Порівняльна характеристика договорів позики та кредиту

ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
Розділ І. Загальна характеристика договорів позики та кредиту . . . . . . . . . . . . . .7
1. 1. Поняття позикових відносин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
1. 2. Поняття та ознаки договорів позики і кредиту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20
1. 3. Відмежування договорів позики та кредиту від суміжних цивільно-правових конструкцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
Розділ ІІ. Зміст та виконання договорів позики та кредиту. . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
2. 1. Зміст позикового та кредитного договорів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .49
2. 2. Виконання договорів позики та кредиту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .59
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .74
Список використаних джерел та літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .80

ВСТУП

В умовах переходу економіки України на ринкові засади особливо зростає роль договору як універсальної та найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошових та інших майнових відносин. Приведення інститутів договірного права у відповідність сучасним вимогам життя суспільства постає як одне з першочергових і невідкладних завдань удосконалення законодавства. Договір є інститут, без якого неможливе існування господарської системи в цілому.
Категорія договору застосовується у різних галузях права. Але саме за допомогою цивільно-правового договору забезпечується перехід права власності від однієї особи до іншої. Він є регулятором різних інтересів виробника і споживача в товарах, грошових коштах, послугах, роботах. Цінність договору перш за все полягає в тому, що він визначає обсяг прав та обов’язків кожної сторони, порядок їх реалізації та виконання, і таким чином, забезпечує налагодженість, організованість і стабільність в економічних відносинах.
У становленні розвитку товарно-грошових відносин, а отже, і позиково-кредитних відносин неухильно зростає роль позикового та кредитного договорів, які є основною юридичною формою відносин з надання, використання і повернення речей та грошей. Саме кредитний та позиковий договори опосередковують використання вільних грошових коштів, які накопичуються у суспільстві, для становлення нових підприємств, впровадження нової техніки і технологій, розвитку торгівлі, задоволення особистих потреб громадян. Функціонування економіки неможливе без чіткої системи мобілізації грошових доходів і заощаджень і перетворення їх на капітал.
Актуальність та наукова значимість теми роботи зумовлена змінами у цивільному законодавстві та поширеним їх використанням у товарно-грошових відносинах, які займають важливе місце у сучасній ринковій ситуації держави, а також змішуванням понять позики і кредиту в літературі та в побуті. Від правильного вирішення цієї проблеми в значній мірі залежить визначеність і стійкість цивільно-правових майнових відносин, а отже, і дотримання законності та правопорядку в нашій країні.
Нині ведуться нескінченні дискусії у науковій літературі, виникають колізії у нормативних актах та проблеми у практичній діяльності щодо кредитних і позикових відносин. Саме тому метою даного дослідження є визначення понять договору позики та договору кредиту, їх співвідношення та місце у системі цивільного права шляхом порівняння їх правового регулювання на основі комплексного дослідження проблем теоретичного обгрунтування даних цивільно-правових конструкцій.
Для досягнення вищезазначеної мети при написанні роботи були поставлені наступні завдання:
1. З’ясувати поняття позикових відносин як у загально теоретичному плані, так і у практичному плані.
2. Визначити поняття та охарактеризувати ознаки договорів позики та кредиту, порівнюючи їх.
3. Дати загальну характеристику цивільно-правового законодавства України, що регулює інститут позики та кредиту.
4. Відокремити поняття позики та кредиту від інших суміжних цивільно-правових конструкцій.
5. Порівняти зміст та порядок виконання позикового та кредитного договорів.
6. Звернути увагу на новели в Цивільному кодексі України з метою уникнення протиріч у їх практичному затосуванні.
7. Запропонувати шляхи вирішення знайдених проблем у правовому регулюванні даних інститутів та їх вдосконалення.
Об’єктом даного дослідження є позикові або кредитні правовідносини та їх цивільно-правове регулювання. А предметом – договір позики та кредитний договір.
Методологічною умовою дослідження є загальнонаукові методи об’єктивності в підході до висвітлення явищ на основі комплексного використання джерел. Вибір науково-дослідницьких методів був зумовлений методологічними засадами написання роботи та специфікою предмета дослідження. При дослідженні використані такі методи дослідження правових явищ, як:
1. Діалектичний метод – дає можливість розглянути дану проблему не відособлено, а у взаємозв’язку з іншими суспільними явищами. Простежується прямий зв’язок інституту позики та кредиту з іншими цивільно-правовими інститутами, юридичними науками, суспільними явищами тощо.
2. Історичний метод – дає змогу розглянути досліджувану проблему в історичному аспекті. Оскільки, зрозуміло, що без дослідження історичних передумов становлення даного правового інституту неможливо зрозуміти стан його розвитку на сучасному етапі та спрогнозувати його розвиток в майбутньому.
3. Порівняльний метод – дає можливість співставити діюче національне законодавство та законодавство іноземних країн, що регулює питання кредитування, з метою його подальшого вдосконалення.
4. Метод структурного аналізу – застосовується при аналізі нормативно-правових актів з метою уникнення неоднозначного тлумачення одних і тих же правових явищ в різних актах чи різних частинах одного акту.
5. Структурно-функціональний метод – дозволяє розглядати позикові та кредитні зобов’язання як систему з обов’язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів.
6. Формально-догматичний метод – за допомогою цього методу проводиться дослідження поняття договорів позики та кредиту, їх законодавчої бази, можливість використання в життєвій ситуації.
Теоретичну основу дослідження складають праці радянських та вітчизняних вчених-правознавців, наукові статті на згадану тематику. Через свою різноманітність та важливість дана тема традиційно привертає увагу вчених. Серед найвідоміших дослідників цієї проблеми потрібно відзначити російських цивілістів О. С. Йоффе, Г. Ф. Шершеневича, Є. А. Суханова, М. І. Брагінського, В. В. Вітрянського та вітчизняних цивілістів А. О. Харитонова, О.В. Дзери, В. Луця та інших. У роботі використано також наукові статті Рябко Л., Червоного Ю. С., Тенькова С., Шаповалова О. та ін.
Структура роботи є традиційною. Вона дозволяє чітко викласти основні питання. Її традиційність полягає у тому, що робота складається з вступу, основної чаcтини та висновку. Основна частина містить два розділи, які в свою чергу поділяються на підрозділи.
У першому розділі висвітлено теоретичне обґрунтування інституту позикових зобов’язань та поняття договорів позики та кредиту їх порівнянні. Другий розділ присвячений практичному застосуванню позикового та кредитного договорів – змісту та виконанню, одночасно порівнюючи їх. У висновках узагальнено тему дослідження та викладено наукові та практичні результати, одержані в роботі.
Практичне значення дослідження питання порівняння договору позики та кредиту має велику цінність як для майбутнього правника, так і для пересічного громадянина. Оскільки вивчення основних аспектів позикових зобов’язань дає можливість без перешкод задовольняти особисті потреби на ниві товарно-грошових відносин, орієнтуватися у виборі найдоцільнішої форми кредитування у певній ситуації. Результати дослідження можуть бути використані при виявленні недоліків у застосуванні права та пошуку шляхів їх усунення, що є важливою ознакою правової демократичної соціальної держави.