Конфлікт в Придністровї та його вплив на національну безпеку України

План
Вступ.
Розділ I. Українсько-молдовські відносини
1.1. Договірно-правова база
1.2. Двосторонні контакти і політичні відносини.
1.3. Загальна характеристика ситуації в Придністорвї

Розділ II. Проблема україно-молдовського кордону
2.1. Проблема облаштування україно-молдовського кордону
2.1. Проблема облаштування україно-молдовського кордону
2.3.Економічні втрати України від нелегальної тогівлі
Розділ III. Спроби вирішення придністровського конфлікту
3.1. Сепаратизм та права меншин в контексті національної безпеки України та Молдови.
3.2. Роль ГУАМ у врегулюванні придінстровського конфлікту
3.3. Мовна політика як інструмент управління конфліктом
3.4. Проблема національної самосвідомості як чинник управління конфліктом 33
Висновки 38
Список використаної літератури. 40

Вступ.
В середині 2004 року відносини між Україною та Молдовою набули безпрецедентної напруги. Через загострення ситуації навколо сепаратистської Придністровської Молдавської Республіки Україна знову виявилася втягнутою в цей “заморожений конфлікт”, який понад десятиліття є чинником нестабільності в цій частині Європи. Це і складає актуальність даної роботи.
Позиція України стосовно цього конфлікту і шляхів його розв’язання визначається декількома різноспрямованими факторами, що роблять позицію Києва і суперечливою, і вразливою. Основною генетичною проблемою українсько-молдовських відносин є домінування успадкованих від радянських часів методів ведення політики, в тому числі й на двосторонньому рівні. Станом на осінь 2004 р. проміжним результатом конфлікту стало подальше погіршення відносин між Україною та Республікою Молдова.
Метою даного дослідження є визначення ступеня впливу нестабільності у зоні Придністров’я на національну безпеку України.
Україна та Молдова є новоутвореними державами, що з’явилися на мапі Європи в результаті розпаду багатонаціональної радянської імперії. Саме тому вони мають певні проблеми, які є спільними для більшості інших колишніх республік СРСР. Такі успадковані проблеми залишаються надзвичайно актуальними й сьогодні і можуть навіть загрожувати подальшому існуванню наших країн як незалежних держав. Насамперед це різноманітні вияви системної економічної та соціальної кризи, яка виникла внаслідок сумної спадщини тотально “планового”, державно-регульованого промислового і сільськогосподарського виробництва, некомпетентності та корумпованості чиновників різних рівнів.
Предметом дослідження є вплив конфлікту у МПР на безпеку України, об’єктом – сам конфлікт, його підґрунтя та механізми вирішення.
Структура даної роботи складається із плану, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури. У першому розділі висвітлюються загальні риси україно-молдовських відносин, законодавча та договірна база, а також загальний огляд ситуації, що склалася в придністров’ї. У другому розділі йдеться про актуальні проблеми врегулювання україно-молдовського кордону. У третьому розділі зроблена спроба досліди головні прични конфлікту та можливі механізми його подолання.
Хронологічні рамки даної роботи – 2003-2005 роки.
Попри спільні риси кожна з країн має свої особливі проблеми, притаманні лише їй. Ці проблеми нерідко походять як з історичного минулого, так і з нещодавніх подій, що залишили глибокі травми в суспільній свідомості. Стосовно Республіки Молдова складається враження, що в ній і досі особливе місце посідає гостра проблема внутрішніх етнополітичних конфліктів, наслідком яких є не тільки людські та матеріальні втрати, невирішені питання біженців, а й специфічні “постконфліктні” настрої та упередження, що є несприятливими для національної консолідації та рішучих кроків у напрямі демократії і європейської інтеграції. Щодо України, то, на щастя, громадянської війни між її західними і східними регіонами, а також застосування збройних сил проти сепаратистського руху в Криму вдалося уникнути, і це обумовлює наявність більш реальних можливостей для демократичного розвитку.
Загалом більшість негативних чинників, що впливають на долю пострадянських країн, є неминучими для перехідного періоду, особливо якщо враховувати безпрецедентну жорстокість та масштабність масових репресій, що залишили цілі нації та захоплені території знекровленими або вщент спустошеними. Тому одна з головних проблем, що постає перед країнами колишнього радянського простору в контексті їх національної безпеки окрім більш традиційних питань, пов’язаних з воєнними, економічними, соціальними та екологічними загрозами, може полягати в зруйнованості тих людських та духовних ресурсів, критична маса яких є неодмінною передумовою національного відродження і забезпечення подальшого просування по шляху побудови сучасної державності європейського зразка.