Компонент іміджу в політиці. Корекція політичного іміджу

План

ВСТУП
РОЗДІЛ І
Імідж та його роль у політиці
1.1 Поняття “імідж”
1.2 Іміджелогія у розрізі історії
РОЗДІЛ ІІ
Класифікація типів іміджів
РОЗДІЛ ІІІ
Принципи і прийоми формування іміджу
РОЗДІЛ ІV
Розвиток української іміджелогії (1990-2004)
ВИСНОВКИ

Вступ

Для української аудиторії, якій властива персоніфікація влади, характерний пріоритет особистості лідера. Підвищена увага до іміджу кандидатів на шкоду власне політичним дискусіям – ось характерна риса сучасного електорального процесу.
Людина є політичною в такій же мірі, як і біологічною, фізіологічною, соціальною і т.д. Поза політикою людина розглядається як оператор, член малої групи, колективу, пацієнт, клієнт тощо. Політичною людина стає, коли вона вступає у відносини з владою з приводу контролю своїх доходів і видатків, своїх громадських прав та обов’язків, свободи пересування і свободи совісті, коли її обирають, або ж обирає вона. Кожна людина обов’язково як максимум здійснює владу та як мінімум підпорядковується владі.
Справа в об’єктивних умовах, що визначають характер виборчих кампаній, які умовно можна розділити на “програмні” та “іміджеві” – в залежності від того, яка сторона комунікативного процесу в них домінує. “Програмними” звичайно є кампанії в країнах, що переживають переломні моменти своєї історії. Тоді підсилюється ідейно-політична поляризація, наростає протиборство класів і соціальних груп, партій і лідерів і т.д. У подібній ситуації імідж політика мало кого хвилює. Але при відсутності гострої соціально-політичної конфронтації імідж політика виходить на передній план виборчих кампаній, а його формування і “розкручування” у ЗМІ стають віссю всієї комунікаційної стратегії.
Сучасний етап розвитку України позначений якісними змінами в усіх сферах суспільного життя. Формується політична система, побудована на балансі властей і виборних механізмів представництва. Постають соціальні проблеми зовсім не локального характеру. Переживає кризу колишній тип духовного виробництва. Розвиток цих процесів і розв’язання проблем безпосередньо залежать від системи інформаційних зв’язків у суспільстві, від тієї спонукальної мотивації, яка змінює сприйняття і поведінку людей. Тому за умов, що склалися, дедалі посилюється роль іміджелогії.
Актуальність обраної мною теми полягає в тому, що сьогодні і сфера політики і сфера бізнесу діють за законами маркетингу, який являє собою “комплекс засобів з метою адаптування продукту до ринку, зробити його відомим, показати різницю з конкурентами і оптимізувати продаж”, “систему методів діяльності, для того, щоб направити рух продукту і послуг до ринку продажу для продажу їх споживачу, включаючи вивчення ринку, створення марки продукту, розповсюдження, “промоційний” продаж і рекламу”, “вивчення і створення оптимального ринку в максимальних інтересах. Головний компонент іміджу кандидата – це сукупність його зовнішніх характеристик, за якими виборець і відбирає кандидата. Такі характеристики, найчастіше доносить до електорату телебачення. Саме через це телебачення в США називають “царством політичної реклами”, саме тому телебачення володіє необмеженими можливостями створення іміджу кандидата. І не лише кандидата, а й будь-якої партії, структури, як комерційної, так і політичної.
Проблема створення іміджу політика, особливо в Україні, є досить актуальною. Адже Україна неофіційно постійно перебуває в стані передвиборчої кампанії. Наше суспільство плавно переходить від виборів до Верховної Ради України до виборів Президента України. Постійно на політичній арені з’являються нові яскраві постаті. Проте, навіть для виходу на цю арену, іміджмейкери не один день працюють над створенням іміджу, адже перший вихід повинен бути яскравим та неповторним.
Об’єктом мого дослідження виступає політичний імідж.
Мета дослідження полягає в тому, щоб дослідити компоненти іміджу, імідж політика і партій, розкрити суть та етапи створення політичного іміджу в Україні, роль іміджмейкера у формуванні іміджу політика і партій, вміння застосувати отримані теоретичні знання на практиці.
Завдання дослідження:
1. провести аналіз суті іміджу;
2. з’ясувати суть політичного іміджмейкінгу;
3. прослідкувати етапи становлення політичного іміджмейкерства;
4. проаналізувати види та функції політичної іміджелогії;
5. з’ясувати основні принципи і прийоми формування іміджу;
6. розкрити суть понятть “імідж політика” і “імідж партії”;
7. визначити місце іміджу у політичному житті держави;
8. прослідкувати етапи розвитку української іміджелогії.
Стан дослідження даної проблеми. Є чимало праць, котрі стосуються даної проблеми. хоча на теренах пострадянських країн поняття іміджу зацікавило вчених досить недавно. І саме це породжує парадоксальність сучасних іміджів політиків і політичних партій. Іміджмейкери не знають яку модель (європейську чи американську) формування іміджу політика і партій їм слід обрати. Проте їм не слід забувати, що кожен політик і організація (партія) потребує індивідуального підходу.
Характер проблеми і поставлених завдань передбачає, що в даній курсовій роботі використовувались наступні методи:
Метод аналізу. Даний метод полягає у загальному вивчені предмету, його осмислені. Саме він використовувався мною для осмислення поняття політичного іміджу.
Метод синтезу. Суть цього методу полягає у вивчені предмета в цілісності. Синтетичний метод мною використовувався також під час дослідження поняття політичного іміджу.
Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему. Він використовувався мною під час дослідження явища політичного іміджмейкінгу.
Теоретичною базою мого дослідження виступають праці таких вчених як , Г.Г.Почепцова “Имиджелогия”, Д.В. Ольшанського “Политичиский ПР”, В.Г. Королька ” Основы паблик рилейшнз “, Ф. М. Кирилюк “Політологія”, Бебик В. М. “Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг”, Піча В.М., Хома Н.М. “Політологія” тощо.