Українсько-британські відносини у 1991-першій половині 2009 років

Зміст
Вступ 3
Розділ 1. Розвиток українсько-британських відносин у політичній сфері впродовж 1991-пер.пол. 2009 рр 6
Розділ 2. Економічне співробітництво двох країн 38
Розділ 3. Українсько-британське партнерство у військовій сфері 59
Розділ 4. Культурно-гуманітарне співробітництво між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії 84
Висновки 107
Список використаних джерел та літератури 110

Вступ
На зламі XX-XXI століть здійснилася мрія усіх українців. 24 серпня 1991 року Україна стала незалежною державою. Розпочався абсолютно новий етап державотворення. Українська держава почала сама творити свою історію. Одним із найважливіших пріоритетів розвитку держави, її утвердження на міжнародній арені стали відносини з провідними країнами світу.
Важливе місце в системі зовнішньополітичних пріоритетів України посідає західний напрям зовнішньої політики. Один з провідних векторів – європейський. У 90-х роках XX століття Україна практично долучилась до творення спільного “європейського дому”. Європейський напрям зовнішньої політики України розуміється як встановлення і поглиблення широких двосторонніх зв’язків із країнами континенту.
Геополітичну карту і баланс інтересів України неможливо враховувати без такої великої і високорозвинутої країни як Велика Британія. Двосторонні відносини між Україною і Великобританією створюють підґрунтя для розширення участі України в європейських структурах та інтегрування її господарства до загальноєвропейського економічного простору.
Актуальність дослідження українсько-британських відносин протягом 1991 – пер. пол. 2009 років посилюється необхідністю аналізу досвіду двостороннього співробітництва в контексті розвитку міжнародних відносин в Європі та світі з метою оптимізації подальшої інтеграції України в європейське та світове демократичне співтовариство. Актуальність дослідження також зумовлена необхідністю проаналізувати пройдений шлях до інтеграції в європейські процеси і структури та, в цілому, до світового демократичного співтовариства.
Історіографія проблеми українсько-британських відносин привертає увагу українських і зарубіжних авторів. Вагомий внесок у вивчення даної теми вніс А. Грубінко, який у своїй монографії висвітлив основні тенденції розвитку та особливості реалізації комплексу міждержавних відносин між Україною та Великобританією. Також потрібно виділити працю Н. Яковенко, яка є першим в Україні монографічним дослідженням сучасної історії та політики Великої Британії у вітчизняній суспільній науці [42]. Тут досліджуються основні аспекти зовнішньополітичної діяльності британських урядів з другої половини XX століття і чинники становлення проєвропейського курсу Британії на сучасному етапі. У розділі 4 “Політика Лондона щодо незалежної України” автор аналізує українсько-британські відносини у 1991-2003 роках. У праці В. Крушинського (глава 5. “Відносини між Україною і Британією з європейських питань”) проаналізовано українсько-британську співпрацю крізь призму євроінтеграційного шляху України та позиції Великої Британії [32]. Стаття П. Ігнатьєва присвячена проблемам українсько-британських відносин у політичних та економічних сферах у 90-ті роки XX ст. [30]. Автор аналізує особливості двосторонньої співпраці в контексті розгляду впливу Росії, США та ЄС.
Характеристиці українсько-британських економічних відносин протягом 90-х років присвячені праці В. Майка [33]. Автор, з точки зору фахового економіста і керівника Торгівельно-економічної місії України у Великій Британії, розглядає особливості, закономірності, здобутки та перспективи співпраці країн в економічній сфері на різних рівнях.
Варто відзначити про статті послів Великої Британії в Україні Р. Брінклі та Р. Сміта. Перший у своїй статті [15] чітко висвітлив позицію Великої Британії щодо України, а Р. Сміт у статті “Дипломатичним відносинам між Україною та Великою Британією десять років” простежив розвиток українсько-британських відносин від часу здобуття Україною незалежності.
Позитивно оцінивши історіографічний доробок даної теми, слід, однак зазначити, що окремі її аспекти, зокрема проблеми і труднощі у двосторонніх відносинах, розгляд останніх в контексті сучасних процесів євроінтеграції, геополітичних умов потребують подальшого вивчення. Тому тема зберігає і наукову актуальність.
Виходячи з актуальності, наукової, теоретичної і практичної значущості теми, враховуючи недостатній рівень наукової розробки проблеми, метою є висвітлити основні тенденції розвитку та особливості реалізації комплексу українсько-британських взаємовідносин (політична, економічна, військово-оборонна і культурно-гуманітарна сфери) впродовж 1991 – пер. пол. 2009 років, сформулювати науково обґрунтовані висновки щодо їх основних досягнень, проблем і перспектив.
Метою продиктовано завдання, які необхідно розв’язати у процесі дослідження наукової проблеми:
– простежити характер, особливості та закономірності, динаміку взаємин та співпраці між Україною та Сполученим Королівством в політичній, економічній, військовій та культурній сферах впродовж 1991 – пер. пол. 2009 років;
– виділити і теоретично обґрунтувати основні періоди розвитку українсько-британських відносин у вказаних хронологічних рамках дослідження;
– визначити досягнутий рівень у відносинах між двома країнами;
– вказати на проблеми українсько-британських відносин у різних сферах та їх причини;
– дослідити значення українсько-британських відносин для обох країн, у першу чергу в контексті сучасних процесів євроінтеграції, проблем економічного розвитку та глобалізаційних процесів.
Об’єктом дослідження є зовнішня політика України і Великої Британії.
Предметом дослідження є комплекс українсько-британських відносин на двосторонньому та багатосторонньому рівнях у політичній, економічній, військовій та культурно-гуманітарній сферах протягом 1991 – пер. пол. 2009 років, динаміка, характер, особливості та закономірності їх розвитку.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1991 – пер. пол. 2009 років – від проголошення незалежності України та офіційного визнання її Великою Британією до теперішнього часу.
Методологічна основа дослідження обумовлена характером предмету дослідження, визначеними метою і завданнями дослідження. В ході дослідження та написання праці використано такі методи: історико-хронологічний, порівняльний, системний, логічний, методи класифікації і періодизації.
Джерельну базу дослідження можна поділити на декілька груп:
1) документи (двосторонні договори та угоди; опубліковане дипломатичне листування; міжнародні угоди).
2) матеріали української та зарубіжної преси (статті, повідомлення, інтерв’ю, коментарі, репортажі, анонси).
3) Тексти інтерв’ю та виступів провідних політиків, урядовців та дипломатів;
4) матеріали Інтернет-сайтів органів державної влади, урядових і громадських організацій, підприємств, установ.
Структура роботи відповідає меті та завданням дослідження і складається із вступу, основної частини, яка включає у себе два розділи, відповідно поділені на три та два підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатка.