Посмішка як компонент невербальної поведінки

60 грн.

Скачати курсову роботу

Купити в 1 клік
Додати в бажання
Додати в порівняння
Категорія:Психологія

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1 ПОСМІШКА ЯК ЕМОЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ МАРКЕР ОСОБИСТОСТІ ………………………………………………………………………..8
1.1 Характеристика посмішки з позиції загальної моделі невербальної семіотики …………………………………………………………………………………………………..8
1.2 Каталог емоційних значень посмішки ……………………………………….13
1.3 Посмішка в соціальній взаємодії ………………………………………………..21
1.3.1 Посмішка як засіб реалізації комунікативного наміру…………22
1.3.2 Посмішка як регулятор процесу комунікації …………………….. 26
1.4 Лінгвокультурні особливості використання посмішки в комунікації …………………………………………………………………………………………………29
РОЗДІЛ 2 ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЗНАЧЕННЯ ПОСМІШКИ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ……..37
2.1 Емотивність як мовний аспект емоційності ……………………………….37
2.2 Спеціальні і неспеціальні мовні засоби позначення посмішки …..41
2.3 Оцінний знак емотивності спеціальних мовних засобів позначення посмішки …………………………………………………………………………………………………44
2.4 Лексичні засоби опису посмішки ……………………………………………….. 48
2.5 Індекси емоційного стану комуніканта…………../…………………………. 50
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………………………..68
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………71

ВСТУП
Традиційно прийнято ототожнювати мовлення зі словом, тобто з вербальною знаково-символічною (власне лінгвістичною) функцією мовлення. Традиційно комунікація розумілася лише як процес передачі повідомлень, а інформацію, яку містило повідомлення, визначали лише у словесних рамках. Таке бачення процесу спілкування повністю ігнорувало використання невербального каналу. Проте, невербальне мовлення як засіб комунікації несе реципієнту незалежно від семантики слова, начебто “між слів” досить значну і важливу інформацію про того, хто говорить, його ставлення до співрозмовника, предмета розмови та самого себе.
Міміка є одним з найголовніших визначників особливостей зовнішніх проявів емоційних станів. На думку К.Ізарда, емоції, які відображаються на обличчі, “чутно краще, ніж говоріння”.
Незважаючи на те, що поодинокі дослідження з різних аспектів мови обличчя можна знайти у більш ранніх роботах, перегляд цих позицій відбувся порівняно недавно. Першим в історичному вимірі донауковим зверненням до вивчення невербальної комунікації в інтерперсональному спілкуванні слід вважати парапсихологічне вивчення знаків зовнішності у фізіогноміці.
Ідея знаковості зовнішніх проявів людини сягає корінням античної філософії (Сократ, Арістотель, Платон, Плутарх), а їх реалізація у парапсихологічних дисциплінах набагато випередила власне наукові пошуки в цьому напрямку. Незважаючи на те, що поодинокі звернення до комунікації обличчя в контексті різних суміжних дисциплін почали з’являтися ще в епоху античності, як самостійний науковий напрямок вивчення міміки сформувалось лише на початку 50-х років XX ст. А широкому загалу стало відомо про існування імпліцитних засобів спілкування лише після того, як у 1970 році Ю.Фаст опублікував роботу, що узагальнювала дослідження про невербальні аспекти комунікації, які були здійснені вченими-біхевіористами до того часу.
Саме з другої половини ХХ ст. можна констатувати зростаючий інтерес до вивчення міміки. Таке зацікавлення можна пояснити тим, що сфера спілкування починає займати все більше і більше місця у повсякденному житті суспільства. Особливе місце у вивченні міміки займає посмішка. Онтогенні особливості мімічної реакції „посмішка” зумовлюють пріоритет функціонування посмішки як невербального засобу емоцій, здатного брати участь у передачі всіх фундаментальних емоцій людини, передусім позитивних. В усному мовленні посмішка важлива насамперед як маркер емоційних стосунків комунікантів.
Запити суспільства зумовлюють гостру необхідність нових розробок з візуальної психодіагностики та психокорекції, де принципом і методом психологічного дослідження стає діалог і психологічне спостереження. На даний час в сучасній закордонній психології темі невербального компонента комунікації „посмішка” присвячено досить велику кількість досліджень. Розробка схожої проблематики має місце і в сучасній вітчизняній літературі, але, нажаль, носить виключно фрагментарний характер.
Актуальність нашої роботи зумовлена незникаючим інтересом до вивчення номінацій посмішки, оскільки в них кодифіковано міститься інформація про емоційний стан суб’єкта комунікації – носія кінеми „посмішка”.
Саме тому метою даної роботи є дослідити мовні позначення посмішки як компонента невербальної поведінки на основі аналізу різноманітних засобів її вираження в системі сучасної англійської мови з урахуванням об’єктивного змісту, соціо-психологічних, фізіологічних і комунікативних особливостей цієї невербальної дії.
Для досягнення даної мети були поставлені такі завдання:
1) виявити корпус мовних засобів, які використовуються для вираження емоційної кінеми „посмішка”
2) проаналізувати особливості функціонування невербального знака “посмішка” в комунікації.
Об’єктом дослідження даної роботи є посмішка як компонент невербальної поведінки, предметом – способи номінації посмішки в сучасній американській прозі
В процесі роботи було використано такі методи:
1) вивчення спеціальної літератури – підручники та монографії, які дають загальну характеристику проблеми, а також періодичні видання (статті із газет та журналів, а також із електронних видань);
2) метод аналізу словникових дефініцій, що забезпечує можливість виявлення закріплених у мовному узусі засобів номінації невербального компонента комунікації „посмішка”;
3) кількісні підрахунки, що дозволили встановити ступінь участі номінації посмішки в передачі різних емоційних значень;
4) гіпотетико-дедуктивний метод, що передбачає добір фактичного матеріалу, побудову гіпотези і перевірку її істинності;
5) метод порівняння;
6) метод узагальнення для формулювання висновків.
Теоретичною і практичною основою роботи є дослідження науковців із суміжних дисциплін як в нашій країні, так і за кордоном, зокрема дослідження в соціальній психології, психології індивідуальності, візуальній психосеміотиці, психодіагностиці, етнопсихології, теорії комунікації. Також було використано матеріали періодичних та електронних видань.
Говорячи про опрацьовані джерела, необхідно охарактеризувати стан розробки теми в наявній літературі. Оскільки тематика міміки стає сьогодні все більш і більш популярною, з’являються статті, розробки, присвячені вивченню місця і ролі цього феномену. Тому на перший план висувається проблема вироблення спільного понятійно – категоріального апарату, методів дослідження тощо. А в цілому необхідно чітко окреслити те місце, яке займає вивчення міміки в структурі теорії комунікації як наукової дисципліни. Саме цією невизначеністю і обумовлена плутанина у дефініціях, підходах та методах дослідження. Власне, цим також визначається актуальність та теоретичне значення даної роботи. Оскільки дослідження міміки в рамках теорії комунікації знаходиться на початковому етапі, далекому до завершення, будь – які спроби загального синтезу, аналізу та порівняння різних концепцій, що наявні в працях багатьох дослідників, будуть корисними для вироблення єдиного уніфікованого категоріального апарату, методики, та загалом – цілісного бачення даної проблеми.
У відповідності до поставленої мети та завдань дослідження визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, теоретичного та практичного, висновків та списку використаної літератури.
У вступі зазначено тему, розкрито актуальність, об’єкт, предмет дослідження, поставлено мету та завдання роботи.
Перший розділ присвячено розгляду теоретичної платформи, що зумовила можливість вивчення мовної інтерпретації невербального компонента комунікації „посмішка” в межах етимології. У ньому подано стислий огляд дослідження невербальної семіотичної системи емоцій ат її втілення у мові з погляду сучасної вітчизняної і зарубіжної лінгвістики, а також аналіз особливостей функціонування невербального знака „посмішка” в комунікації з урахуванням результатів антропологічних досліджень.
Мета другого розділу полягає у виявленні можливих способів номінації посмішки в сучасній американській прозі, у визначенні особливостей семантичної організації мовних засобів позначення посмішки. Це дозволить виявити корпус мовних засобів, які використовуються для вираження емоційної кінеми „посмішка”.
У висновках проведено підсумок даного дослідження, аналізуються досягнення мети та виконання поставлених завдань.
У списку використаної літератури подано джерела, на основі яких проводилося дослідження.

1. Оплата на сайті проводиться в режимі онлайн у будь-який можливий спосіб при оформленні замовлення. Обрати спосіб оплати можна на сторінці оформлення платежу та зазначення даних клієнта.

2. Доставка електронних файлів проводиться протягом 15 хвилин з моменту отримання та підтведження оплати з боку платіжної системи. В разі, якщо листа немає, потрібно перевірити папку СПАМ. Якщо і там немає, напишіть нам на пошту або в онлайн чат, зазначивши назву файла, час та спосіб оплати. Ми вишлемо вам листом у відповідь.

3. Усі текстові документи, надані виключно в якості зразка з метою ознайомлення та допомоги при написанні власних наукових досліджень.

Гарантія повернення коштів. В разі, якщо файл, який ви отримали, не відповідає опису або взагалі не відкривається, ми вишлемо робочий файл або повернемо вам гроші.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Посмішка як компонент невербальної поведінки”“

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

6 − five =

грн.
© Всі права захищені - 2022, Офіс Алекс
Кнопка звʼязку
Замовити дзвінок
Повідомлення успішно відправлено
Ми перетелефонуємо вам найближчим часом.