Лексико-стилістичні особливості рекламного дискурсу на прикладі реклами побутової техніки

Зміст
Вступ 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕКЛАМНОГО ДИСКУРСУ 6
1.1 Реклама та її значення 6
1.2 Поняття рекламного дискурсу 9
РОЗДІЛ 2 ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕКЛАМНОГО ДИСКУРСУ НА ПРИКЛАДІ ДРУКОВАНИХ РЕКЛАМНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ ПОБУТОВОЇ ТЕХНІКИ 15
2.1 Газетний стиль з точки зору лінгвістики 15
2.2 Рекламний дискурс та його лексико-стилістичні особливості 17
Висновки 24
Список використаних джерел та літератури 26

Вступ

Розширення суспільних сфер використання державної мови і зростання модусу її присутності в мовному просторі України сприяли активізації процесів демократизації та інтелектуалізації української мови. Це виявилось у проникненні в сучасну публіцистику термінів із спеціальних, вузьких сфер, а також уснорозмовних елементів, забарвлених емоціями і суб’єктивними оцінками. Аналіз дискурсів (мовномисленнєвих процесів, що призводять до утворення структури) переконують у цьому.
Вербальна інформація, що її виголошують диктори, кореспонденти, гості студії державних і приватних ЗМІ, відбиває суспільно-політичні та економічні умови життя нашого суспільства (інвестиція, конверсія, легітимний, конвертація, імплементація, транш, грант, тендер, профіцит, ваучер, брифінг, екстрадиція та ін.), знайомлять з високими технологіями (Інтернет, сайт, провайдер, роулінг, термінал), новинами в галузі мистецтва (ток-шоу, сейшн, драйв, хіт, хіт-парад, відеокліп, ді-джей, римейк, ремікс, блокбастер) та спорту (плей-оф, хек-трик, прес-реліз) тощо. Часто терміни втрачають дефінітивні функції, переосмислюються, модифікують значення. Саме цим і пояснюється їх надзвичайна поширеність. Проте слід зважати на те, що такі лексичні неологізми не засвоєні достатньо всіма мовцями і тому повинні супроводжуватися коментарями щодо їх значення.
Перехід до ринкових методів господарювання зумовив повернення в актив української мови слів, що позначали реалії економіки інших країн, а зараз відображають українську дійсність. Широковживаними сьогодні стали такі семантичні неологізми, як бізнес, бізнесмен, інфляція, інвестиція, банкір, біржа, дивіденд, оренда, кредит, кредитор, менеджмент, конкуренція, монополія.
Важливим фактором в організації журналістського дискурсу є емоційність. Саме цим пояснюється проникнення в сучасну публіцистику оказіональних лексем, які виконують не стільки інформативну функцію, скільки забезпечують емоційний вплив на слухача, посилюють сприйняття почутого, урізноманітнюють і збагачують індивідуальне мовлення.
Це ще раз підтверджує те, що публіцистичне мовлення надзвичайно чутливо реагує на зміни в суспільному житті. Це й зрозуміло, адже її призначення – відгукуватися на злободенні події, факти і явища сьогодення за допомогою мовних засобів. При цьому здійснюються три основні вимоги до ЗМІ – інформативність, аргументованість, емоційність.
Морфологічні помилки, як правило, пов’язані з неправильним або невдалим словотворенням, із ненормативним утворенням граматичних та словозмінних форм, із сплутуванням конструкцій, що диференціюються за значенням, тощо.
Аналіз сучасного публіцистичного дискурсу свідчить про необхідність здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства щодо використання державної мови телерадіокомпаніями, яким було надано ліцензії на діяльність. Особливо цього потребують приватні інформаційні канали. Тільки за таких умов можна розраховувати на відточені стилістичні прийоми, знання лексичного багатства української мови та доречне його вживання, метафоричність висловлювань – сукупність тих засобів, що створюють інтелектуальну експресивність, необхідну для сучасних ЗМІ.
Об’єктом дослідження є мовні засоби впливу на адресата в рекламних повідомленнях.
Предметом дослідження є рекламні повідомлення в іноземних журналах.
Мета дослідження полягає в. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати;
2. Визначити;
3. Проаналізувати;
4. Дати характеристику;
5. Коротко охарактеризувати;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Емпіричний: бесіда, спостереження, анкетування для практичної частини роботи.
3. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.
4. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
5. Метод ретроспективного аналізу: для порівняння нормативно-правових актів у різні роки.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатку.