Конституційно-правовий статус Уповноваженого ВРУ з прав людини

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ІНСТИТУТ ОМБУДСМЕНА ЯК ЕЛЕМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИТЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ …………………….6
1.1. Історія становлення інституту омбудсмена в Україні ……………………6
1.2. Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини……………………………………………………………………………16
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ………………………………21
2.1. Права та обов’язки Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини…………………………………………………………………………………………………….21
2.2. Реалізація повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: проблеми та перспективи ………………………………………………………..29
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………………36
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………….38

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Демократичні перетворення, що відбуваються в Україні, формування громадянського суспільства і побудова правової, демократичної, соціальної держави настійно вимагають політичних, соціальних, економічних, культурних модернізацій сучасного українського суспільства та вдосконалення механізму державної влади. І одне з найскладніших завдань цієї реформи полягає в зміні взаємовідносин влади і людини, налагодженні дійового зворотного зв’язку між громадянами та представниками владних структур. Очевидна відчуженість апарату державної влади від громадян, високий рівень корупції, низька виконавча дисципліна, правовий нігілізм, відсутність традицій поваги до прав людини зумовлюють необхідність розвитку нових, демократичних інституцій, діяльність яких грунтувалася б не на традиційному захисті державних інтересів, а була спрямована на належне забезпечення прав людини. У багатьох країнах світу таким інститутом є омбудсман. Він зарекомендував себе як такий, що, по-перше, сприяє забезпеченню прав людини, по-друге, підвищує ефективність діяльності органів державної влади, їх посадових осіб. Омбудсман являє собою один із ключових факторів створення гарантій демократичного розвитку суспільства та реалізації принципу визнання людини, її прав і свобод найвищою соціальною цінністю. Його запровадження – це важливий крок у напрямку інституціоналізації демократичних процесів у соціально-політичному житті будь-якої країни. Особлива потреба в цьому правозахисному інституті виникає тоді, коли органи державної влади не задовольняють потрібний рівень вирішення покладених на них завдань, що зумовлює необхідність у додаткових механізмах захисту прав людини. Діяльність омбудсмана дозволяє усунути існуючі суперечності між державою і громадянським суспільством, легітимізувати владу, гарантувати громадянам право на «належне управління» з боку державо-владних структур шляхом дотримання ними не тільки «букви закону», але й «духу юридичних норм», правил адміністративної етики. Попри чималий досвід, накопичений іншими державами у галузі організації і функціонування інституту омбудсмана, для України він є новим і, з огляду на це, вимагає фундаментального вивчення.
Мета роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства і праць вітчизняних та зарубіжних науковців, присвячених дослідженню правового статусу омбудсмана, розкрити правову природу цього інституту, провести дослідження проблем його становлення та розвитку у світі і в Україні, дати характеристику існуючій моделі цього правозахисного інституту в Україні.
Відповідно до поставленої мети в роботі спробуємо розв’язати наступні завдання:
1) дослідити правову природу інституту, визначити основні етапи становлення інституту омбудсмана у світі та в Україні;
2) ясувати і охарактеризувати роль і місце інституту омбудсмана в системі органів державної влади;
3) визначити і проаналізувати сутність та зміст функцій, повноважень омбудсмана, їх реалізація
Об’єкт дослідження інститут омбудсмана, його правова природа, місце і роль в системі органів державної влади.
Предметом дослідження є конституційно-правовий статус інституту омбудсмана в Україні, його повноваження
Методи дослідження
Основу роботи становить діалектичний метод пізнання державно-правових явищ, який дав змогу розглядати інститут омбудсмана у динаміці його становлення та розвитку, взаємозв’язку з іншими елементами держави і суспільства. З метою всебічного аналізу конституційно-правового статусу інституту омбудсмана також застосовувалися такі загальнонаукові та спеціальні наукові методи, як історико-правовий, завдяки якому досліджувалася еволюція інституту омбудсмана, основні етапи його становлення у світі; порівняльно-правовий, який дав можливість охарактеризувати різноманітні схеми інституту омбудсмана, порівняти їх правовий статус.
Теоретичною основою роботи стали праці зарубіжних науковців, в яких сформульовані та обгрунтовані наукові концепції і моделі інституту омбудсмана. Це, перш за все Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», а також дослідження Тодики Ю., Марцеляк О., Наулік Н., Хаманева Н., Товта М, Бойцова В., Барчука В. та ін
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.