Цивільно-правове регулювання доменних імен

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА ДОМЕННИХ ІМЕН 8
1.1 Системи доменних імен 8
1.2 Поняття та ознаки доменних імен як об’єкта цивільного права 10
1.3 Співвідношення доменних імен із суміжними авторськими
правами 20
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ НАБУТТЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ НА ДОМЕННІ ІМЕНА 32
2.1 Порядок реєстрації доменних імен 32
2.2 Угода про реєстрацію доменного імені 44
2.3. Зміст права на доменні імена 58
ВИСНОВКИ 72
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 77

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Закономірним розвитком ринкових відносин у соціально-економічній, інформаційній сфері є виникнення доменних імен, які виступають засобом індивідуалізації інформаційних ресурсів, режиму їх функціонування у Всесвітній мережі Інтернет.
Важливість досліджень статусу доменних імен у сучасних умовах зумовлена тим, що вони виступають об’єднуючою ланкою між власником інформації (серверу) та кінцевим користувачем, який бажає отримати в користування певний вид інформації.
Доменне ім’я виступає новітнім, з правової точки зору, засобом індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності у віртуальній мережі Інтернет і, це, сприяє активному їх використанню у всіх сферах господарської діяльності. Зазначене вказує на необхідність проведення системних наукових досліджень статусу доменних імен, їх місця в системі об’єктів права інтелектуальної власності і цивільного права, та захисту прав їх володільців.
Розгляд проблем правового регулювання доменних імен, зумовлене недостатністю їх нормативно-правового закріплення. Система актів законодавства з зазначених питань носить фрагментарний характер, визначаючи лише основні засади регламентації інформаційних відносин, що створює певні перешкоди на шляху міжнародного співробітництва Також побудова ефективного законодавства про доменні імена вимагає створення єдиного, системного термінологічного апарату основних проблем у даній сфері. Це дозволить знайти оптимальні правові моделі його удосконалення у тому числі шляхом прийняття відповідних змін у національне законодавство, прийняття нових нормативно-правових актів та приєднання України до відповідних міжнародних договорів.
Саме вищенаведеним обумовлюється актуальність даного дослідження.
Доменні імена у багатьох роботах розглядаються лише у зв’язку з аналізом правового статусу торговельних марок та розгляду конфліктів між ними. Окремі аспекти правового регулювання доменних імен були предметом розгляду праць Г.О. Андрощука, Ю.Л. Бошицького, Т.С. Демченко, І.В Жилинкової. Проте на даному етапі відсутні спеціальні комплексні наукові дослідження, шляхів цивільно-правового регулювання доменних імен в Україні у взаємозв’язку із міжнародним законодавством. Даний факт, поряд із розвитком мережі Інтернет, є одним з основних аргументів того, що зараз визріла гостра необхідність у науково-теоретичних дослідженнях правової природи доменного імені, із точки зору самостійного об’єкта права інтелектуальної власності, а не похідного від традиційних засобів індивідуалізації.
Отримані у результаті дисертаційного дослідження висновки сприятимуть розвитку українського законодавства про право інтелектуальної власності взагалі та щодо доменних імен, зокрема, та його адаптація до норм міжнародного законодавства. Наслідком цього стане прискорення інтеграції України в європейське співтовариство.
Проблему цивільно-правового регулювання доменних імен досліджували такі вчені, як І.В. Жилінкова, О.С. Іоффе, В.А. Копилова, Ю. Камфера, Л.Л. Кірій, Н.С. Кузнєцова, В.О. Калятін, Л.Г. Кравець, В.Я.Карабаня, В.В. Кривенко, Є.О.Харитонова, В.С.Щербина, Я.М. Шевченко та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають із приводу набуття, використання, припинення та захисту права на доменні імена в Україні і світі.
Предметом дослідження є вітчизняні та зарубіжні науково-теоретичні роботи з проблем визначення правового статусу доменних імен, а також вітчизняна й зарубіжна нормативно-правова база, судова й арбітражна ( третейська) практика із указаного питання.
Мета дослідження полягає в комплексному науково-теоретичному аналіз правового регулювання доменних імен як засобу індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності та розробка на цій основі науково-практичних рекомендацій з удосконалення та доповнення українського законодавства із доменних правовідносин та порядку його взаємодії із міжнародними актами із даних проблем.
Для досягнення поставленої мети основна увага в дослідженні зосереджена на вирішенню наступних завдань:
– дослідження основних етапів розвитку доменних імен;
– розкриття основних положень чинного вітчизняного законодавства і міжнародних нормативно-правових, які регулюють доменні імена;
– формулювання перспектив розвитку законодавства про доменні імена;
– визначення правової природи доменних, як засобу ідентифікації суб’єктів підприємницької діяльності в мережі Інтернет;
– з’ясування характеру і принципів взаємодії доменних імен із об’єктами права інтелектуальної власності, зокрема, засобами індивідуалізації;
– вивчення проблемних питань набуття, використання, припинення та захисту права на доменні імена в Україні та світі в порівняльному контексті;
– формулювання наукових висновків і пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання правовідносин, які виникають із приводу використання доменних імен в Україні.
Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі було взято за основу загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема, було використано системно-функціональний метод, який дозволив виявити багатоманітність внутрішніх і зовнішніх зв’язків досліджуваного об’єкта й зробити відповідні висновки. Історичний метод дав змогу прослідкувати етапи розвитку мережі Інтернет взагалі та доменних імен, зокрема, та еволюцію останніх від технічного засобу зв’язку до засобу індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності. Даний метод дозволив визначити основні перспективи розвитку законодавства про доменні імена, у контексті вдосконалення законодавства про право інтелектуальної власності.
Використання порівняльного методу дало змогу дослідити різноманітні підходи до вирішення одних і тих самих питань у вітчизняному та зарубіжному законодавстві, судовій і арбітражній (третейській) практиці.
У роботі були використані прийоми формальної логіки (аналіз, синтез, аналогія, узагальнення, індукція, дедукція) які дозволили виявити прогалини, неточності і суперечності, що існують на сьогодні в українському законодавстві про доменні імена і право інтелектуальної власності та надано пропозиції щодо вдосконалення і правового регулювання доменних правовідносин..
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першим в Україні комплексним науково-теоретичним дослідженням у якому визначено правову природу доменних імен, як засобу індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності й обґрунтовано основні напрямки розвитку законодавства про доменні імена, як складової частини законодавства про право інтелектуальної власності.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробці змін до законодавства про інтелектуальні власність, нових законів про доменні імена. Отримані результати можуть стати підґрунтям для подальших науково-теоретичних досліджень у галузі права інтелектуальної власності, а також у навчальній діяльності при викладанні курсу „Цивільне право” та „Право інтелектуальної власності”. Крім того, висновки дослідження можуть стати корисними в практиці розгляду судами доменних спорів, а також володільцям доменних імен для захисту їхніх законних прав.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
У вступі дається визначення теми, розкриваються актуальність, об’єкт, ставляться мета та завдання роботи.
У першому розділі розглядається правова природа доменних імен.
У другому розділі аналізується правове регулювання процесу набуття та реалізації прав на доменні імена.
У висновках підводиться підсумок проведеного дослідження.
У списку використаної літератури подаються джерела, на основі яких було здійснене дослідження.