Омоніми як засіб створення комічного у різних стилістичних контекстах

Зміст

Вступ 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯВИЩА ОМОНІМІЇ 6
1.1 Поняття і проблеми омонімії в дослідженнях 6
1.2 Джерела виникнення омонімії 8
1.3 Класифікація омонімі 11
РОЗДІЛ 2 ОМОНІМИ ЯК ЗАСІБ СТВОРЕННЯ КОМІЧНОГО 16
Висновки 22
Список використаних джерел та літератури 24

Вступ

Усі слова, що вживаються в мові, становлять словниковий склад мови, або її лексику (від грецького lexis – слово). Вивченням словникового складу мови з погляду походження слів, їх уживання, вивченням значень слів займається наука лексикологія. Основна одиниця лексики – слово. Лексичне значення слова пов’язане з предметами і явищами об’єктивної дійсності, про які в нас складаються певні уявлення, поняття.
Слова можуть мати не одне, а кілька значень. Цю їх властивість і називають багатозначністю. Багатозначність закладена в самій природі слова, що узагальнює певну ознаку, яка може бути властива також іншим предметам чи явищам. Наприклад, слово дзвоник це і «1. Невеличкий предмет у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішено ударник, серце», і «2. Прилад для подавання звукових сигналів, що нагадують звуки цього предмета (електричний дзвоник)», і «3. Самі звукові сигнали, певні характерні звуки», і «4. Рослина з кольоровими квітками, що своєю формою нагадують маленькі дзвони». Як видно з наведеного прикладу, слово фактично завжди узагальнює не одну, а кілька важливих ознак предмета або явища, у даному разі його призначення – видавати звуки – і його форму, а це ще збільшує можливість і навіть неминучість багатозначності.
Омоніми (від греч. homos – однаковий й onyma – ім’я) слова, які вимовляються й пишуться однаково, але мають різні, не зв’язані одне з одним лексичні значення.
Утворення омонімів у мові відбувається по-різному. В одних випадках омоніми виникають у результаті розпаду багатозначності. В той же час, не так-то просто визначити, де кінчаються границі полісемії й починаються границі омонімії.
Про омоніми можна сказати, що про них написано скрізь, але в настільки малій кількості, що їх дослідження стає просто необхідним. Омонімія – це багатство української мови, це ще одне “джерело знань”. Саме у цьому і полягає актуальність нашої роботи.
Проблему омонімії як засобу створення комічного досліджували такі вчені, як Виноградов В.В., Демська О.М., Кульчицький І.М., Гром’як Р.Т., Ковалів Ю.І., Русанівський В.М., Тараненко О.О., М.П.Зяблюк та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є словниковий запас української мови.
Предметом дослідження є омоніми як засіб створення комічного.
Мета дослідження полягає в характеристиці омонімії як засобу створення комічного досліджували. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати шляхи виникнення омонімів;
2. Проаналізувати різні типи омонімів;
3. Дати характеристику омонімам як засобу створення комічного у різних стилістичних контекстах.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних джерел.
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
У вступі дається визначення теми, розкриваються актуальність, об’єкт, ставляться мета та завдання роботи.
У першому розділі розглядаються теоретичні проблеми дослідження омонімії.
У другому розділі аналізується омонімія як засіб створення комічного.
У висновках підводиться підсумок проведеного дослідження.
У списку використаної літератури подаються джерела, на основі яких було здійснене дослідження.