вивченні широкого і різноманітного розповсюдження освіти, науки і культури Києво-Могилянською академією на Україні з закордонними країнами у ХVІІ-ХVІІІст.

Мета передбачає виконання таких завдань:
1. розглянути передумови та історію заснування Києво-Могилянської академії;
2. висвітлити організацію навчального процесу в Києво-Могилянській академії;
3. охарактеризувати роль Києво-Могилянської академії у розвитку освіти , науки і культури у XVII – XVIII ст.;
4. охарактеризувати культурні зв’язки
Києво-Могилянської академії з зарубіжними країнами;
Методи: історичний, описовий, аналізу і синтезу, порівняння.
Новизна роботи полягає у комплексному вивченні і дослідженні Києво-Могилянської академії як феномену української культури у XVII – XVIII ст.
Архітектоніка роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновку і переліку використаних джерел та літератури.
У вступі обґрунтовується актуальність теми, характеризується ступінь її наукового опрацювання, визначається об’єкт і предмет дослідження, його мета, завдання і методологічна основа, розкривається наукова новизна роботи.

У третьому розділі “Києво-Могилянська академія – науковий та освітній центр Східної Європи ХVІІ-ХVІІІ ст.” аналізуються історичні особливості розвитку міжнародних культурних взаємовідносин Академії.
Заключна частина роботи – висновки – є підсумком розгляду Києво-Могилянської академії у ХVІІ-ХVІІІ ст., результатами, зробленими на основі аналізу джерел та літератури.