Використання образу відьми в українській літературній традиції ХХ ст

План
Вступ…………………………………………………………………………………………………………3
Розділ І. Особливості побутування образу відьми в українській міфопоетичній традиції…………………………………………………………………………….7
1.1. Відьма як напівдемонологічна істота……………………………………………..7
1.2. Побутування образу відьми в українській календарній обрядо-вості………………………………………………………………………………………………..16
Розділ ІІ. Аналіз використання образу та властивостей відьми українськими письменниками ХХ ст……………………………………………………..25
2.1. Характеристика звертання до образу відьми у творчості М.Коцю-бинського, В.Шевчука та О.Забужко………………………………………………………25
2.2. Роман Г.Тарасюк “Гаспид і Маргарита” як поєднання архаїчного та сучасного в образі відьми………………………………………………………………………..33
2.3. Порівняльна характеристика трактування образу відьми літераторами ХХ ст…………………………………………………………………………………38
Висновки…………………………………………………………………………………………………44Список використаних джерел та літератури………………………………………….47
Додатки……………………………………………………………………………………………………49

Вступ
З давніх-давен українських фольклор наповнений різноманітними дивовижними і таємничими історіями про страшних, проте цікавих міфологічних істот. Вони тягнуться своїм корінням ще в дохристиянські часи слов’янської міфології та демонології. Створені нею образи настільки вкорінилися в українській народній свідомості, що вже багато віків поспіль вона не залишає їх поза своєю увагою. Одним з таких відомих плодів народної фантазії є відьма – напівдемонологічна істота, яка досьогодні не полишає українських звичаїв, легенд, бувальщин. Історії про неї змалечку люблять слухати діти, але дуже часто навіть зараз можна почути чимало таємничих і дивних розповідей на цю тему від дорослих. Важко не погодитися з І.Чеховським, який у статті “Українська відьма на Лисій горі” пише: “Віра у відьом в Україні ще у ХІХ ст. мала загальнопоширений характер, і годі було знайти село, у якому би не виявилося бодай однієї, а то й кількох жінок, яких вважали відьмами” [26; 13].
Незрозуміле завжди приваблювало людську увагу. Не оминули тему відьомства й українські письменники, які ніколи не втомлювалися знаходити в образі цієї істоти нові та цікаві елементи. Література ХХ ст. також містить у собі чимало творів, присвячених відьмі. А це свідчить про те, що інтерес до, здавалося б, вже досконало вивченого науковцями витвору народної уяви, не просто не зменшився, а навіть зріс.
Робота присвячена дослідженню використання образу відьми в українській літературній традиції ХХ ст.
Актуальність роботи. Слов’янська, в тому числі й українська демонологія багата на різноманітних істот, яких поважали, задобрювали, боялися люди. Деякі з них вже частково або й зовсім забулися. Та цього не можна сказати про відьму, адже в її існування і досі вірить чимало слов’ян. Образ цей постійно набуває нових рис – їх домальовує народна фантазія. Та ще цікавіше демонологічну істоту описують у своїх творах літератори. Адже вони можуть не тільки використовувати відомі нам особливості відьми, а й вигадувати нові, по-своєму пояснюючи її образ. Тому дійсно актуальним є вивчення побутування цієї істоти в українській літературі ХХ ст. Це збагатить не лише етнографію як науку, але й дослідження сучасної української літератури.
Об’єкт дослідження – українська література ХХ століття.
Предмет дослідження – побутування образу відьми в українській літературній традиції ХХ ст.
Мета дослідження: виявити особливості використання образу відьми в українській літературній традиції ХХ ст.
Завдання дослідження:
 вивчити особливості відьми як напівдемонологічної істоти, з’ясувати її роль в календарній обрядовості українців;
 дослідити використання образу відьми українськими письменниками ХХ століття;
 порівняти трактування демонологічної істоти літераторами початку та кінця століття.
Методи дослідження. Для досягнення мети даного дослідження використовуємо такі загальнонаукові методи, як порівняльний, описовий, метод узагальнення, особливий для народознавчої науки метод польових досліджень, а також метод аналізу і синтезу.
Теоретична і джерельна база дослідження.
Загалом демонологію та пов’язані з нею традиції українців досліджували багато вчених, тому можна сказати, що теоретична база дослідження достатня, хоч і розсіяна та не зосереджена в якійсь одній праці. Плідно працював у цій галузі працював ще М.І.Костомаров, який у своєму дослідженні “Слов’янська міфологія” характеризує демонологічні образи, що існуюють у віруваннях слов’ян, в тому числі й українців. Надзвичайно цікаво розповідає про відьом і пов’язані з ними повір’я І.Нечуй-Левицький у невеликій, але змістовній праці “Світогляд українського народу: ескіз української міфології”. Не можна не згадати і таку цінну для дослідження статтю І.Чеховського як “Українська відьма на Лисій горі (Національні особливості нічних польотів на чарівну гору)”. Грунтовне уявлення про використання образу відьми в календарній обрядовості українців дають праці О.Воропая “Звичаї нашого народу”, а також С.Килимника “Український рік в народних звичаях в історичному освітленні”, де автор не лише ознайомлює читача з неповторними українськими традиціями, показує їхню еволюцію ще з часів язичництва аж до наших днів, але й детально описує та пояснює обрядові дійства як в загальному по всій Україні, так і в окремих її регіонах, наводить цінні народні тексти.
Практичну базу дослідження складають літературні твори письменників ХХ ст., а саме: відоме оповідання М.Коцюбинського “Відьма”, яке відносимо до початку століття; твори В.Шевчука: “Відьма” та “Голос трави”, роман О.Забужко “Казка про калинову сопілку”, а також надзвичайно глибокий за тлумаченням образу відьми роман Г.Тарасюк “Гаспид і Маргарита”. Саме ці надбання літератури ХХ ст. демонструють звернення сучасних авторів до використання давньої демонологічної істоти у їхній творчості.
Як практичну базу, в дослідженні використано надзвичайно цікаві розповіді, записані від мешканців с.Судилків Хмельницької області. Ці історії містять в собі дуже цінні дані про уявлення народу, що стосуються українських відьом, зокрема – на даному етапі історичного розвитку нашої культури.
Новизна дослідження полягає в тому, що в роботі зроблена спроба на основі аналізу великого фактичного матеріалу охарактеризувати образ відьми в творах сучасних українських письменників, оскільки дана проблема ще не знайшла належного висвітлення в науковій літературі.
Практична значимість роботи. Матеріали дослідження можуть бути використані при читанні курсів історії української літератури та історії української культури.
Структура роботи. Дослідження складається зі Вступу, двох розділів, Висновків і Списку використаних джерел та літератури.
У Вступі подано тему, мету, завдання, методи, теоретичну і джерельну базу, новизну, та практичну значимість дослідження.
У першому розділі “Особливості побутування образу відьми в українській міфопоетичній традиції” подано характеристику відьми як напівдемонологічної істоти, охарактеризовано її властивості.
У другому розділі “Використання образу та властивостей відьми українськими письменниками ХХ ст.” досліджено побутування демонологічної істоти в українській літературі ХХ ст., а також зроблено порівняльну характеристику тлумачення образу відьми різними письменниками.
У Висновках підведено підсумки дослідження.
У Списку використаних джерел та літератури подано перелік джерел і праць, використаних при написанні роботи.