Особливості права спільної власності на житловий будинок (квартиру)

Зміст

Вступ 3
Розділ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ 6
1.1 Загальна характеристика права власності в Україні 6
1.2 Нормативно-правове регулювання права власності в Україні 11
Розділ ІІ ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК (КВАРТИРУ) ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ 17
2.1 Законодавче визначення власника житлового будинку (квартири) 17
2.2 Особливості продажу частки у праві спільної часткової або припинення права на частку у спільному майні 18
Висновки 22
Список використаних джерел та літератури 25

Вступ

У кожній державі центральним правовим інститутом є інститут власності. Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права. Серед численних нормативних актів в Україні щодо питань власності важливе місце займають Закон України “Про власність” та Цивільний кодекс України. Радикальні економічні й політичні перетворення в суверенній і незалежній Україні мають на меті побудувати нову модель господарської системи. Її фундамент складають різноманітні форми власності відповідних суб’єктів, їх рівноправність і змагальність.
Власність як науковий термін вживається у двох аспектах: в економічному і юридичному. В економічному – це присвоєння матеріальних благ, суть якого полягає в належності наявних засобів виробництва і одержуваних продуктів праці державі, окремим колективам чи індивідам. Належність (присвоєння) у цьому випадку означає відношення суб’єкта присвоєння до певних матеріальних благ як до своїх і відповідно відношення до них усіх інших осіб як до чужих. Це матеріально-речовий аспект процесу присвоєння, який характеризує відношення людей до речі. Інший аспект присвоєння матеріальних благ – це суспільні відносини власності, які характеризують відносини між людьми, що ґрунтуються на розмежуванні “мого” і “чужого”. Суть його полягає в пануванні власника над річчю і усуненні всіх інших суб’єктів від речі або, інакше кажучи, в недопущенні будь-яких перешкод власнику в здійсненні панування над річчю не з боку власника.
Правове регулювання відносин власності є одним з найважливіших напрямків нормативної діяльності держави. За допомогою права держава регулює належність тих або інших об’єктів власності певному суб’єкту – громадянину, колективу, державі; обсяг і зміст суб’єктивних повноважень власника, порядок та форми їхньої реалізації щодо різноманітних об’єктів; засоби правової охорони відносин власності. Саме тому дане дослідження є актуальним.
Проблему права спільної власності на житловий будинок (квартиру) досліджували такі вчені, як В.В. Гречко, О. Вінник, В. Боброва, А.С. Довгерт, О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, О.А.Підопригора, та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є нормативно-правові норми в Україні.
Предметом дослідження є нормативно-правове регулювання права спільної власності на житловий будинок (квартиру) за нормативно-правовими джерелами України.
Мета дослідження полягає в характеристиці права спільної власності на житловий будинок (квартиру). Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати поняття права власності та його особливості;
2. Визначити форми власності в Україні;
3. Проаналізувати особливості права власності в Україні;
4. Дати характеристику праву спільної власності на житловий будинок (квартиру).
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
4. Метод ретроспективного аналізу: для порівняння нормативно-правових актів у різні роки.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про право спільної власності на житловий будинок (квартиру). Дослідження може використовуватися в навчальних цілях.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.