Емансипаційні тенденції в українській жіночі прозі кінця ХІХ – початку ХХ століття

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Становлення жіночої творчості………………………………………..7
Розділ 2. Емансипаційні тенденції у творчості О. Кобилянської…………….24
Розділ 3. Творчість Н. Кобринської: проблематика, специфіка письма……..40
Висновки…………………………………………………………………………50
Список використаної літератури……………………………………………….54

Вступ
Для того, щоб створити і сприйняти неспотворений образ реальності у будь-якій сфері творчої діяльності, необхідне гармонійне поєднання чоловічого та жіночого підходів, способів самореалізації – це саме та аксіома, яку дуже важко заперечити. У дихотомiї понять жіночого / чоловічого полягають цiннiснi орiєнтацiї та установки, котрi сформувалися таким чином, що все чоловiче чи ототожнене iз ним вважається позитивним та домiнуючим, а жiноче – негативним та другорядним. Протягом ХІХ століття жінки намагалися розвіяти цей міф, звільнитися від традиційних ролей, насаджених патріархальною системою, утвердити себе як незалежну, самодостатню особистість, котра прагне до самовдосконалення та самореалізації. Жіноча емансипація стає тим чинником, котрий радикально змінює систему суспільних відносин. Можна без перебільшення назвати його революційним, з огляду на той ефект, який викликав жіночий рух у наступному столітті. Окрім того, неможливо розглядати український модернізм, не згадуючи цілої плеяди українських письменниць цього періоду, бо лише за умови присутності жінки можна говорити про повноту того чи іншого явища. Жіноча творчість – одне з найбільших модерністських відкриттів, щось майже екзотичне, цілком нове в українській літературі.
У творах письменниць з’явилися нові героїні, які вже могли розповісти про власні бажання, прагнення. Жінка дістала більше можливостей самореалізації, самовияву, самоствердження. Якщо раніше у літературі підносився й опоетизовувався образ матері, то у кінці ХІХ – початку ХХ століття жінка з’являється у багатьох нових ролях.
Актуальність теми полягає в трактуванні періоду українського модернізму з врахуванням нових аспектів. Знову виникає зацікавлення проблемами ґендерної ідентичності, у наш час переглядаються традиційні визначення фемінного й маскулінного, українська література поповнюється резонансними феміністичними творами, літературно-критичними працями, автори яких розглядають українську літературу під феміністичним кутом зору, тому виникає потреба переглянути досвід попереднього fin de siecle. Це дає можливість скористатися наявним досвідом, адже нинішня ситуація відрізняється від попереднього рубежу століть насамперед тим, що є традиція, а відтак матеріал для саморефлексії. Актуальність дослідження визначається також спробою відшуковування феміністичної інтелектуальної традиції, яка дасть змогу вести мову про правомірність сучасних ґендерних студій. З’явилася потреба з’ясувати причини появи на території України феміністичного руху, яким чином він впливав на літературу, адже здобутки письменниць ХІХ століття ще й досі мають значний вплив на сучасну жіночу творчість.
Твори письменниць досліджуються з урахуванням ґендерного аналізу, який враховує часто не взяту до уваги жіночу точку зору, не визнані суспільством чи панівною патріархальною системою цінності і дозволяє побачити у творах авторок персонажів, чиє життя аж ніяк не визначається соціальною нерівністю чи класовим гнобленням. Адже у оповіданнях, повістях письменниць дуже часто феміністичний аспект залишався майже непрочитаним, це спотворене прочитання, яке демонструвало лише позицію критиків, які дуже часто ставилися упереджено до творчості жінок. Особливо це стосується сучасників Н. Кобринської, О. Кобилянської, Лесі Українки,
Темою роботи є емансипаційні тенденції в українській жіночій прозі кінця ХІХ – початку ХХ століть.
Метою роботи є дослідження творчості перших феміністок Н. Кобринської, О. Кобилянської, з’ясування їх місця в літературному та національно-культурному житті, дослідження причин появи жіночого руху на Україні та його впливу на суспільне життя. Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
– проаналізувати процеси, які вплинули на появу жіночої творчості;
– дослідити процес розвитку жіночого руху на теренах України;
– продемонструвати появу жінки у літературі як нового типу героя та визначити її сутнісні характеристики;
– осмислити соціокультурну ситуацію кінця ХІХ – початку ХХ століття з ґендерної перспективи.
Об’єктом дослідження є повісті «Людина», «Царівна» О. Кобилянської та оповідання «Дух часу», «Задля кусника хліба» Н. Кобринської.
Предмет дослідження становить жіночий дискурс періоду українського модернізму.
Теоретичною основою дослідження є феміністична критика, яка дозволяє з’ясувати складне і суперечливе явище українського модернізму з урахуванням емансипаційних тенденцій. Проблему жіночої творчості досліджували українські та зарубіжні літературознавці: В. Агєєва, С. Павличко, В. Вулф, К. Мілет, М. Павлишин, Я. Чайківська, Т. Гундорова, Я. Поліщук, Л. Луців, представниці польської школи літературознавства Г. Борковська, Х. Клосинська, А. Пшебишевська.
Методологічною основою дослідження є феміністична критика яка дає змогу дослідити період українського модернізму з урахування емансипаційних тенденцій. У роботі застосовується культурно-історичний метод, без якого неможливо з’ясувати причини виникнення та умови розвитку фемінізму в українській літературі. Використання компаративного методу дозволило розглядати емансипаторські настрої означуваного періоду у контексті світового фемінізму.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що у роботі не лише досліджуються умови розвитку жіночої літератури, але й пояснюється природа жіночої творчості. Відбувається простеження переходу до нової стадії українського фемінізму, в якій не було ні чоловічих псевдонімів, ні чоловіків-оповідачів, ні загалом спроби імітувати чоловічий голос. Під час аналізу творів увага зверталася на нові проблеми, у роботі містяться нові суттєві спостереження.
Практичне значення дослідження – положення можуть бути використані у ході подальшого вивчення доби українського модернізму Також матеріали можуть апробуватись у курсах української літератури, при проведенні вузівських спецкурсів і спецсемінарів, при написанні нових підручників та посібників з української літератури і ґендерних студій.
Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який нараховує 66 джерел.