Судовий контроль за органами виконавчої влади

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ОРГАНАМИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ 7
1.1 Сутність і призначення державного контролю 7
1.2 Види державного контролю та їх правове регулювання 20
1.2.1 Загальний підхід до класифікації видів державного контролю 20
1.2.2 Внутрішній контроль у сфері виконавчої влади 33
1.3 Контроль у сфері місцевого самоврядування та його зв’язок з державним управлінням 40
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ОРГАНАМИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 50
2.1 Особливості розвитку адміністративної юстиції в Україні 50
2.2 Судовий контроль і верховенство закону 59
2.3 Об’єкти судового контролю та його види 61
ВИСНОВКИ 67
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 70

ВСТУП

Державне управління – надзвичайно важлива сфера реалізації державної влади. За своїм змістом воно органічно поєднано з виконавчої гілкою державної влади.
Останнім часом рівень організуючого впливу виконавчої влади на суспільні процеси не задовольняв потреби динамічного розвитку громадянського суспільства, енергійного формування цивілізованого соціально-економічного укладу та демократичної, соціальної, правової держави. За останні роки не вдалося досягти такого рівня організації виконавчої влади, який властивий функціонально ефективній і структурно злагодженій системі.
Сьогодні вихід нашого суспільства із системної кризи потребує такої організації виконавчої влади, яка б забезпечувала істотне підвищення дієвості державного управління. Досягти такого становища неможливо без широкого використання наукових підходів до реформування всіх основних інститутів державного управління. Саме цього бракує нині в ході підготовки і проведення в Україні радикальної адміністративної реформи.
Тому необхідним є суттєве поглиблення досліджень управлінської проблематики, а в межах юридичних наук – особливо її організаційно-правових аспектів. Зокрема, більшої теоретичної уваги потребує аналіз суспільної сутності державного управління і управлінського змісту виконавчої влади, характеру співвідношення і взаємодії виконавчої влади з іншими гілками державної влади, розмежування державного управління і місцевого самоврядування, забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина в діяльності апарату державного управління.
Великого прикладного значення набуває проблематика, пов’язана з якісним покращенням організації та діяльності системи органів виконавчої влади, визначенням структурно-функціональних засад побудови цієї системи, шляхів оптимізації розмежування компетенції та відповідальності органів виконавчої влади як по «вертикалі», так і по «горизонталі», тенденцій трансформації змісту, функціонування та форм правового регулювання державної служби, а також системи контролю у сфері державного управління.
Необхідною умовою ефективного вирішення проблем державного управління є обґрунтування напрямків реформування адміністративного законодавства, що передбачає запровадження: пріоритетності законодавчої регламентації прав, обов’язків та порядку діяльності органів виконавчої влади; відповідальності органів виконавчої влади, їх посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність перед громадянами, права яких було порушено, та обов’язкового відшкодування заподіяних цим громадянам збитків; можливості оскарження громадянами зазначених порушень як в межах системи органів виконавчої влади, так і судовим шляхом, використовуючи механізми так званої адміністративної юстиції.
Значної уваги заслуговує проблематика, пов’язана з виявленням особливостей державного управління в окремих сферах суспільного розвитку. Зокрема, в сучасних умовах надзвичайно актуальне значення має розкриття місця і ролі державного управління у вирішенні завдань економічного зростання, у сферах соціально-культурного будівництва, з питань національної безпеки країни та ін.
Актуальність теми. Сутність судового контролю проявляється в тому, що суд використовує свої повноваження кожний раз, коли державний орган здійснює незаконну, недоцільну або несправедливу дію чи приймає таке саме рішення (акт). Ці ознаки не мають чіткого визначення, та їх розширене тлумачення у справах, по яких уже винесено рішення, у неабиякій мірі сприяє підвищеним ролі судового контролю в правовому захисті громадян.
Важливо підкреслити, що мета судового контролю полягає не в тому, щоб оскаржити законність того чи іншого рішення. Тут закладено глибший принцип. Судовий контроль, як випливає із самої назви, – це не апеляція на винесене рішення, а перегляд способу, згідно з яким воно прийняте. Суд розглядає не тільки питання про законність процесу прийняття рішень, а й питання про законність самого рішення, акта, дії, про відповідність їх Конституції та законам України.
Проблему судового контролю за органами виконавчої влади досліджували такі вчені, як Красноокий О., Руденко М., Андрійко О. Ф., Студенікина М.С., Шоріна Є.В. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є державне регулювання діяльності органів виконавчої влади в Україні.
Предметом дослідження є адміністративно-правові документи та норми, що регулюють діяльність органів виконавчої влади.
Мета дослідження полягає в характеристиці судового контролю за органами виконавчої влади в Україні. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати сутність і призначення державного контролю;
2. Коротко охарактеризувати контроль у сфері місцевого самоврядування та його зв’язок з державним управлінням;
3. Визначити особливості розвитку адміністративної юстиції в Україні;
4. Проаналізувати види державного контролю та їх правове регулювання;
5. Дати характеристику об’єктам судового контролю та його видам;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Емпіричний: бесіда, спостереження, анкетування для практичної частини роботи.
3. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.
4. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
5. Метод ретроспективного аналізу: для порівняння нормативно-правових актів у різні роки.
6. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.