Складні безсполучникові речення у творчості Івана Драча

Зміст

Вступ 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЧЕННЯ І ТЕКСТУ 6
РОЗДІЛ 2 СКЛАДНЕ БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ РЕЧЕННЯ У
ТВОРЧОСТІ ІВАНА ДРАЧА 15
2.1 Поняття про складне безсполучникове речення на прикладі
поезії І.Драча 15
2.2 Автономність частин у безсполучникових конструкціях 16
Висновки 20
Список використаних джерел та літератури 22

Вступ

Художнику – немає скутих норм.
Він – норма сам, він сам в своєму стилі.
Іван Драч

Освоєння Драчем нового поетичного материка народило твори, в яких енергія почуття ліричного героя, весь його душевний стан передані в усій суперечності, в напливах і відпливах, але з неодмінним – і таким органічним – просвітленням душі. У цих віршах не тільки нові для нього ідейно-тематичні мотиви, а й нова стилістика, нові поетичні символи. Якщо впродовж усієї його творчості спостерігаємо схильність поета до яскравої сонячної палітри (образ сліпучого сонця й епітет «сонячний» в нього найулюбленіші, досить згадати «Ніж у сонці», «Сонце і слово», «Сонячний фенікс»), до переважно енергійних і експресивних ритмів, то в цих творах подібних атрибутів поетики колишнього Драча майже немає; тут він не такий яскравий у кольорах, не такий ефектний в образах, значно елегійніший у тональності, сказати б, майже по-інтимному щирий і саморозкритті. Сюди органічно входять фольклорні символи, інколи звичайні розмовні інтонації.
Взагалі формально-стильова й інтонаційна багатоликість поезії Драча не перестає дивувати й сьогодні, коли він устиг, здавалося б, раз і назавжди нас до неї привчити. Драматична поема, балада, сонет, елегія, медитація, інвектива, алегорія, сатира, гротеск, пейзаж – усе це Драч, і важко з остаточною впевненістю сказати, що тут його, а що не його. Своєрідна лірика й епіка, вибухи публіцистичної патетики і спокійний плин величавого від масштабності роздуму, невловимий зблиск іронії і солонуватого присмаку селянський дотеп, архісучасна лексика – техніцизм, наукові й філософські категорії, сміливі, сказати б, по-тичинівськи легкокрилі словотвори, а поряд з ними врочисті архаїзми,– все це в палітрі одного поета, в якого з однаковою художньою силою можуть звучати тембри трибунні і тембри камерно-інтимні. В силове поле Драчевої поезії органічно входять далека і близька історія та політична географія, сива легенда і символи НТР, наукова сенсація і несподівана ілюзія, газетна хроніка і миттєва побутова фотографія, урбаністичний пейзаж і просвітлена пастораль…
Усе це природно живе в щораз мінливій стихії його поезії, складаючи дивовижно багату періодичну систему її елементів, її оркестрову поліфонічність та синтаксичну особливість. Саме тому дослідження є досить актуальним.
Проблему складних безсполучникових речень у творчості І.Драча досліджували такі вчені, як Акішина А.О., Ляпон М.В., Поспелов М.С., Русанівський В.М., Шахматов О.О. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є стилістико-синтаксичні норми української мови.
Предметом дослідження є творчість Івана Драча.
Мета дослідження полягає в характеристиці вживання складних безсполучникових речень у творчості І.Драча. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати співвідношення речення та тексту в контексті лексико-стилістичного дослідження;
2. Дати характеристику поняття про складне безсполучникове речення на прикладі поезії І.Драча;
3. Проаналізувати автономність частин у безсполучникових конструкціях.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу.
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.