Характеристика правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку

ПЛАН

Вступ
РОЗДІЛ І. Поняття, характеристика адміністративного
правопорушення, та адміністративна відповідальність
1.1. Характеристика адміністративного правопорушення
1.2. Юридичний склад адміністративного правопорушення
1.3. Адміністративна відповідальність і її відмінність від інших видів
юридичної відповідальності
1.4. Обставини, що обтяжують і пом’якшують відповідальність за
адміністративні правопорушення
1.5. Адміністративний процес
1.6. Провадження у справах про адміністративні правопорушення
1.7. Учасники провадження у справах про адміністративні
правопорушення
Розділ ІІ. Характеристика правопорушень, та органів, уповноважених
розглядати справи про адміністративні правопорушення
2.1. Характеристика правопорушень, що посягають на громадський
порядок і громадську безпеку
2.2. Органи уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
2.3. Виконання постанови у справах про адміністративні правопорушення
2.4. Провадження по виконанню постанови
Висновки
Список використаної літератури

ВСТУП

Правопорушення, як випливає з самого терміна, є порушенням права, акт, що суперечить праву, його нормам, закону. Скоїти правопорушення — означає порушити право.
Кожне окреме правопорушення як явище реальної дійсності завжди конкретне і має риси, що дозволяють розмежовувати кримінальні правопорушення (злочини), адміністративні правопорушення, порушення цивільного, трудового законодавства тощо.
Конкретність кожного правопорушення полягає в тому, що воно здійснюється конкретною особою, у певному місці, у певний час, порушує конкретну норму конкретної галузі права, характеризується точно визначеними ознаками.
Тема даної наукової роботи є актуальною на сучасному етапі розвитку нашого суспільства. Метою адміністративно-правового регулювання є встановлення і регламентація таких взаємовідносин громадян, якими кожній людині має бути гарантовано реальне додержання і охорона у сфері виконавчої влади належних їй прав і свобод, а також ефективний захист цих прав і свобод у випадках їх порушень І постійне вивчення правопорушень та інших правових явищ, які з ними пов’язані, належить до найважливіших завдань будь-якої правової галузі. Не є винятком щодо цього й адміністративне право, більше того, тільки адміністративне й кримінальне законодавство містять статті, в яких закріплене поняття відповідного правопорушення. У Кримінальному кодексі України це ст. 7 “Поняття злочину”, в Кодексі України про адміністративні правопорушення — ст. 9 “Поняття адміністративного правопорушення”.
У законодавстві інших галузей права подібних статей немає. Тому визначення відповідних видів правопорушень можна знайти лише в науковій літературі.
Загальне поняття адміністративного правопорушення, як вже зазначалося, дає ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В ній розкривається його матеріальний зміст, юридична природа і соціальна сутність, а також визначаються важливі ознаки.
Відповідно до даної статті, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Метою даної роботи є підтвердження того факту, що законодавство про адміністративні правопорушення забезпечує охорону власності, соціально- економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, устанговленого порядку управління, державного і суспільного порядку.
Предметом дослідження у роботі є суспільні відносини, які регулюються адміністративним правом.
Об’єктом дослідження є система передбачених нормою адміністративного права ознак, які характеризують зовнішню сторону правопорушення.
Мета, предмет і об’єкт даного дослідження зумовили постановку низки завдань, як-от:
– дати визначення поняттю „правопорушення”,”адміністративна відповідальність”;
– дати характеристику адміністративному правопорушенню, та його юридичному складу;
– розглянути які існують провадження про адміністративні правопорушення, та розглянутияк проходить адміністративний процес;
– розглянути учасників провадження у справах про адміністративні
правопорушення;
-дати характеристику правопорушень, та органів,уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
– розглянути окремо правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, та дати їм характеристику;
– визначити обставини, що помякшують та обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення;
– навести приклади провадження по виконанню постанови
– розглянути органи уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
– проаналізувати виконання постанови у справах про адміністративні правопорушення
Для вирішення поставлених завдань у роботі використовуються наступні методи дослідження:
-аналіз текстів, у яких досліджуються поняття „правопорушення ” та „ правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку ”;
-синтез отриманої інформації;
-пошук необхідної інформації у глобальній мережі Internet;
-методи індукції та дедукції.
Необхідно зазначити, що до прийняття нині діючого Кодексу (прийнято 7 грудня 1984 р., введено в дію 1 червня 1985 р.) законодавство України визначення адміністративного правопорушення не містило. У рамках колишнього СРСР поняття адміністративного правопорушення на законодавчому рівні вперше було сформульоване в Основах законодавства СРСР і союзних республік про адміністративні правопорушення, що були прийняті 23 жовтня 1980 р. До цього часу визначення адміністративного правопорушення було тільки в науковій літературі[6;87].
При аналізі ст. 9 КпАП привертає увагу те, що законодавець одночасно вживає й ототожнює два терміна і відповідно два поняття: “адміністративне правопорушення” і “адміністративний проступок”. Раніше вважалось, що адміністративні проступки — особливий різновид адміністративно-правових порушень.
Якщо проаналізувати їх, то це дозволяє виділити ознаки адміністративного проступку (правопорушення). Це виключно вчинок, тобто дія (наприклад, дрібне хуліганство, ст. 173) чи бездіяльність (ухилення від реєстрації чи нереєстрації вогнепальної зброї, ст.192). Звідси випливає, що думки, бажання чи інші вияви психічної діяльності юридичного значення не мають. До ознак адміністративного правопорушення належить його протиправність, тобто заборона адміністративно-правовими нормами відповідного вчинку як такого, що завдає шкоди чи загрожує небезпекою.
Суть протиправності полягає в тому, що конкретний вчинок визнається адміністративним правопорушенням (проступком), якщо воно передбачене як таке чинним адміністративним законодавством.
Важливою ознакою адміністративного правопорушення є винність. Винність передбачає наявність у особи відповідного власного психічного ставлення до відповідного вчинку і його наслідків. Законодавець вважав за необхідне вказати на форми вини, які мають юридичне значення. Це умисел (вина у формі умислу) і необережність (вина у формі необережності). Умисел може бути прямим чи непрямим (евентуальним). Необережна вина проявляється у формі самовпевненості чи недбалості[10;216].
Обов’язковою ознакою адміністративного правопорушення є адміністративна карність. Карність означає, що за здійснення конкретного вчинку адміністративним законодавством передбачається відповідне покарання. Дана ознака дозволяє відмежувати правопорушення від інших протиправних (заборонених адміністративно-правовими нормами) вчинків, здійснення яких не спричинює застосування адміністративних стягнень.
Так, правила користування засобами морського транспорту досить великі і містять значну кількість приписів, які зобов’язують особу здійснювати чи не здійснювати певні дії. Проте порушення тільки двох пунктів з цих правил (пошкодження внутрішнього обладнання і куріння у невстановлених місцях на судні) спричиняє накладення адміністративних стягнень (ст. 115 КпАП).
Юридичною ознакою адміністративного правопорушення є обєкт посягання. Це діяння, що посягають на державний чи громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління.
Конкретні об’єкти, посягання на які роблять діяння адміністративним правопорушенням, визначені статтями 41—212 Особливої частини КпАП.
Дослідження юридичної природи адміністративного правопорушення, з’ясування його сутності й змісту пов’язане з питанням його громадської безпеки. У праві чітко закріплено, що малозначущий протиправний вчинок не є громадсько небезпечним і не може розглядатися як злочин.
Отже, адміністративні правопорушення (проступки) не являють собою суспільної небезпеки, це суспільно шкідливі, антигромадські явища. Тому й відрізняються злочини від адміністративних правопорушень тим, що злочини-діяння лише шкодочинні. Злочини мають підвищений ступінь суспільної небезпеки, а адміністративним правопорушенням вона властива меншою мірою і не досягає того рівня, з якогго починається застосування заходів кримінальної репресії.
Характеризуючи джерельну базу, перелік якої наведений у даному дослідженні, слід вказати, що в основному використовуються основні нормативні джерела: Конституція України, Закони України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, та наукові роботи професорів, докторів юридичних наук, як наприклад Ковальський В.С. Гончарук С.Т.; Веремеєнко І.І.; Додин Е.В. Крім того, у даній науковій роботі наведені цитати сучасних періодичних видань.
Щодо структури дослідження, то робота „Характеристика правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку ” складається із: плану, вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.