Особливості немайнових прав як обєкт цивільного права

Зміст

Вступ 3
РОЗДІЛ. 1. ПОНЯТТЯ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ У
ЦИВІЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ 7
1.1. Зміст немайнового права 7
1.2. Обмеження немайнових прав 9
РОЗДІЛ. 2. ВИДИ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ 11
2.1 Немайнові права, що забезпечують природне існування
фізичної особи 11
2.2 Немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної
особи 18
РОЗДІЛ. 3. ЗАХИСТ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ 26
Висновок 30
Список використаних джерел та літератури 32

Вступ

Останні перетворення в політико-економічному житті України, зміна соціальних цінностей та орієнтирів зумовили вихід у системі суспільних пріоритетів на перше місце людини як особистості. Зокрема, згідно зі ст. 3 Конституції України вищими соціальними цінностями визнається людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпека. Тобто всі інші блага, у тому числі й матеріальні, знаходяться в ієрархії соціальних пріоритетів нижче і є суспільними благами другого порядку. І саме такий підхід до місця і ролі людини та її внутрішнього (духовного) світу в системі соціальних цінностей відповідає міжнародним стандартам прав людини та зумовлює необхідність їх повного і всебічного регулювання та охорони на галузевому рівні, насамперед нормами цивільного права.
Вирішенню цього питання на рівні цивільного законодавства присвячено книгу другу ЦК України «Особисті немайнові права фізичної особи». Якщо в ЦК УРСР 1964 р. регулювання та охорона цих відносин взагалі не виділялися в окрему структурну одиницю і губились у Загальній частині серед правових норм, що регулювали правовий статус фізичної особи, то у структурі чинного ЦК України регулювання та охорона цих відносин складають окрему главу, вміщену після Загальної частини, що підкреслює пріоритет людини та, її внутрішніх (духовних) благ над іншими цінностями.
Для характеристики особистих немайнових прав особи слід керуватися такими основними ознаками:
1) дане право належить кожній особі – це означає, що воно належить усім без винятку особам (фізичним та юридичним) за умови, що наявність цього права в особи не суперечить її сутності (наприклад, юридична особа не може бути наділена правом на життя, здоров’я, честь, гідність тощо). При цьому всі особи рівні у можливості реалізації та охорони цих прав;
2) дане право належить особі довічно – це означає, що воно належить фізичній особі до моменту смерті, а юридичній особі – до моменту припинення;
3) дане право належить особі за законом – це означає, що підставою його виникнення є юридичний факт (подія або дія), передбачений законом. Переважна більшість особистих немайнових прав виникає в особи з моменту народження (створення), наприклад, право на життя, здоров’я, свободу та особисту недоторканність, ім’я (найменування) тощо. Однак окремі види особистих немайнових прав можуть виникати в осіб і з іншого моменту, передбаченого законом, наприклад, право на донорство особа має лише з моменту досягнення повноліття, а право на зміну імені має особа, яка досягла 16 років, тощо;
4) дане право є немайновим – це означає, що в ньому відсутній майновий (економічний) зміст, тобто фактично неможливо визначити вартість цього права, а відповідно і блага, що є його об’єктом, у грошовому еквіваленті;
5) дане право є особистісним – це означає, що воно не може бути відчужене (як примусово, так і добровільно, як постійно, так і тимчасово) від особи-носія цих прав та/або передане іншим особам.
Деякі автори вирізняють ще й такі ознаки особистих немайнових прав: специфічність об’єкта, індивідуалізація особистості, специфіка підстав виникнення та припинення, безстроковість, незалежність від інших прав, виключність тощо. Однак, на нашу думку, дані ознаки мають факультативний характер і не можуть визнаватися такими, що характеризують усі без винятку особисті немайнові права.
Що стосується правової природи особистих немайнових прав, то на сьогодні їх цивілістична природа в літературі фактично не оспорюється. Однак окремими авторами особистим немайновим правам приписується конституційно-правова природа. Беззаперечно, що в Конституції України, зокрема у розділі другому, закріплюються основні особисті права громадян, однак у ній неможливо та й недоцільно передбачити основні способи реалізації та охорони цих прав. Це все закріплюється на рівні галузевого цивільного законодавства, де особисті немайнові права дістають свій подальший розвиток. Адже ніхто не буде оспорювати цивілістичну природу права власності лише через те, що основні засади цього права закріплені у ст. 41 Конституції України.
Змістом особистих немайнових прав визнається можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (ст. 271 ЦК України). Отже, особисті немайнові права не є цивільними правами лише з негативним змістом, тобто лише з виключною можливістю особи-носія вимагати захисту у випадку порушення, загрози порушення, невизнання чи оспорення цих прав. Дані права містять і активний зміст, тобто можливість вчиняти певні активні дії, спрямовані на їх реалізацію, у передбачених законом межах.
Ще однією особливістю реалізації особистих немайнових прав є те, що вони мають здійснюватися особою, як правило, самостійно. Проте в інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, ЦК України допускає здійснення їх права батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками (ст. 272 ЦК України). Саме тому наша робота є досить актуальною.
Проблему особливості немайнових прав як об’єкта цивільного права досліджували такі вчені, як Бірюков І.А, Дзера О.В., Ємельянов В.П., Підопригора О.А., Слипченко С.А., Стефанчук Р.О. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові норми в Україні.
Предметом дослідження є немайнові права в системі цивільного права.
Мета дослідження полягає в характеристиці особливостей немайнових прав як об’єкта цивільного права. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати зміст немайнового права;
2. Особливості обмеження немайнових прав
3. Проаналізувати різні види немайнових прав;
4. Дати характеристику захисту немайнових прав;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
4. Метод ретроспективного аналізу: для порівняння нормативно-правових актів у різні роки.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про особливості немайнових прав як об’єкта цивільного права
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.