Проблема історизму в хроніках Шекспіра

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ ШЕКСПІРА 6
1.1. Епоха Відродження 6
1.2. Місце Шекспіра в епосі Відродження 10
1.3. Історія жанру-історизму 13

РОЗДІЛ 2. ХРОНІКИ ВІЛЬЯМА ШЕКСПІРА: ОСОБЛИВОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ ІСТОРІЇ АНГЛІЇ 17
2.1. Особливості історизму мислення Шекспіра 17
2.2. Зображення феодального розбрату в хроніках Шекспіра 20
2.3. Жанрова специфіка історичних хронік та особливості їхньої структури 23

ВИСНОВКИ 26
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28
ДОДАТОК 30

ВСТУП

Історичні хроніки є найважливішим внеском авторів єлизаветинського періоду в розвиток драматичного мистецтва. Якими б значними не були їхні досягнення в галузі комедійного та трагедійного жанру, історичні хроніки залишаються новаторськими творами, які заклали основу національної літератури Англії та слугували для зміцнення національного духу країни.
Поява історичних хронік як жанру драматичного мистецтва було пов’язано з історичними подіями, насамперед, з війною між Англією та Іспанією. Щоб підняти патріотичні настрої аудиторії, драматурги зверталися до історичних документів, хроніків Холіншеда зокрема, вишукуючи в них сюжети для своїх майбутніх п’єс.
Актуальність дослідження. Шекспір був одним з перших, проте не єдиним на цьому шляху. Крім Шекспіра історичні хроніки створювали Річард Грін, Крістофер Марло та інші, нині забуті драматурги. «Тамерлан» Марло був не менш масштабним твором, аніж той, який задумав і здійснив Шекспір, але, на відміну від Марло, він працював з англійським матеріалом, що робило його історичні хроніки ближчими, зрозумілішими й актуальнішими для сучасників.
Шекспіру було близько 24 років, коли він задумав створення історичної тетралогії, присвяченої подіям війни Червоної та Білої Троянд та приходу до влади Тюдорів після битви при Босуорт в 1485 р. Тетралогія складається з трьох частин під загальною назвою «Генріх VI» і п’єси «Річард III». Її часто порівнюють з симфонічним твором, кожна частина якого –це невід’ємна складова цілого.Тетралогія присвячена викриттю феодалізму і хижацькій натурі лордів-феодалів. Шекспір засуджує феодальні чвари, що терзають державу.
П’єси являють собою серію битв, змов, альянсів і зрад, вони сповнені жорстокості і страждань. Перша частина тетралогії розповідає про втрати влади над Францією. Друга і третя частина тетралогії – це жахливі за своєю жорстокістю п’єси, крок за кроком, від битви до битви все більш і більш криваві.
Твори Шекспіра історичні, оскільки в них присутній «дух часу», історія є справжнім героєм його п’єс завдяки розповіді про долі людей, тісно пов’язаних з обраним автором періодом з історії країни. Історичні події використовуються автором і для роздумів про життя сучасного йому суспільства.
Проблему історизму в творчості Шекспіра досліджували такі вчені, як Анікст О., Барг М., Давиденко Г.Й., Чайка О.М., Ніколенко О. М., Стахурська Л.Г., Таранова Н.О., Юкало Т.М., Швєдов Ю. та ін. Незважаючи на це, залишаються питання, що потребують подальшого опрацювання.
Мета дослідження полягає в характеристиці історизму в творчості Шекспіра. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Узагальнити інформацію про епоху Відродження;
2. Визначити місце Шекспіра в епосі Відродження;
3. Охарактеризувати історію жанру-історизму;
4. Проаналізувати особливості історизму мислення Шекспіра;
5. Дати характеристику зображенню феодального розбрату в хроніках Шекспіра;
6. Описати жанрову специфіка історичних хронік та особливості їхньої структури.
Об’єктом дослідження є література епохи Відродження, зокрема, творчість Вільяма Шекспіра.
Предметом дослідження є хроніки Вільяма Шекспіра та особливості зображення в них історичних подій.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Діалектичний метод використовувався з метою пояснення виникнення та розвитку певних поглядів і теорій.
3. Логіко-семантичний метод сприяв визначенню понять за допомогою аналізу їх ознак, відношень між мовними висловами та дійсністю, саме цей метод допоміг визначенню понятійного апарату, що застосовується у дослідженні.
4. Порівняльний метод був використаний з метою порівняння поглядів різних науковців на поняття, що аналізуються в дослідженні.
5. Метод лексико-семантичного аналізу для аналізу хронік Шекспіра та наведення прикладів в роботі.
6. Графічний: для побудови графіків та рисунків в роботі.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про проблему історизму в творчості Шекспіра. Дослідження може використовуватися в навчальних цілях.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.