Доменні імена в системі обєктів цивільних прав

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Закономірним розвитком ринкових відносин у соціально-економічній, інформаційній сфері є виникнення доменних імен, які виступають засобом індивідуалізації інформаційних ресурсів, режиму їх функціонування у Всесвітній мережі Інтернет.
Важливість досліджень статусу доменних імен у сучасних умовах зумовлена тим, що вони виступають об’єднуючою ланкою між власником інформації ( серверу) та кінцевим користувачем, який бажає отримати в користування певний вид інформації.
Доменне ім’я виступає новітнім, з правової точки зору, засобом індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності у віртуальній мережі Інтернет і, це, сприяє активному їх використанню у всіх сферах господарської діяльності. Зазначене вказує на необхідність проведення системних наукових досліджень статусу доменних імен, їх місця в системі об’єктів права інтелектуальної власності і цивільного права, та захисту прав їх володільців.
Розгляд проблем правового регулювання доменних імен, зумовлене недостатністю їх нормативно-правового закріплення. Система актів законодавства з зазначених питань носить фрагментарний характер, визначаючи лише основні засади регламентації інформаційних відносин, що створює певні перешкоди на шляху міжнародного співробітництва Також побудова ефективного законодавства про доменні імена вимагає створення єдиного, системного термінологічного апарату основних проблем у даній сфері. Це дозволить знайти оптимальні правові моделі його удосконалення у тому числі шляхом прийняття відповідних змін у національне законодавство, прийняття нових нормативно-правових актів та приєднання України до відповідних міжнародних договорів.
Саме вищенаведеним обумовлюється актуальність даного дисертаційного дослідження.
Доменні імена у багатьох роботах розглядаються лише у зв’язку з аналізом правового статусу торговельних марок та розгляду конфліктів між ними. Окремі аспекти правового регулювання доменних імен були предметом розгляду праць Г.О. Андрощука, Ю.Л. Бошицького, Т.С. Демченко, І.В Жилинкової. Проте на даному етапі відсутні спеціальні комплексні наукові дослідження, шляхів цивільно-правового регулювання доменних імен в Україні у взаємозв’язку із міжнародним законодавством. Даний факт, поряд із розвитком мережі Інтернет, є одним з основних аргументів того, що зараз визріла гостра необхідність у науково-теоретичних дослідженнях правової природи доменного імені, із точки зору самостійного об’єкта права інтелектуальної власності, а не похідного від традиційних засобів індивідуалізації.
Отримані у результаті дисертаційного дослідження висновки сприятимуть розвитку українського законодавства про право інтелектуальної власності взагалі та щодо доменних імен, зокрема, та його адаптація до норм міжнародного законодавства. Наслідком цього стане прискорення інтеграції України в європейське співтовариство.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові розробки вітчизняних та зарубіжних учених із цивільного права, права інтелектуальної власності, теорії держави і права, конституційного права, інформаційного права і кібернетики. Велике значення для підготовки дисертації мали наукові дослідження М.М. Агаркова, Г.О. Андрощука, В.Б. Авер”янова, И.Л. Бачило, І.А.Безклубого, С.Я. Бабкіна , Д.В.Бобрової, О.В. Батанова, Ю.В. Бауліна, Ю.П.Битяка, Л. А. Борохович, В.І Борисової, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянского, О.М. Вінник, Ю.М. Грошевого, Д.В Грибанова, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, Т.С. Демченко, Ф. Желинаса
І.В. Жилінкової, О.С. Іоффе, В.А. Копилова, Ю. Камфера, Л.Л. Кірій, Н.С. Кузнєцової, В.О. Калятіна, Л.Г. Кравець, В.Я.Карабаня, В.В. Кривенка, А.С. Кемраджа, С.В. Малахова, О.М.Мельник, А.М. Мінкова, М.В. Мозкова, В.К.Мамутова, В.В. Мельникова, В.Б. Наумова, В.В. Орлової, А.А. Осокіна, В.П. Петрова, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, С.В. Петровського, І.М. Рассолова,М.М. Рассолова, А.Д. Святоцького, А.С. Солдатова, А.Г Серго, Є. Стогній, Н.О. Саніахметової, В.Я.Тація, , Є.О.Харитонова, В.С.Щербини, Я.М. Шевченко та інших учених.
Джерелами дисертаційного дослідження виступають Конституція України, національне законодавство та міжнародні договори, які регулюють відносини щодо доменних імен.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукового дослідження кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України «Правові проблеми соціального захисту громадян в Україні», яка структурно входить до теми наукової роботи Академії «Соціальна держава: міжнародний досвід та реалії України».
Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є комплексний науково-теоретичний аналіз правового регулювання доменних імен як засобу індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності та розробка на цій основі науково-практичних рекомендацій з удосконалення та доповнення українського законодавства із доменних правовідносин та порядку його взаємодії із міжнародними актами із даних проблем.
Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертаційному дослідженню зосереджена на вирішенню наступних завдань:
– дослідження основних етапів розвитку доменних імен;
– розкриття основних положень чинного вітчизняного законодавства і міжнародних нормативно-правових, які регулюють доменні імена;
– формулювання перспектив розвитку законодавства про доменні імена;
– визначення правової природи доменних, як засобу ідентифікації суб’єктів підприємницької діяльності в мережі Інтернет;
– з’ясування характеру і принципів взаємодії доменних імен із об’єктами права інтелектуальної власності, зокрема, засобами індивідуалізації;
– вивчення проблемних питань набуття, використання, припинення та захисту права на доменні імена в Україні та світі в порівняльному контексті;
– формулювання наукових висновків і пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання правовідносин, які виникають із приводу використання доменних імен в Україні.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають із приводу набуття, використання, припинення та захисту права на доменні імена в Україні і світі.
Предметом дослідження є вітчизняні та зарубіжні науково-теоретичні роботи з проблем визначення правового статусу доменних імен, а також вітчизняна й зарубіжна нормативно-правова база, судова й арбітражна ( третейська) практика із указаного питання.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дисертаційного дослідження в роботі було взято за основу загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема, було використано системно-функціональний метод, який дозволив виявити багатоманітність внутрішніх і зовнішніх зв’язків досліджуваного об’єкта й зробити відповідні висновки. Історичний метод дав змогу прослідкувати етапи розвитку мережі Інтернет взагалі та доменних імен, зокрема, та еволюцію останніх від технічного засобу зв’язку до засобу індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності. Даний метод дозволив визначити основні перспективи розвитку законодавства про доменні імена, у контексті вдосконалення законодавства про право інтелектуальної власності.
Використання порівняльного методу дало змогу дослідити різноманітні підходи до вирішення одних і тих самих питань у вітчизняному та зарубіжному законодавстві, судовій і арбітражній ( третейській) практиці.
У роботі були використані прийоми формальної логіки (аналіз, синтез, аналогія, узагальнення, індукція, дедукція) які дозволили виявити прогалини, неточності і суперечності, що існують на сьогодні в українському законодавстві про доменні імена і право інтелектуальної власності та надано пропозиції щодо вдосконалення і правового регулювання доменних правовідносин..
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим в Україні комплексним науково-теоретичним дослідженням у якому визначено правову природу доменних імен, як засобу індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності й обґрунтовано основні напрямки розвитку законодавства про доменні імена, як складової частини законодавства про право інтелектуальної власності.
Відповідно до одержаних у процесі дослідження результатів, автор виносить на захист наступні положення, які містять наукову новизну:
1. Доведено, що виникнення доменних імен, у історико-правовому аспекті, логічним результатом розвитку правового регулювання інформаційних відносин у мережі Інтернет.
2.Обгрунтовано необхідністю посилення державно-правових механізмів регулювання відносин щодо доменних імен, зокрема, запропоновано надати Міністерству транспорту і зв’язку повноваження прийняти та затверджувати єдиний порядок набуття, використання та припинення права на доменне ім’я в українському національному домені.
4. Наведено додаткові аргументи на користь визнання доменного імені самостійним об’єктом права інтелектуальної власності, як засобу індивідуалізації підприємницької діяльності і послуг у Всесвітній мережі Інтернет.
5. На основі науково-теоретичного аналізу положень сучасної доктрини права інтелектуальної власності, нормативно-правових актів, дано уточнене визначення доменних імен, під яким розуміється унікальне слово або словосполучення, яке виступає правовим засобом індивідуалізації й ідентифікації суб’єктів підприємницької діяльності, робіт, послуг у Всесвітній мережі Інтернет та за допомогою якого здійснюється адресація до інформаційного ресурсу ( масиву, бази даних) юридичних чи фізичних осіб.
6. Наведено додаткові аргументи щодо включення доменних імен до переліку об’єктів права інтелектуальної власності
7. Конкретизовано, що на відміну від торговельних марок ( знаків для товарів і послуг) доменні імена характеризуються наявністю лише словесної форми вираження; змістовною неповторністю; надтериторіальним характером використання; специфічною системою реєстрації та управління; можливістю використання у будь-якій сфері діяльності без спеціальних на те дозволів.
8. Обґрунтовано необхідність скасування пріоритету прав торговельних марок ( знаків для товарів і послуг) над доменними іменами, з огляду на те, що його практичне застосування ставить в нерівні правові умови володільців торговельних марок із володільцями доменних імен та інших об’єктів інтелектуальної власності.
9. Доведено, що право на доменне ім’я можна розглядати у об’єктивному та суб’єктивному значенні, зокрема, у об’єктивному розумінні право на доменне ім’я являє собою систему правових норм, які встановлюють спеціальний юридичний режим функціонування доменного імені, а у суб’єктивному розумінні право на доменне ім’я являє собою систему можливостей, які відповідно до чинного законодавства надаються володільцю доменного імені з точки зору його використання та захисту.
10. Встановлено, що за договором про реєстрацію доменних імен розуміють публічно-правову домовленість згідно якої одна сторона ( реєстратор) за певну плату бере на себе обов’язки за письмовою ( електронною) заявкою іншої сторони ( реєстранта) надати послуги з реєстрації та технічного супроводу домені, а реєстратор зобов’язуються надати необхідні для делегування матеріали, оплатити роботу реєстранта та виконувати інші вимоги, встановлені адміністратором українського національного домена.
11. Обґрунтовано тенденції удосконалення цивільно – правового регулювання доменних імен на сучасному етапі.
Крім того, наукову новизну дисертаційного дослідження складають науково – обґрунтовані пропозиції та рекомендації викладені автором у висновках та стосуються перспектив розвитку вітчизняного і міжнародного законодавства про доменні імена.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробці змін до законодавства про інтелектуальні власність, нових законів про доменні імена. Отримані результати можуть стати підґрунтям для подальших науково-теоретичних досліджень у галузі права інтелектуальної власності, а також у навчальній діяльності при викладанні курсу „Цивільне право” та „Право інтелектуальної власності”. Крім того, висновки дисертаційного дослідження можуть стати корисними в практиці розгляду судами доменних спорів, а також володільцям доменних імен для захисту їхніх законних прав.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою, першим комплексним монографічним науковим дослідженням правового режиму доменних імен, у системі засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту. Сформульовані в роботі висновки та пропозиції ґрунтуються на підставі особистого наукового дослідження і аналізу більше 200 наукових джерел та нормативно-правових актів і міжнародних договорів. Значна частина положень характеризується новизною, деякі з них висвітлюються по-новому, що і є особистим внеском здобувача у дослідженні проблеми цивільно-правового регулювання доменних імен.
Апробація результатів дисертації. Одержані в процесі дисертаційного дослідження результати апробовані у виступах на науково-практичних конференціях, зокрема, на Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток і зміцнення громадянського суспільства, забезпечення основних прав людини і громадянських свобод» (м. Київ, 13-14 квітня 2004 р.), на Всеукраїнській науковій конференції «Юридичні читання молодих вчених» (м. Київ, 23-24 квітня 2004 р.) та Всеукраїнській науковій конференції «Другі читання молодих вчених» (м. Київ, 25 травня 2005 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження опубліковані автором у п’яти наукових публікаціях ( у фахових виданнях), у трьох тезах доповідей на конференціях
Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 210 сторінки, з них 15 сторінок – список використаних джерел зі 217 найменувань