Відповідальність за відмивання доходів

Зміст
Вступ Стор.
РОЗДІЛ І. Кримінально-правова характеристика відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом 8
1. 1. Об’єкт та об’єктивна сторона 8
2. 1. 2. Суб’єкт та суб’єктивна сторона 24
РОЗДІЛ II. Відмежування легалізації доходів, одержаних
злочинним шляхом, від інших складів злочинів 38
РОЗДІЛ II. Міжнародний досвід кримінально-правової відповідальністі за відмивання доходів, одержаних 42
злочинним шляхом.
3. 1. Досвід Росії та США 42
3. 2.Досвід інших країн 54
Висновки
Список використаних джерел та літератури

Вступ
Проблема легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, яка існує в усьому світі, виникла вже давно. Деякі літературні джерела історію виникнення такого явища, як відмивання “брудних” грошей, відносять навіть до середньовіччя. Вперше з цим явищем зіткнулися правоохоронці США за часів сумнозвісного Аль Капоне, який у період дії “сухого закону” легалізував свої злочинні надприбутки через мережу спеціально створених пралень (звідти і пішла назва, яка використовується в повсякденні, – “відмивання грошей”).
На сьогодні у світі відмивається приблизно 1,5 трильйона доларів США. Відмивання коштів безпосередньо пов’язане з уникненням від сплати податків. Це стосується країн, в яких, по-перше, підприємці не дуже впевнені у своїй безпеці. По-друге, йдеться про доходи від торгівлі наркотиками, зброєю, людьми. Важливо підвищити рівень свідомості людей, які працюють у приватному секторі, щоб вони розуміли, яку проблему становить відмивання коштів – адже йдеться про кошти, які держава могла б використати для соціального захисту людей, для забезпечення правоохоронної діяльності. Нарешті, саме таким чином підриваються основи державності.
За офіційними даними, в Україні 50% економічної діяльності завершується відмиванням коштів. За оцінками Державної податкової адміністрації, в Україні щорічно відмиваються 4 млрд. доларів США. За її підрахунками, 90% суми – це результат ухилення від сплати податкі: 5-6% – від незаконної торгівлі алкогольними напоями і 4-5% – торгівлі наркотиками.
Аналізований злочин тісно пов’язаний з організованою злочинністю. У цьому контексті можна виділити три основні стадії відмивання коштів
 поміщення коштів у будь-яке приватне підприємство;
 приховування джерела цих коштів;
 інтеграція незаконних коштів у легальну економіку своєї країни
Зміст легалізації злочинних коштів з часом майже не змінився і полягає, перш за все, в тому, що організовані злочинні групи, отримуючи прибутки від різних видів злочинної діяльності (торгівля наркотиками, зброєю, людьми, проституція, несплата податків, контрабанда тощо), прагнуть використовувати їх на законних підставах, у тому числі для фінансування проектів у сфері легальної економіки та політичної діяльності. При цьому, з грошима та майном проводяться маніпуляції (укладаються угоди, здійснюються перекази і т. ін.), за допомогою яких прибутки від злочинної діяльності набувають вигляду таких, що отримані на законних підставах.
Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що суспільна небезпека злочину, передбаченого ст.209 КК України полягає у заподіянні шкоди легальній економічній діяльності, створенні матеріального підґрунтя для збільшення масштабів злочинної діяльності, дестабілізації нормального функціонування фінансово-кредитної системи, зниження рівня довіри до неї, посиленні інфляційних процесів та знеціненні національної грошової одиниці, порушенні принципу рівноправності суб’єктів підприємницької діяльності, посиленні недобросовісної конкуренції та майнового розшарування суспільства, погіршенні міжнародного іміджу України. Легалізація сприяє особам, які займаються корисливою злочинною діяльністю, приховувати свої протиправні дії і уникати кримінальної відповідальності за вчинене, тобто в цій частині аналізований злочин завдає шкоди інтересам правосуддя.
Метою даної роботи є по-перше, визначити юридичну природу самого поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, по-друге, встановити необхідні передумови для кваліфікації діяння за зазначеною статтею, по-третє, розробити пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства.
Для дослідження вказаної мети необхідно вирішити наступні завдання:
1) описати склад злочину та основні критерії його розмежування поряд з іншими схожими кримінально-караними діяннями;
2) визначити недоліки та прогалини в законодавстві, які стосуються закріплення й розкриття основних елементів складу злочину та його ознак.
3) визначити новелли, зміни та доповнення нині діючого КК стосовно легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
4) висвітлити зміст основних теоритичних дискусій, які існують навколо зазначеного злочину та кола предикатних злочинів, без яких інкримінування даної статті неможливо;
5) проаналізувати причини латентності даних злочинів;
6) вивчити міжнародний досвід як близького так і далекого зарубіжжя та можливість його адаптації до сучасного правового простору України;
Об’єктом даного дослідження є відносини, пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Предметом – норми кримінального законодавства, якими передбачена відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; особливості виявлення і кваліфікації даних злочинів та застосування зазначених норм, досвід компетентних органів, які займаються протидією та попередженням вказаних злочинів.
Під час роботи над дослідженням були використані різноманітні методи. Зокрема, формально-догматичний – при аналізі і тлумаченні правових норм та їх систематизації; порівняльний – під час аналізу та співставлення норм національного та зарубіжного законодавства; статистичний – під час дослідження кримінологічної ситуації та її зміни за останній період та метод класифікації у всіх розділах даної роботи.
У рекомендаціях Міжнародної конференції „Попередження і боротьба з „відмиванням” грошей і використанням доходів від злочинної діяльності глобальний підхід” (м. Курмайор (Італія), 18-20 червня 1994 р.), вказується на те, що боротьба з відмиванням переслідує дві основні мети:
Перша – це підвищення „ризику затримання” окремого злочинця або злочинного підприємства і „ризику вилучення” доходів від злочинної діяльності. При цьому „ ризик вилучення” розглядається як більш ефективний стримуючий фактор проти організованої злочинності, яка легше долає „ризик затримання” шляхом кадрових замін і поповнення.
Друга мета – це захист легальної економіки, фінансової системи, легітимного капіталу, податки з якого сплачені, від нечесної конкуренції з боку маловитратних кримінальних доходів.
Основними положеннями рекомендацій FATF визнаються такі зобов’язання:
1) Криміналізація відмивання грошей, отриманих в результаті злочинів (рекомендація 4), та прийняття законів про арешт і конфіскацію злочинних доходів (рекомендація 7) ;
2) зобов’язання для фінансових установ здійснювати ідентифікацію своїх клієнтів, у тому числі будь-яких осіб, до яких перейшла певна власність, та належне ведення обліку (рекомендації 10 і 12) ;
3) вимога щодо фінансових установ повідомляти компетентні національні органи про підозрілі операції (рекомендація 15) та запроваджувати широке коло заходів внутрішнього контролю (рекомендація 19) ;
4) адекватні системи контролю та нагляду за діяльністю фінансових установ (рекомендації 26-29) ;
5) необхідність підписання міжнародних угод та прийняття національного законодавства, яке б давало змогу країнам здійснювати оперативну і ефективну співпрацю на всіх рівнях (рекомендації 32-40).
Практичне значення. З огляду на інтеграцію України в європейські та світові економічні структури вимагає зміцнення її економіка, створення сприятливого інвестиційного клімату, виконання міжнародних угод щодо економічного співробітництва та боротьби з економічними злочинами. Виконання зазначених умов неможливе без зменшення долі „тіньового” сектору економіки, характерною рисою якого є отримання надприбутків шляхом скоєння кримінально-караних дій. Водночас, українське законодавство ще адаптується до законодавства європейських країн, з урахуванням міжнародних договорів, конвенцій та інших угод. Це ж стосується і законодавства, яке регулює питання виявлення та запобігання злочинам, пов’язаним із легалізацією (відмиванням) коштів, одержаних злочинним шляхом. Наукове дослідження цих питань у поєднанні із наявним практичним досвідом дасть можливість виробити єдині критерії підходу до правильної кваліфікації протиправних дій осіб та притягнення їх до встановленої законом відповідальності за скоєння злочинів, передбачених ст.ст.209, 209-1 КК України.
Під час написання даної роботи були використані основоположні джерела різних галузей права. Це, зокрема, Кримінальний кодекс України 2001 р., Цивільний кодекс 2003 р. та Кодекс про адміністративні правопорушення. Дане дослідження вимагає комплексного підходу, враховуючи те, що склад цього злочину тісно пов’язаний з іншими галузями права, такими як фінансове, цивільне, банківське. Серед нормативних актів, використаних в роботі, необхідно зазначити Закони України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002 р., ЗУ ”Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 р., ЗУ “ Банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р., укази президента і постанови Уряду.
Законодавство постійно вдосконалюється, і не в останню чергу цьому сприяють науковці і практики. У зв’язку з надзвичайною актуальністю даної теми їх досить багато, як в Україні, так і за її межами.
Такими теоретиками на теренах України є Дудоров О.О. з детальним аналізом складових даного злочину, Беніцький А.С., Андрущенко І., Салтєвский М.В., Кальман О., Доля Л. М. та інші.
Російські вчені також приділяли значну увагу даній темі. Це, зокрема,
Алієв В.М., Болотський Б.С., Діканова Т.А., Осіпов Т.Є., Іванов Е.А.
З механізмом легалізації доходів через офшорні фінансові центри знайомлять нас Кутузова В., Андрущенко І. у своїй праці “До питання механізму легалізації “брудних” коштів з використанням офшорних фінансових центрів.
Здобутки іноземних країн висвітлюють Кузнєцова Н.Ф., Багаудінова С.К., Бодручук В., Азаров М.Я., Ярошенко Ф.О., Мельник П.В., Жвалюк В.Р. В своїх працях вони ґрунтовно аналізують здобутки США, Німеччини, Італії, Фінляндії, викладають пропозиції українським законодавцям щодо вдосконалення нормативної бази, враховуючи зарубіжний досвід.
Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури. В першому розділі дається загальна кримінально-правова характеристика даного злочину. Зокрема, визначається об’єкт (основний та додатковий), досліджуються особливості об’єтивної сторони, також вивчаються ознаки суб’єктивної сторони, суб’єкта легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, особливості проведення фінансових операцій та їх моніторингу, визначення та особливості офшорних зон та інші питання. Розглядаються різноманітні дискусії, наприклад, стосовно віку суб’єкта даного злочину (загального-16-річного чи 18-річного), доцільності існування мети приховання джерел походження легалізованих доходів та інші.
У другому розділі висвітлені особливості відмежування даного злочину від інших складів злочинів.
Третій розділ знайомить з міжнародним досвідом вирішення проблем протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. В тому числі Російської Федерації, США, Німеччини, Італії, Фінляндії. Конкретно описується система контролю та моніторингу банківських та інших фінансових операцій, взаємодія державних органів щодо протидії явищам відмивання.