Реалізація права спадкування за заповітом

ПЛАН
Вступ.
І. Реалізація права спадкування за заповітом.
1. Поняття і форма заповіту.
2. Суб’єкти права на складання заповіту.
3. Коло спадкоємців за заповітом та зміст заповіту.
4. Зміна, скасування, недійсність заповіту.
5. Особливі заповідальні розпорядження.
II. Здійснення, оформлення і охорона спадкових прав.
1. Відкриття спадщини.
2. Прийняття спадщини.
3. Оформлення спадкових прав.
4. Охорона спадкових прав.
Висновки.
Список використаних джерел та літератури.

Вступ
Спадкування, як таке і спадкування за заповітом, зокрема, цікавило людей з давніх часів.
Природнє становище речей в природі таке, що найбільш близькими особі людьми є її родичі, члени сім’ї. В сім’ї, в нащадках люди бачать своє продовження, своє майбутнє.Прагнення передати найкраще своїм дітям і онукам настільки властиво людині, що носить не тільки психологічний характер. Глибокий внутрішній зв’язок і сімейні правовідносини обумовлені і економічними передумовами, які історично склалися з розвитком спочатку родового, а потім сімейного характеру приватної власності.
Яким повинно бути спадкове право, вчені-цивілісти висловлювали різні точки зору. Однак у головному в них не було розбіжностей, усі вони погоджувались з тим, що відбувається перехід від покоління до покоління приватної власності, і ніхто з них не торкався соціальної спадкування.
В цій роботі акцент буде зроблений на проблемах спадкування за заповітом. Актуальність дослідження правових питань спадкування за заповітом обумовлена зростаючим значенням права приватної власності громадян і порядку її спадкування в умовах ринкової економіки, необхідністю розробки нового механізму,який належним чином міг би захистити права та інтереси громадян.
Дослідження проблем спадкового права в умовах ринку, а саме спадкування за заповітом, має важливе теоретичне і практичне значення. Цим і пояснюється вибір теми даного дослідження, його актуальність та значення.
Мета роботи- дослідити механізм реалізації права спадкування за заповітом. А відтак на виконання поставленої мети, завданнями даного дослідження є :
• з’ясувати сутність поняття “ заповіт ”;
• виділити коло осіб, які можуть бути спадкодавцями і спадкоємцями;
• визначити, в яких випадках заповіт змінюють, скасовують або визнають недійсним;
• з’ясувати сутність заповідальних розпоряджень;
• дослідити, за яких умов відкривається і приймається спадщина;
• визначити, яким чином відбувається оформлення спадкових прав;
• з’ясувати, як, відповідно до чинного законодавства, відбувається охорона спадкових прав.
Об’єктом дослідження є правові відносини, що мають місце в сфері спадкового права.
В даній роботі були використані як загальнонаукові, так і спеціально-юридичні методи пізнання.
Серед загальнонаукових методів були застосовані діалектичний і метафізичний методи пізнання. Дослідження теорії права використовує діалектичний метод пізнання державно-правових явищ, суть якого зводиться до того, що всі явища в суспільстві мають свій початок і кінець (виникають, розвиваються і зникають), всі вони бувають в безперервному русі і взаємообумовлено. Разом з тим, використовуючи діалектичний метод пізнання, не завжди можна добитися пізнання явищ природи і суспільства. Досить часто потрібно встановити стан явища в той чи інший період. Для цього використовують метафізичний метод, з допомогою якого фіксується сучасний стан явища. Пам’ятаючи, що все розвивається і змінюється за законами діалектики, досліднику потрібний стан державно-правових явищ, щоб проаналізувати і узагальнити їх. Тому при вивченні і пізнанні правових явищ доцільно застосувати єдність діалектичного і метафізичного методів.
Серед спеціально-юридичних методів були використані наступні : формально-догматичний, метод аналізу і синтезу.
Формально-догматичний метод досліджує “догму” права. Інколи цей метод називають спеціально-юридичним. Серед інших методів дослідження в галузі правових проблем йому належить перше місце. Поки використовувати інші методи, доцільно спочатку застосувати формально-догматичний, з допомогою якого здійснюється зовнішня юридична обробка правового матеріалу (“догм права”). Цей метод включає такі прийоми, як опис і аналіз правових норм і правовідносин, їх пояснення і тлумачення, класифікацію.
Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури.