Правотворчість і законодавство

Зміст

Вступ 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЙОГО СИСТЕМИ 6
1.1 Поняття про систему законодавства 6
1.2 Нормативно-правові акти та їх систематизація 9
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОТВОРЧОСТІ В УКРАЇНІ 16
2.1 Поняття та фактори правотворчості 16
2.2 Принципи правотворчості 20
2.3 Методи та стадії правотворчості 24
2.4. Типологія правотворчості 32
Висновки 37
Список використаних джерел та літератури 39

Вступ

Держава змінює чи забороняє певні правила поведінки у суспільстві через систему правових (юридичних) норм, що утворюють об’єктивне юридичне право. На практиці це результат цілеспрямованої, свідомої діяльності компетентних державних органів, або інших уповноважених на це державою громадських об’єднань, трудових колективів, в особливих випадках всього народу (референдум). Таку діяльність відображають поняттям правотворчості або нормотворчості.
Отже, правотворчість – це діяльність компетентних державних органів, уповноважених державою громадських об’єднань, трудових колективів або (у передбачених законом випадках) всього народу чи його територіальних спільностей по встановленню, зміні чи скасуванню юридичних норм.
Дослідження правотворчості і законодавства стає дедалі актуальнішим, адже чим цивілізованіше суспільство, тим поширенішою формою права в соціально-орієнтованому суспільстві над іншими формами права, що в них є можливість найбільш чітко, ясно, однозначно сформульований зміст юридичних прав і обов’язків; якнайшвидше довести до відома адресатів юридичні норми і їх зміст; забезпечити сприятливі умови для швидкого відшукування потрібної юридичної норми; створити умови для правильного, адекватного розуміння” з’ясування адресатом норми її істинного змісту; оперативно змінювати чи скасовувати юридичну норму; здійснювати впорядкування, погодження, систематизацію численних юридичних норм. Якщо поняття системи права характеризує зміст самого права, то поняття системи законодавства – властивість форми права. Галузі законодавства в багатьох випадках співпадають з галузями права (кримінальне, цивільне). В інших випадках галузь права охоплює декілька галузей законодавства.
Наприклад: галузь господарського права. Норми права, що регулюють
господарські відносини містяться і в цивільному Кодексі, податковому законодавстві, зовнішньоекономічному.
Система законодавства – це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів держави в залежності від розподілу на галузі, інститути, певні групи за юридичною силою.
Система права розвивається скоріше за систему законодавства. Система законодавства залежить від системи права, оскільки система законодавства є результатом діяльності суб’єктів правотворчості. Система права розвивається об’єктивно.
Постійний розвиток і удосконалення соціально-економічних відносин об’єктивно вимагає забезпечення їх відповідною законодавчою базою.
Правотворчий процес, як основний засіб здійснення державної політики гармонізації суспільних взаємодій, покликаний задовольняти цю нагальну потребу суспільства. Однак характер практичної реалізації створення адекватного правового поля породжує дві основні проблеми суто пізнавального характеру: по-перше, систематизацію накопиченого нормативного матеріалу обґрунтування фундаментальних принципів, на яких він базується, по-друге, відповідність утворених системно-структурних одиниць права динаміці соціальних взаємодій.
Таким чином, систематизація законодавства є суттєвим чинником у правотворенні, забезпеченні реалізації правових норм та підвищенні правосвідомості громадян.
Необхідність реформування правової системи України в сучасних умовах стала очевидною вже не тільки для юристів-професіоналів у сфері правотворчості, а й для переважної більшості мислячих політиків, керівних урядових структур, голів Рад, народних депутатів України – тобто для всіх хто розуміє значення закону для державного і суспільного життя і гостру потребу створити із проведеного за ці роки нагромадження правових регуляторів певну систему.
Об’єктом дослідження є проблеми пов’язані з процесом створення норм права.
Предметом дослідження законодавча база України та її ефективність.
Мета дослідження полягає в характеристиці правотворчості і законодавства.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати поняття та фактори правотворчості, а також принципи;
2. Розглянути методи та стадії правотворчості;
3. Розглянути систему законодавства;
4. Дати характеристику систематизації нормативно-правовим актам;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження правотворчості і законодавства.
2. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел, що стосуються діяльності державних органів.
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження в сфері правотворчості та стану дотримання законів в Україні.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.