Проза В. Підмогильного – проблематика

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. РАННЯ ПРОЗА ПІДМОГИЛЬНОГО ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ 10
1.1. Джерела творчої неординарності В. Підмогильного 10
1.2. Вплив Ніцше на прозову творчість Валер’яна Підмогильного 14
1.3. Проблема голоду в ранніх творах письменника: «Син», «Собака», «Проблема хліба» 24
Висновки до розділу 1 32

РОЗДІЛ 2. МІСТО І СЕЛО – НАСКРІЗНА ТЕМА ТВОРЧОСТІ В. ПІДМОГИЛЬНОГО 33
2.1. Урбаністичні уявлення автора та проблема «міста» в ранніх творах: «Старець», «Остап Шаптала», «Третя революція» 33
2.2. «Місто» – перший урбаністичний роман в українській літературі 43
2.3. Індивідуалізм, конформізм та міщанство в творах «Невеличка драма» й «Повість без назви» 48
Висновки до розділу 2 58

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМАТИКА ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ РОМАНУ «МІСТО» 59
3.1. Проблема людини і людей, відчуження та абсурду в романі «Місто» 59
3.2. Мовно-образна структура роману «Місто» 77
3.3. Інтелектуальні і моральні засади життя головного героя як засіб висвітлення позиції автора 85
Висновки до розділу 3 100

ВИСНОВКИ 101
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 106

ВСТУП

Проза Валер’яна Підмогильного – це помітний феномен в історії української літератури ХХ століття. Прозаїк-інтелектуал, якого виховали на кращих зразках національної та європейської літературної спадщини, так само, як і його колеги по перу – Б.Антоненко-Давидович, В.Домонтович, М.Могилянський, Є.Плужник, М.Хвильовий та багато інших – поставив людину в центрі своєї творчості. Недаремно Г.Костюк підкреслив, що «…за багатством суспільних подій свого часу він не загубив людини. Він бачив її, розумів і творив її образ в усій суспільній, психологічній і біологічній складності».
В часи суспільно-історичних змін та духовних стресів відомий український прозаїк не зміг оминути складних та актуальних філософських проблем сучасності. Його творчості характерна філософська глибина, зображення психологічно-рельєфних характерів. Філософічність – це притаманна характерність інтелектуальної прози Підмогильного. Саме тому на сторінках багатьох його творів згадуються імена відомих світових мислителів: Аристотеля, Гегеля, Eпікура, С.К’єркегора, Лао-Цзи, Ф.Ніцше, Платона, Руссо, Сократа, Г.Сковороди, А.Шопенгауера та ін. На особливі філософські аспекти прози В.Підмогильного вказували такі науковці та літературознавці, як І.Михайленко, Г.Костюк, Ю.Шерех, М.Тарнавський, В.Мельник, В.Шевчук, Р.Мовчан, Л.Коломієць, О.Гриценко, А.Матющенко та ін.
Більше того, на порозі нового тисячоліття людство дедалі більше інкорпорується в урбаністичний простір. Міський спосіб життя поступово, але впевнено набуває стихійного характеру й відповідно трансформує мислення та екзистенцію сучасної людини. Саме тому можемо спостерігати посилений інтерес до феномена міста як самодостатньої сутності, особливо в «міських творах» Валер”яна Підмогильного. Воно наділяється певним трансцендентним змістом, спроби декодування якого неодмінно повертають до питання національної ментальності, де разом з усіма уявленнями про речі ховається коріння й естетики образу міста. Подібну думку висловив і відомий культуролог В. Іванов: «Місто в історії водночас і настільки нове явище, що кожне наступне покоління знов і знов починає йому дивуватися, і настільки давнє, що це здивування передається нерідко образами тисячолітньої давності» [17; c. 25].
Щодо української ментальності, то вона тривалий час сприймалася сільською, в ній закріпилась установка про ворожість міста як стану свідомості. Причиною цьому є «споконвічна непричетність міста до культури української нації: відсоток суто українського населення в містах завжди, навіть з початком індустріалізації, тобто у XIX ст., був мінімальним, тому міста майже ніколи не були носіями ані української мови, ані української культури» [32; c. 212].
Слово, винесене у заголовок роману Валеріана Підмогильного «Місто», – містке культурологічне поняття. Світова література має низку таких образів Міста, що є незалежним і самодостатнім, а де в чому навіть домінуючим над сюжетною, канвою художнього твору. Так, у скарбниці красного письменства зберігаються незабутні й величні образи Парижа (О. де Бальзак, Е. Золя, Г. де Мопассан), Петербурга (Ф. Достоєвський, А. Бєлий), Лондона (Ч. Діккенс, У. Теккерей), у повісті І. Франка «Для домашнього вогнища» вгадується в найменших подробицях Львів.
Актуальність дослідження. Вивчаючи українську класичну літературу, не можна не звернути увагу на урбаністичні мотиви, скажімо, у романі Панаса Мирного «Повія» чи у творах І. Нечуя-Левицького (панорама Києва в повісті «Хмари» та нарисі «На Владимирській горі», п’єсі «На Кожум’яках»). Надовго вкарбовуються в пам’ять динамічні картини міста, створені М. Хвильовим у новелі «Арабески», де рефреном звучить «Я безумно люблю город». До речі, слова місто і город в українській мові XIX ст. вживались як абсолютні синоніми. В. Підмогильний уникає форми, яка перехрещується з російським аналогом; завдяки його мовотворчості саме лексема місто і супровідним комплексом понять, ідей, думок, асоціацій постає національно забарвленим культурі логічним поняттям.
У своїх творах письменник зображав людину, яка перебуває в складних стосунках зі світом та оточенням. Намагаючись пізнати таємниці світу, розгадати одвічну загадку людини, а також осмислити її ідеали та прагнення, Валер’ян Підмогильний створив героїв з різними ціннісними орієнтаціями в житті, що дало можливість виділити своєрідну проблематику та художню специфіку у прозовій спадщині письменника. Через моделі подані певні соціальні та психологічні типи.
Важливо й те, що український прозаїк спробував проникнути в глибинні процеси насамперед внутрішнього життя особистості, тому дослідниця у витворених моделях буття героїв розглядає такі фактори, як духовні цінності персонажів, простежуючи при цьому взаємозв’язок системи морально-етичних цінностей на індивідуальному рівні із суспільними домінантами; смисл їхньої діяльності та мету існування. Кожен з героїв – особлива точка зору на життя та призначення людини в ньому, це своєрідна грань у пізнанні дійсності. У поглядах та уявленнях героїв сконцентровані світоглядні шукання письменника-філософа Валер’яна Підмогильного.
Український прозаїк використовував різні художні засоби для змалювання внутрішнього світу своїх героїв. Почуття, думки, дії, портретні деталі стають виразниками їхнього психологічного стану. Діалоги відіграють значну роль у розкритті духовного світу кожного з них, виступають важливим засобом характеристики. Адже глибини людської душі розкриваються в спілкуванні. І цим український письменник нагадує свого літературного вчителя Гі де Мопассана. Його герої теж дискутують, шукають, осмислюючи в такий спосіб важливі проблеми. Крім цього, варто взяти до уваги, що характеристика одних персонажів іншими теж відіграє значну роль. Внутрішнє життя героїв В.Підмогильний майстерно розкриває через зовнішній стан: голос, вираз обличчя, ходу, мову. Про них розповідають їхні речі та помешкання, в яких вони живуть.

Питання проблематики та художньої специфіки прози Валеріана Підмогильного досліджували такі вчені, як З. Голубєва, П. Єфремов, М. Мусь, А. Ніковський, М. Степняк, П. Лакиза, П. Колесник, П. Лісовий, М. Мотузка, А Музичко, Л. Підгайний, А. Хуторян, М. Чирков, Ю. Шерех, В. Мельник, Л.Коломієць, В. Шевчук, О. Гриценко, Р. Мовчан та ін.
Так, зокрема, проблематику та художню специфіку прози Валер’яна Підмогильного досліджував Музичко А. Його стаття «Творча метода В.Підмогильного» опублікована в часописі «Червоний шлях» № 10 [34]. Також варто відзначити цікаву статтю Мовчан Р. «Проза Валер’яна Підмогильного. Доля. Людина. Стиль.» в «Дивослові» № 1 від 2000 року [31]. Досліджував своєрідність прози також і Монахоба Я. Його стаття «Проза Валеріана Підмогильного: гендерний аспект» була опублікована в збірнику «Актуальні проблеми сучасної філології» №8 Рівненського державного гуманітарного університету [32]..
Варте уваги надзвичайно ґрунтовні дослідження Тарнавського М. «Між розумом та ірраціональністю. Проза Валер’яна Підмогильного» [51] та Мельника В. «Суворий аналітик доби В.Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини ХХ ст.». Науковці проводять глибокий аналіз прозової спадщини В. Підмогильного [29].
Про вплив Ніцше на творчість Підмогильного писала Протасова Г. В статті «Ніцшеанський дискурс у прозі Валер’яна Підмогильного» [70]. А ось екзистенціалізм в творчості прозаїка охарактеризувала Шевчук В. в дослідженні «Екзистенціальна проза В. Підмогильного» [62].
Окремо згадаємо про дослідження першого українського урбаністичного роману «Місто» та інших «міських текстів» Підмогильного. Так, серед численних праць, що аналізують проблеми міста і села в творчості українського письменника, відзначимо такі: Капленко О. «Урбаністичні уявлення В. Підмогильного у світлі шпенглерівської концепції» [18], Шевчук В. «Полинова зоря Валер’яна Підмогильного» [63], Рева Л.В. «Новий реалізм в «міських текстах»» [71], Єфремов П. «Про роман В.Підмогильного «Місто»» [16], Коломієць Л. ««Місто» В. Підмогильного: проблематика та структурна організація» [20], Ласло-Куцюк М. ««Місто» В.Підмогильного і французький роман XIX століття» [25], Мотузко М. «Село й місто в творчості В.Підмогильного» [33], Ніковський А. «Про «Місто» В.Підмогильного» [37], Пізнюк Л. «Проблеми відчуження та абсурду в «Місті» В. Підмогильного» [45], Ставицька Л. «Мовно-образна структура роману В. Підмогильного «Місто»» [48], Тимків Н. «Інтелектуальні і моральні засади життя Степана Радченка: Образ головного героя роману Валеряна Підмогильного «Місто» з точки зору авторської позиції» [52], Шерех Ю. «Людина і люди: («Місто Валеріана Підмогильного»)» [65].
Мета дослідження полягає в характеристиці проблематики та художньої специфіки прози Валеріана Підмогильного. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати особливості ранньої прози Підмогильного;
2. Проаналізувати наскрізну тему «міста і села» в творчості В. Підмогильного;
3. Дослідити проблематику та художню своєрідність роману «Місто».
Об’єктом дослідження є індивідуальний авторський стиль Валер’яна Підмогильного, особливості його світобачення та поглядів на сучасне йому суспільство.
Предметом дослідження є прозова спадщина Валеріана Підмогильного та роман «Місто» зокрема.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Порівняльний метод був використаний з метою порівняння поглядів різних науковців на поняття, що аналізуються в дослідженні.
3. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних літературних творів.
4. Метод вибіркового аналізу: для характеристики певних уривків у творі.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про проблематику та художню специфіку прози Валеріана Підмогильного. Дослідження може використовуватися в навчальних цілях.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
У вступі дається визначення теми, розкриваються актуальність, об’єкт, ставляться мета та завдання роботи.
У першому розділі розглядаються особливості ранньої прози Підмогильного.
У другому розділі аналізується наскрізна тема «міста і села» в творчості В. Підмогильного.
У третьому розділі характеризується проблематика та художня своєрідність роману «Місто».
У висновках підводиться підсумок проведеного дослідження.
У списку використаної літератури подаються джерела, на основі яких було здійснене дослідження.