Індивідуальне (договірне) правове регулювання

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
1.1 Поняття, суть і значення індивідуального правового регулювання
1.2 Взаємозалежність індивідуального правового регулювання із нормативним
Висновки до Розділу 1
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
2.1. Поняття та основні риси механізму індивідуального правового регулювання
2.2. Загальна характеристика механізму індивідуального правового регулювання
Висновки до Розділу 2
Висновки
Список використаної літератури
ВИСНОВКИ 21
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 23
ДОДАТКИ 25

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасні потреби юридичної науки і практики вимагають більш глибокого і ретельного вивчення індивідуального правового регулювання як самостійного виду правового регулювання. Регулювання суспільних відносин передбачає застосування широкого спектру юридичного інструментарію, де значну роль повинні відігравати й індивідуальні правові засоби. Актуальність теми нашого дослідження обумовлена багатьма факторами. Перш за все – це зміни, які відбулися в ідеологічній сфері в Україні за останні два десятиліття після здобуття незалежності. Роль особистості неухильно висувається на перший план, підвищується правова активність громадян. У результаті чого індивідуальні суб’єкти права стають співтворцями правового регулювання, його активними учасниками. Цей процес потребує теоретико-правового осмисленні, в тому числі і з позицій індивідуального правового регулювання.
Інший чинник – це економічні перетворення, що відбулися в українському суспільстві. Вони сприяли активному розвитку процесів економічної автономії, зростанню самостійності суб’єктів економічної діяльності. Це спричинило зростання ролі такого виду індивідуального правового регулювання як договірне регулювання. Крім того, значно ускладнилася соціальна структура українського суспільства. Виникли зовсім нові відносини, більш складні і за структурою і за змістом. Ці відносини потребують належного правового регулювання, в тому числі і в індивідуальному порядку.
З позицій юридичної практики актуальність дослідження полягає в тому, що законне й обґрунтоване застосування засобів індивідуального правового регулювання дозволить вирішити цілий ряд завдань щодо стабілізації сучасного українського суспільства Мова йде про оптимізацію накопиченого правотворчого і правозастосовчого досвіду, вироблення пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства. Регулювання конкретних ситуацій в індивідуальному порядку за допомогою правових засобів – це цивілізований легітимний спосіб вирішення і запобігання соціальних конфліктів, один з елементів формування громадянського суспільства і правової держави.
Проблему індивідуального правового регулювання досліджували такі вчені, як Алєксєєв С. С., Волков Б. С., Кашаніна Т. В., Міннікес І. О., Плахов В. Д., Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Мета дослідження полягає в характеристиці індивідуального правового регулювання. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати поняття, суть і значення індивідуального правового регулювання;
2. Проаналізувати взаємозалежність індивідуального правового регулювання із нормативним;
3. Дослідити поняття та основні риси механізму індивідуального правового регулювання;
4. Дати характеристику механізму індивідуального правового регулювання.
Об’єктом дослідження є індивідуальне правове регулювання як явище соціальної і правової дійсності, представлене своїми основними закономірностями і тенденціями і взяте в його становленні, функціонуванні та розвитку.
Предметом дослідження є виступає індивідуальне правове регулювання як теоретико-правове поняття, його види і форми прояву.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.
3. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.