Особливості політичного дискурсу в американському варіанті англійської мови ( на прикладі передвиборчих дебатів Обами та Маккейна 2008р.)

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ 7
1.1 Поняття дискурсу та політичної філології 7
1.2 Характеристики та ефективність політичного дискурсу 9
1.3 Відстоювання точки зору в політичному дискурсі 14
РОЗДІЛ 2. СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ АМЕРИКАНСЬКОГО ПЕРЕДВИБОРНОГО ДИСКУРСУ (НА ПРИКЛАДІ ПЕРЕДВИБОРЧИХ ПРОМОВ ОБАМИ ТА МАККЕЙНА 2008 р.) 17
ВИСНОВКИ 34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 37
ДОДАТКИ 42

ВСТУП

Процес комунікації є невід’ємною частиною сучасного життя. Складне комунікативне явище, що містить у собі і соціальний контекст, який дає уявлення як про учасників комунікації (і їх характеристики), так і про процеси виробництва і поняття повідомлень, прийнято називати дискурсом. Дискурс – це зв’язаний текст у сукупності з екстралінгвістичними, прагматичними та іншими факторами, мовлення, розглянуте як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і в механізмах їхньої свідомості.
Природа терміну “дискурс” настільки багатогранна, що незважаючи на досить довгу історію його дослідження й численні праці в сфері дискурсивного аналізу, говорити про однозначне розуміння дискурсу вважається передчасним. Лінгвісти визначають дискурс, як своєрідний текст чи його парадигму, побудований на міркуваннях, що складається з послідовного ряду логічних мовних ланок, усних або письмових, діалогічних або монологічних, різножанрової категорії, у якому є корелятивні зв’язки лінгвістичного або екстралінгвістичного змісту, і як наслідок, логічність і змістовність структурної будови, здатної реалізувати прагматику аргументації, полеміки та наукової доказовості [18; с. 84]
Найпростішим прикладом дискурсу, ініційований екстралінгвістичними проблемами сапуму, звичайно ж є політичний дискурс. Він формується на основі національної мови, яка використовується політиками, партіями або владними структурами для досягнення найрізноманітніших цілей:
– встановлення суспільного консенсусу;
– прийняття і обгрунтування певних політичних та соціально-ідеологічних стратегій в умовах множинних суспільних інтересів плюралінгвістичного суспільства;
– підтримання або руйнування “статусу кво”;
– “промивання умів”, нав’язування масовій свідомості тієї або іншої ідеологічної думки. [12; с. 22].
Успіх у комунікації залежить від уміння ефективно володіти трьома чинниками: логікою, психологією, мовою. Останній є дуже важливим, оскільки вся інформація доноситься до слухача вербальними засобами.
Як багатожанровий різновид публічного мовлення, політичний дискурс характеризується цілою наукою специфічних засобів. І суть тут не лише у вживанні специфічної детермінованої політичною діяльністю лексики, а й у своєрідному виборі й організації певних структур вираження відповідно до прагматичних настанов, цілей та умов спілкування, що склалися в процесі професійної діяльності політиків. Політики усвідомлюють необхідність оволодіння таким стилем мовлення і нормами літературної мови, які здатні дати найвищий коефіцієнт корисної дії. Будь-який політик стикається з необхідністю правильного розташування, компонування мовних одиниць, тобто всього того, що становить суть та специфіку побудови промови.
Мовне маніпулювання політичною свідомістю у політичному дискурсі здійснюється за допомогою словесної імплікації за рахунок ідеологічності, оцінювання, модальності, рухомості, семантики та прагматики слова, варіативності денотативних та конотативних значень одних і тих же мовних знаків під впливом соціальних, культурних та інших факторів. [11; с. 158]
Актуальність теми дослідження. За останні роки політичний дискурс став активним об’єктом лінгвістичних досліджень. У зв’язку з глобалізацією соціальних змін, технологізацією політичного дискурсу, соціологи, лінгвісти та інші спеціалісти, доходять висновку, що мова – це влада. У періоди радикального суспільно-політичного реформування закономірно підвищується увага до аспектів соціального життя, здатних визначити подальшу побудову нової системи аксіологічних координат з іншими акцентуваннями рубрик цілісних шкал. [26; с. 60] На особливу увагу заслуговує політичний дискурс, адже “мова є невід’ємною від політики і владних відношень, і тільки у цьому контексті може стати адекватно зрозумілою.
Застосування мовних механізмів впливу на свідомість набуває все більшого поширення у політиці, а тому виникає потреба в постійному їх дослідженні та аналізі. Яскрава і, в той же час, нелегка перемога Б. Обами над своїм опонентом Дж. МакКейном дає нам можливості не лише „взяти уроки” красномовства, а й детально використані колишніми кандидатами на пост президента США мовні засоби. Над вивченням механізмів варіативної інтерпретації дійсності працювали цілий ряд російських та американських вчених, а саме О.Н. Баранов, Р.М. Блакар, П.Б. Паршин, Д. Болінджер, однак більшість практичних досліджень проводяться на матеріалі російського політичного дискурсу, в той час як англомовному політичному дискурсу не приділяється достатньо уваги.
Об’єктом дослідження є мовні засоби впливу на свідомість у промовах Барака Обами та Джона МакКейна у передвиборчих перегонах 2008.
Предметом дослідження є мовні механізми впливу на свідомість людини в політичному дискурсі.
Метою дослідження є вивчення мовних механізмів впливу на свідомість у промовах Барака Обами та Джона МакКейна у передвиборчих перегонах 2008.
Згідно поставленої мети було визначено наступні завдання:
 вивчити особливості мови політики;
 дослідити методи лінгвістичного аналізу політичного дискурсу;
 провести лінгвістичний аналіз промов Барака Обами та Джона МакКейна.
Під час проведення дослідження було використано методи кількісного, когнітивного, семантичного аналізів та метафоричного моделювання. З метою визначення моделі сприйняття мовцем описуваних подій був застосований метод когнітивного аналізу. За допомогою семантичного аналізу були проаналізовані варіанти інтерпретацій вжитих у промовах лексичних та синтаксичних структур. Метод метафоричного моделювання дав змогу визначити ставлення мовця до подій та спрогнозувати подальшу модель поведінки.
Практична цінність роботи полягає в можливості використання лінгвістичного аналізу механізмів впливу на свідомість у промовах Барака Обами та Джона МакКейна як прикладу для подальшого дослідження подібних явищ у мові інших політиків.
Структура роботи У вступі дається визначення теми, розкривається актуальність, об’єкт, предмет, ставляться мета та завдання, описуються методи за допомогою яких здійснено дослідження, а також вказується практична цінність даної роботи.
У І розділі розглядається політичний дискурс та його особливості.
У ІІ розділі зіставляються мовні засоби і порівнюються лексико-стилістичні особливості промов Барака Обами та Джона МакКейна.
У висновках підводяться короткі підсумки проведеної роботи щодо викладення основних завдань дослідження та проаналізовано отримані результати лінгвістичного аналізу промов.
У списку використаної літератури подаються джерела та наукова література, на основі яких було здійснено дослідження.