Національна характеристика українського народу у контексті мовних особливостей героїв творів Уласа Самчука

Зміст
Вступ………………………………………………………………………….3
I Огляд критичної літератури……………………………………………….7
1.1. Огляд критичної літератури у царині лінгвокультурології та анлізу творчості У. Самчука……………………………………………………………..7
1.2. Природа жанру мемуаристики, як реалістичного відображення національних мотивів……………………………………………………………..8
ІІ Національні мотиви у творах У. Самчука………………………………11
2. 1. Літературний портрет, як засіб вираження національних особливостей……………………………………………………………………..11
2.1.1. Загальний огляд мемуарної дилогії «На білому коні» «На коні вороному»…………………………………………………………………………13
2.1.2. Образ О. Теліги у контексті мовних особливостей її змалювання автором……………………………………………………………………………15
2.2. Лінгвокультуремний аналіз романів «Марія» та «Волинь»…………18
2.2.1 Аналіз національних мотивів у романі «Марія»……………………18
2.2.2. Аналіз мовних особливостей мови героя у романі «Волинь»……20
ІІІ Лінгвокультуреми, як виразники національної характеристики народу…………………………………………………………………………….22
3.1. Лінгвокультурологія. Загальний огляд………………………………22
3.2. Лінгвокультуреми в творах Уласа Самчука у порівнянні із творами інших українських письменників………………………………………………24
Висновки……………………………………………………………………39
Список використаних джерел та літератури………………………………41

Вступ
На сучасному етапі досліджень мови творів різних письменників романи та мемуари У. Самчука досліджені чи не найменше. У. Самчук Головним чинником мемуарів є об’єктивне (особистісне) начало, що накладає відбиток на хід роздумів, оцінок, подій, вчинків, характерів, представлених у мемуарному творі, тобто особисте осмислення і витлумачення пережитого митцем є обов’язковим і домінуючим у мемуарних жанрах, саме через об’єктивне зображення дійсності у мемуарних товрах У. Самчука, його майстерне спрямування на національну культуру українців є ще більшою мірою важливим. Але воно має позитивний результат лише тоді, коли письменник правильно розуміє об’єктивні закони розвитку суспільства, має цілісне уявлення про героїв часу, який лежить в основі спогадів. Особисте бачення подій при цьому накладається на об’єктивний хід суспільного розвитку, сприяє глибокому естетичному пізнанню певної епохи. Крім суб’єктивного начала у мемуарній прозі, дослідник О. Галич називає ще декілька визначальних її аспектів. Він вказує, що спогади завжди звернені у минуле. «Автор може писати лише про події та людей, що ввійшли в історію. Це не виключає можливості розмови про сучасників, але час подій подібних мемуарних творів повинен обов’язково бути в минулому».[5, 27]
Важливим доказом великого зацікавлення особою та творчим доробком У. Самчука є ряд загальнооглядових праць та окремих досліджень досвідчених науковців і молодих літературознавців, що з’явились в Україні зразу ж по виході творів письменника.
Актуальність – вивчення особливостей та національно-культурної специфіки мови української соціально психологічної прози першої половини ХХ ст., зокрема творів Уласа Самчука; розробки й уточнення теоретико методологічних засад та методів дослідження лінгвокультурем у художньому тексті; наукового опису лінгвокультурем на тлі національно орієнтованої соціально-психологічної прози, глибоке дослідження творчості У. Самчука на прикладах його творів «На білому коні» «На коні вороному», «Марія» та «Волинь» у мовному розрізі та майстерні описи національних особливостей у зображенні героїв у творах.
Мета – дослідити майстерність Самчука – мемуариста, національного письменника, зокрема у змалюванні літературних портретів, із акцентами на національну характеристику українського народу у контексті мовних особливостей героїв творів, а саме, О. Теліги (мемуарна дилогія «На білому коні» «На коні вороному»), з якою У. Самчук долав шлях на Україну влітку 1941 року; погляді на її життєву і творчу долю з точки зору письменника, який хотів і зумів реально, на мою думку, донести дух епохи, розкрити громадянський та літературний подвиг тих, хто жив думою про рідні мову та народ, з’ясувати семантичні особливості лексичних та фразеологічних лінгвокультурем та їхні стилістичні функції в соціально психологічній прозі Уласа Самчука.
Завдання :
– національні характеристики українського народу у творах У. Самчука;
– проаналізувати національні мотиви у рома У. Самчука «Марія» та у змалюванні літературного портрету О. Теліги у мемуарній дилогії У. Самчука «На білому коні» «На коні вороному»;
– уточнити поняття «лінгвокультурема», її кваліфікації як мовної одиниці й взаємозв’язок з лінгвокультурним концептом;
– охарактеризувати мову української соціально-психологічної прози як джерельну базу лінгвокультурологічних досліджень;
– класифікувати та описати лінгвокультуреми за типом лінгвокультурної інформації;
– розкрити стилістичні функції лінгвокультурем у художній прозі;
– охарактеризувати мову письменника на прикладі його творів та змалюванні героїв у творах автора;
– Узагальнити семантико-стилістичні особливості лінгвокультурем, одержані в результаті зіставного дослідження, в мовотворчості письменників ХХ століття та Уласа Самчука.
Об’єкт дослідження – твори У. Самчука «На білому коні» «На коні вороному», «Марія»;лінгвокультурологічні одиниці як вияв національної лінгвокультури, уживані в українській соціально-психологічній прозі першої половини ХХ ст.
Предметом дослідження є семантика та стилістичні функції лінгвокультурем лексичного та фразеологічного рівнів мови творів Уласа Самчука.
Наукова новизна одержаних результатів – дослідженні системно й комплексно проведено аналіз лінгвокультурем в творах У. Самчука , уточнено поняття «лінгвокультурема», «лінгвокультурний концепт»; визначено роль лінгвокультуреми у моделюванні образної системи художнього тексту та авторській індивідуальній манері мовомислення; визначено, описано, класифіковано лінгвокультуреми за типом лінгвокультурної інформації; розгляд творів У Самчука мемуарної дилогії «На білому коні», «На коні вороному» «Марія», «Волинь», особливості національної своєрідності українського народу у характеристиках героїв змальованих автором;
Дослідження має важливе теоретичне та поглиблює знання про лінгвокультурологію як нову міждисциплінарну галузь мовознавчої науки, про мову української соціально психологічної прози як джерельну базу лінгвокультурологічних досліджень. Введено нові знання про поняттєво термінологічну систему лінгвокультурології, наукові уявлення про взаємозв’язок мови та культури, загальнокультурного та специфічного в мові і мовленні, визначено методи дослідження лінгвокультурем, їхнє функціонально смислове навантаження у тексті та їх вияви у мовленні літературних персонажів.
Структура дослідження кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури.
У Вступі зазначається актуальність дослідження, мета, завдання, предмет і об’єкт, новизна, джерельна база і структура роботи.
У вступі зазначається актуальність дослідження, його мета, завдання, тема, предмет та об’єкт, теоретична та практична цінність, новизна.
У першому розділі «Огляд критичної літератури» проводиться короткий екскурс теоретичною базою яка представлена дослідника ми які працювали над темами пов’заними із творчістю У. Самчука у мовному аспекті, також це дослідження теоретичних засад які становлять підґрунтя для дослідження.
У другому розділі «Національні мотиви у творах У. Самчука» зазначаються дослідження романів У.Самчука «На білому коні» «На коні вороному», «Марія» та «Волинь» у аспекті національних особливостей які підкреслені автором у описах та мові персонажів творів.
У третьому розділі «Лігнвокультуреми , як виразники національної характеристики народу» розкрито основні поняття лінгвокультурології та зображено найпоширеніші лінгвокультуреми у творах У. Самчука.
У висновках підведено підсумки дослідження.
У списку використаних джерел та літератури подано перелік джерел і праць, використаних у дослідженні.