Характеристика зовнішньої політики України

ЗМІСТ
Вступ ……………………………………………………………………2

Розділ 1. Теорія зовнішньої політики і національних інтересів України
1.1 Національні інтереси України в зовнішній політиці…… 5
1.2 Відносини України з окремими суб’єктами зовнішньої політики………………………………………………………………….9

Розділ 2. Характеристика зовнішньої політики України
2.1 Основні здобутки на шляху реалізації зовнішньополітичного курсу…………………………………………………………………….14
2.2 Основні проблеми ефективного здійснення зовнішньополітичних пріоритетів………………………………………………………………19

Розділ 3. Перспективи євроатлантичної інтеграції України…………23

Висновки………………………………………………………………..32
Список використаних джерел та літератури …………………………37

Вступ
Зі здобуттям незалежності , Україна постала як важливий суб’єкт міжнародних відносин, адже вона має найбільшу територію серед країн Європи і 50-мільонне населення . І тому Україна повинна використовувати свій потенціал у здійсненні зовнішньої політики . Основним завданням зовнішньополітичної діяльності є забезпечення національних інтересів . Але в умовах невизначеності із зовнішньополітичним курсом, багатовекторності, непослідовності влади у своїх діях призвело до того , що зовнішня політика України як інструмент забезпечення національних інтересів не виконувала своїх функцій повною мірою.
Надзвичайно важливим аспектом здійснення державної влади кожної країни є здійснення зовнішньої політики. Певною мірою можна говорити про те, що після «помаранчевої революції» значно зріс авторитет України на міжнародному рівні, чим повинні скористатись наші дипломати. На мою думку, визначення євро інтеграції пріоритетним напрямом українського зовнішньополітичного курсу є значним зрушення у відстоюванні інтересів України на міжнародній арені.
Проголошена Україною орієнтація на інтеграцію в європейські та євроатлантичні структури так і залишилася пустими словами . Вже і в самій Європі Україну перестали сприймати серйозно . Лише з приходом нової влади , яка взяла чіткий курс на євроатлантичну інтеграцію Україна знову відновила довіру світової спільноти . прикладом цього можна назвати часті поїздки Віктора Ющенка по країнам Європи , візит до США у перші дні свого президентства. Але Європа нас не прийме допоки українська влада не піде назустріч Європі .
В питанні євроінтеграції , так і в зовнішній політиці загалом, слід зважати на забезпечення національних інтересів України . Зовнішня політика кожної держави визначається рядом різноманітних факторів. Мені дуже запам’яталось висловлювання одного британського дипломата: «В Англії немає постійних зовнішніх ворогів, в Англії немає постійних друзів, в Англії є постійні інтереси». Мені здається, що таким принципом повинні користуватися і українські дипломати, здійснюючи послідовну, виважену, проукраїнську(!) зовнішню політику. Адже навіщо нам іти в ЄС , якщо там нам буде ще гірше.
Об’єктом моєї роботи є здійснення зовнішньої політики України в часи незалежності та перспективи подальшої діяльності.
Предметом даної роботи виступає зовнішня політика України як інструмент забезпечення національних інтересів .
Проблема забезпечення національних інтересів у здійсненні зовнішньої політики хвилює значну частину українських науковців і не тільки, тобто вона є значною мірою дослідженою. На даному етапі опрацювання мною цієї теми поки що рано говорити про присутність елементу наукового відкриття, хоча в процесі роботи було сформовано моє бачення оцінки сучасного стану та перспектив забезпечення національних інтересів у зовнішній політиці в чому, на мою думку, і полягає новизна даної курсової роботи.
Мета роботи – аналіз забезпечення національних інтересів у зовнішньополітичній діяльності старої влади та оцінка перспектив реалізації національних інтересів у зовнішній політиці .
Виходячи з мети роботи були поставлені такі завдання :
• проаналізувати зовнішньополітичний аспект діяльності влади до 2005 року;
• проаналізувати помилки і прорахунки старої влади;
• визначити реальні можливості забезпечення національних інтересів у зовнішній політиці;
• виокремити найбільш пріоритетні кроки нової влади.
В роботі використані публікації періодичної преси , підручників з політології та матеріали з мережі Інтернет . Досить цікава та найповніша інформація міститься у науковому журналі «Політика і Час» , яке видається Міністерством закордонних справ . Також використав статті з найсвіжішою інформацією, розміщені на сайтах Інституту глобальних стратегій, Національного Інституту стратегічних досліджень та Міністерства закордонних справ.
Практичне значення даної роботи полягає в тому, що вона може бути використаною на лекціях та семінарах з політології, на різноманітних конференціях, на засіданнях політологічної секції наукового товариства ім. Оглобліна чи СПК «Поліс». Дана робота має непогані перспективи стати базисом написання моєї наукової роботи чи трансформації в майбутньому на більш якісному рівні.
Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.