1.1.Поняття забезпечення виконання зобов’язнь.
1. Поняття і види способів забезпечення виконання зобов’язань.
Під способами забезпечення виконання зобов’язань розуміють додаткові забезпечувальні заходи, які мають спеціальний (додатковий) характер і дають можливість досягнути виконання незалежно від того, чи заподіяні кредиторові збитки і чи є у боржника майно, на яке можна звернути стягнення за виконавчими документами.
Відповідно до ст. 178 ЦК до способів забезпечення належать:
• неустойка;
• застава;
• порука;
• гарантія;
• завдаток.
Такий перелік є вичерпним, інші механізми, формально до способів забезпечення не належать.
Однак меті забезпечення виконання зобов’язань може слугувати застосування а й будь-яких інших, передбачених законом або договором правових заходів (механізмів), які сприяють виконанню обов’язків боржника за договором або обов’язків, що випливають з інших підстав виникнення зобов’язань. В такому розумінні коло цих способів забезпечення виконання зобов’язань можна тлумачити значно ширше.
Саме виходячи з цього, в ст. 570 проекту ЦК України передбачається, що виконання зобов’язання може забезпечуватися не тільки тими способами, які прямо передбачені ЦК, іншими правовими актами, а й тими, які встановили сторони в самому договорі.
В сучасній юридичній літературі до таких додаткових способів забезпечення виконання зобов’язання відносять способи, передбачені законом, але не названі у відповідній главі ЦК України. До таких способів, зокрема, належать:
правила про зустрічне виконання зобов’язань,
положення про субсидіарну відповідальність учасників повного товариства, а також повних товаришів у командитному товаристві за зобов’язаннями товариства при недостатності його майна;
власника за зобов’язаннями належного йому підприємства або установи;
права кредитора, який виконав угоду, у разі ухилення іншої сторони від її нотаріального посвідчення вимагати по суду визнання її дійсною;
право кредитора вимагати реєстрації угоди у разі ухилення іншої сторони від її реєстрації;
про відповідальність, що її поряд з боржником несуть треті особи, на яких покладено виконання зобов’язання, та деякі інші1.
Що стосується додаткових способів забезпечення, які сторони можуть передбачати в самому договорі, то до них належать і випадки виконання боржником зобов’язання, пов’язаного із внесенням певної грошової суми на депозит третьої особи, а також використання в договорі можливостей, що закладені диспозитивними нормами ЦК України.
Так, нормою передбачено, що ризик випадкової загибелі речі або випадкового пошкодження майна несе його власник, якщо інше не передбачено законом або договором. У зв’язку з цим власник має право передбачити в договорі покладення ризику випадкової загибелі або випадкового пошкодження майна на контрагента.
Аналогічно може бути розв’язано питання щодо витрат, які пов’язані з утриманням майна.
У проекті ЦК України розширено перелік прямо передбачених у кодексі способів забезпечення виконання зобов’язання, до яких, крім зазначених у чинному ЦК України, належать утримання майна боржника кредитором та нове за змістом і функціями поняття гарантії як способу забезпечення виконання.
Класифікація способів забезпечення виконання зобов’язання проводиться за різними ознаками2.
Враховуючи юридичну конструкцію способів забезпечення виконання зобов’язання, їх поділяють на:
а) такі, що пов’язані з попереднім виділенням майна для можливої примусової реалізації обов’язку порушника (застава та завдаток);
б) такі, що не пов’язані з попереднім виділенням майна для можливої примусової реалізації обов’язку порушника.
За правовою природою способи поділяються на:
а) такі, що є засобами юридичної відповідальності (неустойка та завдаток);
б) такі, які не є засобами юридичної відповідальності (застава та порука).
За сферою дії розрізняють способи забезпечення, що можуть застосовуватися:
1) у відносинах між будь-якими суб’єктами (неустойка, застава, порука),
2) у зобов’язаннях тільки за участю фізичних осіб (завдаток)
3) у відносинах виключно між юридичними особами (гарантія).
Відгуки
Відгуків немає, поки що.